Дух

Тумани без тіні, сумні парасолі

Кружляють у сірім дощі…

Тебе на колінах просила у долі,

Тебе малювала в душі.

Безсило складаю натхнення й гітару

У темнім холоднім куті..

І хочеться вбити те серце-нездару,

Що вибрало ролі не ті…

Забути, сховати, і скинути з даху

Не можу я спогади всі…

Нагадую я самовбивцю-невдаху,

Що хоче встоять на осі…

Закрий мені очі своєю рукою,

А інше я зроблю сама…

Це через любов я залишусь такою,

Такою, якої нема…

Чиє тільки тіло блукає в повітрі,

А дух у стражданнях кричить…

Твій голос звучить і бринить у повітрі,

І я повертаюсь на мить…

І згадую все, задля чого все було,

Чому ти так все зруйнував?

Кінець. Ти пішов. Але я не забула.

Люблю. Помираю. Зламав.