Невзмозі прокричати через шум,
Невзмозі подивитись в твої очі
І звук машин відволіка від дум
Й відвозить те, чого я дуже хочу.
Невзмозі подолати ту печаль
Вуста сміються, а в очах байдужість.
Тебе я бачу часто та, на жаль,
З тобою не коханці і не друзі.
Я двері відчиняю і щораз ,
Все тіло рветься – хоче обійняти.
Та розум каже «Почекай, бо ще не час»
І як ти можеш так мене карати?
Я підцепила своє серце на гачок,
А ти його не хочеш звідти зняти.
Від мене і до тебе один крок,
А ти мене не хочеш обійняти.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 268
Я підцепила
трохи не по-українськи
Непоганий сюжет, але ритму би трошки ще додати ) Загалом добре
ніби файно.. але знову невесело…
duvnuj каже:
Та ми вже тут говорили про те, що майже всі файні вірші в кінцевому результаті невеселі. але це аж ніяк не применшує заслуги автора.
Мені сподобалось
хапай його !- надіюсь це можливо…
А чому ви вирішилди, що всі файні вірші – сумні???
Просто писати про щось веселе легше, ніж про печальне, бо смуток може відкрити істинні почуття, до того ж вірш зовсім не печальний, як на мене, просто дівчина ще недочекалась того чудового часу обіймів!!!