Що на грудях пригрієш, те на тебе й шипітиме

Увійти

Згубили пароль??

Ви ще не тут? Так ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ!

Хочете зробити це?

Що на грудях пригрієш, те на тебе й шипітиме

Йшла по вулиці. Блукала. Оминала калюжі. Не дивилась на годинник. Ховала голову під парасолею. Захищалась від мокрого холодного дощу. А на узбіччі сиділо цуценя. Сиділо і трусилось від холоду. Його шерсть вже давно не розчісувалась. Лапки були в болоті вулиць. Худеньке нещасне цуценя з сумними-пресумними очима. Яким для нього був світ? Сповненим кольорів? Чорно-білим? Добрим? Злим? І яка душа в цієї тваринки? Я не  думала над  риторичними запитаннями. Замотала в теплий шарфик, кольору кориці, притулила до грудей, заховала від всього минулого і забрала додому. В теплий затишний дім, в якому завжди є що їсти, в якому нічого не потрібно робити, не треба боротись за існування. Плекала. Виховувала. Вчила.

Я прокидалась від його скавуління. І ми гуляли разом. Щодня. Так багато часу. Я віддавала йому тепло. Він був мені вірний. Я розчусувала його шерсть, готувала йому їсти.

Він дарував мені радість зустрічі кожного дня, коли я поверталась з роботи. Ось так ми жили. Я любила його. Він відновив у мені ці почуття, нагадав як це жити для когось. Я була така вдячна йому. Він розбудив у мені материнські відчуття. І мій маленький світ змінився. Бувало, дивилась на нього і мимохіть посміхалась. В очах горів вогонь. Щастя. Ось воно моє маленьке лахмате щастя, засинало в мене на руках.

Пройшов місяць. Другий. Третій. Ми гуляли по вулиці. Він був чомусь не радісний. А я  сміялась. В мене був на диво хороший день. Я хотіла погладити  його по голові, подарувати трошки радості. Він відхилився. Я простягнула йому руку. Вінвкусив . . Кров потекла  кривавими струмками, стікаючи на мокрий асфальт. Біль защемила десь під ребром. Світ навколо завмер. Зрада

Я йшла по вулиці. Блукала. Не оминала калюжі. Не дивилась на годинник. Не ховала голову під парасолею. Не закривалась від дощу А на узбіччі не було нікого

  • Сподобалось? Поділись із друзями:
  • TwitterFacebookLiveJournalShare
Переглядів: 409

Авторська довідка

Думок: 20

  1. 1
    Адміністратор статистика admin коментує:

    Допис за своєю концепцією та змістом більше відповідає Творчості (категорії Проза), тому і був перенесений сюди із Бувальщини

  2. 2
    duvnuj статистика duvnuj коментує:

    так і є тре уважніше обирати категорію. я помітив це після прочитання першого рядка.

  3. 3
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    сорі за неуважність)

  4. 4
    lyanalada lyanalada коментує:

    мдасумні реалії життячи може стандартні

  5. 5
    loreleya статистика loreleya коментує:

    Мене зачепило. Дуже правдиво. Але якщо поведінку тварини ще можна якось пояснити інстинкти і т. д., то коли так робить людина пояснення знайти дуже важко

  6. 6
    duvnuj статистика duvnuj коментує:

    До Зоряна Крачковська:

    Та нічо страшного! на то ми й спільнота))) разом завжди щось придумаєм!

  7. 7
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    До duvnuj:
    Відкусаємось))) :funny:

  8. 8
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    loreleya каже:

    коли так робить людина пояснення знайти дуже важко…

    А люди, нажаль, роблять так значно частіше :(

  9. 9
    etnik статистика Микола Махній коментує:

    Ця мініатюра мені також нагадала людські взаємини. Адже є думка, що ми можемо зненавидіти людей за те добро, що вони нам зробили

  10. 10
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    До Микола Махній:
    ну це вже від совісті кожного з нас залежить, в першу чергу :-|

  11. 11
    Nashumilovochka Nashumilovochka коментує:

    це справді сталося з тобою чи просто вигадка? бо щось не дуже схоже на поведінку цуценят, собаки зазвичай залишаються вірними людині до кінця

  12. 12
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    До Nashumilovochka:
    Я просто провела паралелі до людської поведінки Історія насправді не вигадана, але в житті головним героєм була не собака

  13. 13
    duvnuj статистика duvnuj коментує:

    Сумне воно все. Я почитав і шось невесело. Звісно зрозуміло шо то алегорія. І що малась на увазі зовсім не собачка. Але від того не веселіше бо люди кусаються набагато болючіше.

    Але нічо не вдієш! Не роби нікому добре і не буде тобі зле! Добро безнаказанним не лишається!

  14. 14
    duvnuj статистика duvnuj коментує:

    Чимось нагадало мені допис “Человек с глазами бассет хаунда”…
    Певно скоро можна буде збірку видавати. :roll:

  15. 15
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    duvnuj каже:

    Певно скоро можна буде збірку видавати.

    О, чудова ідея)

  16. 16
    duvnuj статистика duvnuj коментує:

    Ідея ну лишилось лише найти станок ))) і директора видавництва :evil:

  17. 17
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    До duvnuj:
    Ну це вже зовсім мало залишилось)

  18. 18
    allagrabinska статистика Алла Грабинська коментує:

    Дуже гарне оповіданнячко! Плавність розповіді, характер стислий і чітко відчуваються почуття героїні. Нічого зайвого.Дуже сподобалосяМені чогось шкода стало песика.Бідненький мабуть захворів. :cry: Що ж господиня розплатилася за свою неуважність. Полізла з непотрібною ласкою не вчасно. Часом так і в людських відносинах влазимо бепардонно, безтактно невчасно, а потім ображаємось, що хтось невдячний нам за нашу щедрість.

  19. 19
    zoriana87 статистика Зоряна Крачковська коментує:

    Дякую вам, Алло)
    Господиня і справді розплатилася. Це ви як пальцем в небо!І неуважною вона була справді, аж надто неуважною. Не помітила з самого початку, що щось не те було з тим песиком І ласка була непотрібною

  20. 20
    allagrabinska статистика Алла Грабинська коментує:

    До Зоряна Крачковська:
    Що ж, Зоряночко, так частенько буває,ми загубили чуттєвість, а іноді замість ласки потрібні звичайні лікиголовне не вимагати за свою доброту плату, то все буде гаразд!(Це я взагалі про відносини)

*
*
:) :( ;) :cry: :-D :roll: 8-O :funny: :oops: :-o :crazy: :flirt: :evil: 8) :-| більше »