Я недопалки снів через ночі стомилась нести, на околиці смутку гойдати світанки солоні. Я розпечене сонце над прірвою взяла в долоні. Попеклася до крові. Не втримала… Зможеш – прости… …і гладущики неба, розбиті громами, і нас, перезріле чекання на диво і просто на погляд. Я давно не твоя. Тільки тінь ще тримається поряд, щоб тебе [...]
Переглядів: 903
такі сильні епітети !!!дуже гарно
До Марічка Ваврух:
До Марічка Ваврух:
Дякую!