Дотик рук серед білого дня,
Хай шушукають недруги в спину.
Не важливо – дрібне, метушня…
Гнів і осуд складу я у риму.
Вірш на двох в ньому сум – пелена,
І солодкі цілунки – бо вкрали.
Не жона ти мені, не жона!
Я частинка від іншої пари.
Я шукаю логічність і суть,
Може, просто віддатися долі?
Сірі сни, сірі будні повзуть,
Не прошу каяття у поклоні.
Стихне осуд, замовкне і шум,
Нереальне відійде у тіні.
Не роздавить судилищ валун,
І ми знову…На зустріч. В обійми.
23.08.10.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 677
Неперевершено…. І так красиво…
До Зоряна Крачковська:
Дякую, Зорянко!Це все із життя, таке не придумаєш.
Мені це так знайомо…
До Зоряна Крачковська:
Бо, нічого нового…міста і села переповнені маленькими і великими романами.В силу різних причин не можуть бути офіційно разом….
Олексій Тичко каже:
цікаво сказано! і що найцікавіше людей на таке тяне
летять кудись невідомо нашо… шоб потім їх облило холодною водою і обставини спустили на землю?)
особливо дівчата люблять всякі там такі романи, інтрижки
До duvnuj:
Та знають вони куди їх тягне…Ловлять короткі, солодкі хвилини, насолоджуються життям.А у деяких є дійсні почуття, але розвалювати родини не мають бажання.(Є діти, житло яке не поділиш при розлученні і так далі…)
До duvnuj:
Я стану на захист всіх дівчат!Інтрижки і романи (якщо класичний випадок)з хлопцями і чоловіками, то і їм це близьке(представникам сильної половини)
Ну це само собою зрозуміло. Стримати себе коли в тебе явний браку почуттів і відчуттів важкувато. Але, на жаль, зі всіх боків сувора реальність, тому хвилини ці лічені.
Ставайте на захист дівчат
Хоча не думаю, що вони потребують захисту 
У Вас одразу ж з’явилось +10 одиниць респекту від жіночої частини спільноти
Олексій Тичко каже:
Звісно ж знають… І піддаються цьому. Бо може люблять, по-справжньому…
duvnuj каже:
а хлопці прямо мало не святі…Спокушають вони дівчат на гріхи, а потім ще й звинувачують) Хто ж у тому винен шо в нас така прекрасна сильна половина людства?)))
просто не треба намагатись сісти на два стільці, і тоді нікого не прийдеться звинувачувати
duvnuj каже:
а якщо в тебе вже є один стілець, а ти побачила в магазині інший,такий як давно хотіла, але не знаходила. А тут-ось він! Стоїть-красується) Не купити? Залишити його в тому ж магазині? Бо вже є один? Той, від якого уже спина болить…Хм…
ну звісно ж! щопінг це улюблене заняття дівчат! чим більше хороших стільців тим краще
Але як відомо, … не даремно народна мудрість каже… про стільці.
duvnuj каже:
а хлопців хіба ні? з кожним днем шопоголіків більшає і серед чоловіків…
А народна мудрість певно нічого даремно не говорить… і так чи інакше з часом приходиться вибирати на якому стільці сидіти (на двох ж бо не зручно). Вибирати то напевно важко. Хоча, можна просто пересісти на диван і не мучитись.
Зоряна Крачковська каже:
А хлопців ні. Не будем розглядати винятки, а будемо керуватись загальними правилами.
Зоряна Крачковська каже:
Угу. сказано “приходиться”, а не “хочеться”… звісно. нужда жене. От тіки магазин вже закритий може бути до того часу.
Дійсно. чого мучитись? пересісти. диван. софа. надувний матрац на крайняк. в житті проблем не існує.
duvnuj каже:
тут я б посперечалась. з жіночої сторони це мабуть видніше…
duvnuj каже:
хочеться то того стільця, що в магазині.тут це зрозуміло. А нужда нікого не жене. Жене інше…Відчуття, почуття…в кожного щось своє. Магазини ж іноді закриваються передчасно, вирішивши за тебе.
Вже собі уявив картину як хлопець жене по магазину зі шмотками і з криком “ууу яка гарнюня кофточка” або “оооо яка мила шляпка” хапає все на своєму шляху
До duvnuj:
Таких хлопців на кожному кроці, тільки не настільки емоційно вони то все роблять. Навпаки, ховаються за серйозними обличчями, чорними окулярами, зетемненими вікнами… Але сутність то не змінюється…
Ну все.. приїхали… )))) піду вдінусь в дрантя і полежу в канаві
Цікава дискусія розгорілася.Повірте – все проходить.”Если бы молодость знала, если бы старость могла…”Те, що у юності було незвичним, неординарним, на що дивився з осудом з життєвим досвідом стає простим, банальним.Якась переоцінка цінностей проходить.Уже й не дивуєшся нічому у людських стосунках, чого тільки не буває…Не все так просто, як це написано у романах, особливо тих, що нам колись рекомендували для обов’язкового прочитання.Життя складніше і набагато.Є духовні контакти, є і інші. Щасливі ті, хто знайшов це поєднання у одній людині, а буває що це у різних людях.Тоді і починаються різні романи, і романчики…Але це нормально- це і є повноцінне життя!Я ні до чого не закликаю, я просто констатую факт.
duvnuj каже:
Не йди! Ти ще потрібний спільноті!!!
Олексій Тичко каже:
Цілком з вами згідна. В житті все значно складніше буває… А ті, хто спостерігають збоку і осуджують, просто не були напевно ніколи в такій ситуації, на роздоріжжі між тим, як правильно, як книжка пише, як люди кажуть…і тим, до чого рветься душа…
Олексій Тичко каже:
Ну це я цілком погоджуюсь! Фраза як з мене писана
Олексій Тичко каже:
дуууже цікаво! хм…
До duvnuj:
То і я про те…Життя цікава штука, а якщо ще і спостерігати прискіпливо…таке побачиш, у романах такого не знайдеш.
До Зоряна Крачковська:
Зорянко, наступний вірш я поставлю саме на цю тему.”Хай кидають камінь ті , що самі без гріхів”
ага… а якщо ще й варитись в центрі тих подій! то можна й посивіти за ніч і роман за ту саму ніч написати
До duvnuj:
ну роман думаю важкувато буде… а от пару сивих волосків-то реальніше…
Олексій Тичко каже:
вже чекаю з нетерпінням….
До Зоряна Крачковська:
Я зараз іду на роботу, може там, у паузах знайдеться час і я опублікую.
ну й ходите Ви на роботу! не зранку, а в якусь вечірню зміну
класно Вам ))))
(перепрошую за оффтоп)