- 8067…
- 8067…
- 8067…
- 80674…
- 809765431…
- Алло…
- Алло… Привіт. Радий чути тебе. Як ти?
- Забери мене…
- Виїжджаю…
………………….и в телефоне всегда есть кто-то с кем вроде можно, но не охота…………………..
Вона просить його приїхати і забрати її. Він не питає куди. Він знає, що їй треба просто поїхати. Він не задає зайвих питань. Він відвозить її кудись за місто.Він розуміє її. Знає, що їй потрібно. Вони на диво розуміють одне одного без слів. Вони майже не говорять в машині. Вона бачить як він вимикає телефон. Йому не байдуже. Вона просто дивиться крізь вікно на мокрий асфальт. Він час від часу поглядує на неї. А вона сидить, звернувшись клубочком, обійнявши коліна двома рукам
и і погляд далекий-далекий… … В колонках АТВ…. В душі маленький ядерний вибух… Він про це знає. Знає, чому в неї знову червоні очі… Але мовчить. Він знає, що вона не хоче про це говорити. ….Він відвозить її за місто. Вона ступає босими ногами по мокрій траві. Він переживає, що вона застудиться. Їй байдуже. Вона ловить мить. Вдихає свіже повітря на повні груди. І посміхається. Він не зупиняє її. Чекає біля машини…Вона повертається. Він окутує їй ноги теплим одіялом…. ….Повертаються додому у жовтогарячих вогнях нічного міста. Під під’їздом вона цілує його в щоку і мовчки говорить «дякую». Його очі блистять. Вона знає від чого. Тільки і тут слова не потрібні. Він знає, що вона не хоче цього чути. Обоє мовчать. Легкий помах руки на прощання і її силует ховається в коридорі. Він стойть ще декілька хвилин і тільки тоді їде. Вона засинає. Вперше за декілька тижднів з почуттям спокою… Вона вдячна. Що він є.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Скуштуй ще смаколиків:
Жорстоко.
п.с. одіяло.
duvnuj каже:
Що саме?
Дівчинка поступила жорстоко. Дівчата жорстокі.
Дівчинка просто його не любила… все просто. А життя взагалі часто буває жорстоке.
я знаю шо не любила. так нашо голову морочити?
позвонити просто так спитати як справи – завжди слабо. пофіг. А коли самій шось треба – прошу дуже! спасай мене…
duvnuj каже:
Ти напевно все таки правий…
Прикро. Прикро, що люди не цінять добра для них зробленого. Прикро що вважають це за належне. Прикро що не вміють віддячити. Прикро що користуються цим. Прикро що згадують про існування інших лише коли їм шось потрібно.
duvnuj каже:
Факт. Проте, звідки ти знаєш, може та дівчинка також допоможе тому “Хтось”, коли йому це буде потрібно?
Чомусь це дуже малоймовірно.
В житті все далеко не так.
Та й в дописі про це ані слова )))
В дописі ані слова-щоб інтрига залишилась )))) А в житті все не так – бо в житті все краще)))
Ага. куди вже краще.
duvnuj каже:
Що за песимізм?
Називати реалістів песимістами – улюблене заняття самообманщиків!
duvnuj каже:
в точку)
запишу собі десь)
duvnuj каже:
і я собі запишу)
duvnuj каже:
А я додам в цитатник))))
А я куплю собі цитатник))) Бо ще не дожилась)))
тут йшлось певно про цитатник УОС. хто уважний знає де ті цитати можна побачити.
Я не всезнайка, я тільки вчуся!
мабуть у кожного є такий друг, що тут казати…
Слава Богу, що вони просто є!