Українська фалоепопея: Збручанський ідол

На фоні того, що нам відомо про давньослов’янські фалічні культи як за реальними археологічними знахідками, так і за давніми описами, яскраво виокремлюється Збручанський ідол – камяна статуя, яка датується ІХ століттям.

Академік Б. А. Рибаков, вважає, що «всеосяжним» богом для східних слов’ян був Род. За народними віруваннями, Род кидає на землю «груди» (росу, дощ) – тому й народжуються діти. Земля-Мати – то дружина Рода, якій він надає життєдайності. Род – творець Всесвіту, бог Життя, Долі, володар Вирію, опікун Дерева життя.

Збручанський ідол зберігається в Краківському музеї (Польща)

Могутній Род у давнину зображався чотириликим у вигляді фалічного ідола, що є символом творчої чоловічої сили. Статуя, витесана із вапняку приблизно у IX столітті, яка знайдена у долині річки Збруч на території сучасної Тернопільщині у 1848 р., яскраво це підтверджує.

Слово род у стародавніх пам’ятках означає родичів і нащадків, земляків і цілий народ, який утворюється внаслідок народження. На це вказують слова родити, родитель, родильниця, рідний, родич та багато інших.

На думку дослідників, культ єдиного чоловічого божества панував досить довго, і продовжував існувати в Київській Русі, незважаючи на введений Володимиром культ Перуна, а потім і Христа.

У дослідженні «Язичництво Давньої Русі» Б. А. Рибаков, інтерпретуючи Збруцькій ідол як всеосяжне божество Всесвіту, підкреслює фалічність його зображення. На думку вченого, віднесення ідолу до культу «страмних уд», котрим приносять жертви та вклоняються, акцентується червоною фарбою, якою вкрито статую.

«Узяті в сукупності всі ознаки цього чудового витвору давньослов’янської теології дозволяють назвати східнослов’янське ім’я всеосяжного і усюдисущого бога. Це – Род,… який вдуває життя у все живе і має вигляд лінгама, фала. Цьому величному богові Всесвіту вкрай не пощастило в нашій науковій літературі: його або приймали за дрібного домовика, що охороняє лише рід-сім’ю, або ж просто не згадували». (Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. – М.: Наука, 1987).

Умовно Збруцького ідола називають Світовидом. Це високий чотирибічний стовп заввишки 2,67 м, на кожному боці якого є кілька рельєфних зображень. Цей витвір вражає своєю величиною, якої не мають усі відомі на сьогодні фігури такого зразка, захоплює майстерністю автора і напрочуд вдалим, продуманим компонуваннями різних зображень на чотирьох його сторонах.

Скульптура важить майже тонну. Ідол розділений на три рівні, що відповідають уявленням слов’ян-язичників про три світи – небо, землю й потойбіччя.

Верхній рівень – найвищий, 160 см. Із чотирьох його боків, припускають, під спільною шапкою витесали верховних слов’янських богів – Ладу, Мокошу, Перуна й Дажбога.

Перстень тримає Лада – богиня весни, врожаю і кохання, опікунка шлюбу.

Із рогом у руці – богиня долі Мокоша. До неї по заступництво зверталися породіллі.

Меч-блискавка й кінь – на зображенні Перуна – покровителя грому й інших небесних явищ, а також війни.

На четвертій постаті ледь помітно проступає колесо-сонце. Це атрибут Дажбога – покровителя плодовитості та сонячного світла.

Середній ярус заввишки 40 см містить витесані фігурки чоловіків і жінок, що ніби ведуть хоровод. Під Ладою й Мокошею розташовані жіночі фігурки – видно груди, під Перуном і Дажбогом – чоловічі.

Нижній ярус має висоту 67 см. На ньому вусатий чоловік, що стоїть навколішки й ніби підпирає верхні яруси. Припускають, що це Велес – покровитель підземного царства мертвих, а також бог скотарства й торгівлі. Він зображений як основа, на якій тримається світобудова.