Колись я думала, що виживу сама. Колись я мріяла, що знову покохаю. Але минула осінь, і зима. А що змінилось, віриш? – не згадаю. Колись молилась за здоров’я тих, Кому хоч раз молилося за мене. Колись я вірила, що вітер хоч притих, Але гуляє. Листя рве зелене. Колись здавалося, що дощ, то не біда. Колись [...]
Переглядів: 465
Скуштуй ще смаколиків:
ммммммм. Дуже сподобалось. Як завжди, блискуче.
І дуже точно.
Записуюсь в ряди фанатів автора….
гарно.життєво…
щойно побачила, що я вже раз в ті ряди записувалась)))))))
Це може означати тільки одне – тіште нас своїми творами частіше)))
loreleya каже:
щось нічого в голову не лізе останнім часом… ото від зими – перше, що мені “вродилося” =)
З успішними пологами!
Класний вийшов вірш…
навіть трохи дитячо-наївний
До duvnuj:
я знаю, що ти мене ніколи не образиш
угу…це точно
колись в щось там….вже й не згадаю, мабуть, бо не варта це щось того щоб згадувати
гарно, і сумно
чи може реалістично, ех, таке життя
дуже красиво написано…
Талановито написано! Головне, що все правда!!!