Коли ступаєш уже до краю. І вже немає куди звертати. Бо вже за руку тебе тримають. Бо вже домашнім теплом стрічають. Бо вже щоразу тебе прощають… А ти не вмієш його кохати… І ти не те, щоб і не раділа. Не те, щоб ніжність йому не дала. Ти так любила як тільки вміла. Але того [...]
Переглядів: 452
Вірш-емоція!Гарно читається, вірю написаному!
До Олексій Тичко:
Ніколи не пишу неправду.
Дякую)
До Зоряна Крачковська:
Натягнуте, придумане сприймається читачами по-іншому.
ого… круто… чого тіки в житті не буває.
До duvnuj:
а в житті і не таке буває)))
душевний вірш:)
До tyrust:
Дякую))))