Свєта

Свєта, ну нафіга всьо ето?

Т.І.К.

Ти працювала в тютюновому ларьку.

Така жадана, ніби сигарета

до кави зранку. Мріяв про таку

і знав твоє ім’я прекрасне – Свєта.

Світланочко, Світуля, Світлячок.

Ти зіркою світилася у небі.

Про інше не було уже думок,

лише про тебе. Всі лише про тебе.

Я бігав до ларька разів по сто,

я прокурив зарплату і заначку.

Тебе так не любив іще ніхто -

Немов богиню і принцесу наче.

Я купував еЛеМи і еЛДе,

«прилуки». Врешті, перейшов на «ватру»

Усе чекав, що мить колись прийде

знайомитись… Та тільки вже не варто,

бо ти, Світлано, вмерла назавжди,

погасла як дешева сигарета.

Обрахувала не на гривню – дві…

Ну нафіга ти так зробила, Свєто?

05.07.2010р.