Я недавно не знала нічого про тебе.
Тебе мені чомусь подарувала осінь.
Вона кидає у мене листям з неба.
Вона розвіює мені волосся.
Вона під ноги стелить жовтий килим.
Цілує холодом мої уста.
Вона мені здавалась чимось милим.
І не була ні довга, ні пуста.
Вона мені давала щось щоразу,
Коли ми з нею поглядом стикались.
Закоханість, чи розпач, чи образу,
Щоб відчуття як струм переливались.
А цього разу знову щось змінилось.
Вона мені налила чашку кави.
Щоб я тим присмаком гірким зігрілась,
Щоб не змогла насолодитись снами.
І ось не сплю я. Рахую ночі.
Думки про тебе так гріють душу.
А за вікном розгулялась осінь.
Я їй спасибі сказати мушу.
Бо ще не знаю який ти, хто ти.
Яку ти зранку готуєш каву.
А вже віддала б усе за дотик,
І за веселе «Привіт. Як справи?»
І знов холодній осінній вечір.
Я йшла додому і посміхалась.
Ти зігрівав мої голі плечі
А я знов осінню милувалась…
Ви десь публікувались??
чи принаймі пробували це робити??
А що, не варто?))))
Ні, звісно ні. Поезію жодного разу не публікувала…
В наші часи дуже важко публікувати поезію. Ще важче, ніж прозу. А шкода, правда?
Якщо вірш хочеться вивчити, щоб завжди мати його “під рукою”, значить він вдався! Мені хочеться
До juliette:
Спасибі))) Надзвичайно приємно)))Написала декілька хвилин тому)))
А поезію і справді важко публікувати… З прозою трішки простіше,хоча і тут не розженешся…
Шкода насправді.
Не розжинешся! Знаю на власному досвіді. Але, принаймні, розповіді і повісті беруть в журнали. А от вірші не потрібні нікому. А ті альманахи, які можуть запропонувати місце для поеми, ніхто не читає
))
До juliette:
а зараз й взагалі так мало читають…а якщо і читають, то в мережі…
Ні! Ще панує бульварщина )) Всякі донцови, устінови…
juliette каже:
навіть не читаю такого…
juliette каже:
Хто це?
Зорянко, у тебе своє бачення поезії, свій напрямок.Цікаво пишеш.
До Олексій Тичко:
Пишу собі та й пишу)))Що душа підказує)Дякую Вам)
До duvnuj:
Це письменниці, що кліпають детиктиви по три книги на рік!
я знаю, що я спитав.. але відповіді я не хотів чути
попса! ось як я це називаю… також до тої попси я легко би змів одною мітлою всіх тих дерешів… і іже с німі.
До duvnuj:
не те, що наша улюблена Спільнота)))))Де так багато справді талановитих людей!!!
Другий вірш мені дуже сподобався!!!Перший гарний, але(тільки не ображайтесь)може я погано прочитала, але на початку трохи “зашкандибала” рима.Тільки не ображайтесь, бо з мене суддя аж ніякий
Хі-хі) та не ображаюсь я))) якщо чесно, то за римою я не дуже аж так слідкую) та й один то вірш) просто поділений на дві частини))) мені навіть друга менше подобається)))але то таке)
Дякую, що не образилися! Ми тут всі вчимося, чи не так?
Звісно)))
Не знаю навіть що сказати, поезія це стан душі, ось вірш хороший.