Думки шукають вихід, як репресовані вязні, вони вриваються в голову, часом окриляють, часом калічать…часом просто не дають заснути, як не прошені гості, небажані і майже незнайомі. Голова- зломана рація, яка лапає не свої частоти і ти з хрипом розбираєш слова, які лізуть, повзуть і стискають мозок….А в пошуку однодумців живеш за посиланнями, до чогось більш підходящого…
Гарне слово спільнота, воно не навязує чийогось вибору, дає грам лишньої свободи, може й навіть 100, головне не спяніти)))))) Приємно читати чиїсь думки…відчувати всі нюанси мислення незнайомців, які інколи стають до болю рідними, коли вчитуєшся і розумієш, що вони розділяють твою самотність, що відчай ще під питанням часу, що ти таки одиниця спільноти…а не відірвана частина чогось давно мертвого… Вибір робить людину свідомою, свідомість породжує однодумців, однодумці породжують відчуття не самотності… Мій вибір почути Вас і якщо мені повезе, хтось з Вас почує мене…
Сподобалось? Поділись з іншими...
Скуштуй ще смаколиків:
звичайно почує
на то тут і спільнота
люди інстинктивно тягнуться один до одного, вони не можуть жити чи навіть вижити усамітнено (звісно, і в цьому є вийнятки)…слово породжує розмову — розмова породжує знайомство — знайомство породжує дружбу — дружба відкидає самотність (продовження вищевикладеної закономірності)
Знайомство породжує проблеми
До duvnuj:
та чого ж зразу проблеми? а може навпаки-відкриває нові горизонти…?
ага… не було чим паритись – а тепер нові горизонти…
Якщо шукати чим би то попаритись-то знайдеш завжди…А нові горизонти часто приностять з собою щось нове, світле, позитивне…
ага… світле.. світле буває тіки пиво.
До duvnuj:
…і колір волосся в білявок)))