Посмішка – вираз обличчя, губ та очей, прояв прихильності, вказує на гарний настрій, схильність до сміху чи виявляє задоволення, привітання, доброзичливість. Може мати багатозначне, або навіть негативне призначення – відбивати іронію, насмішку (глузування). Фахівці говорять про так звані “етикетні усмішки”, які віддзеркалюють культурно-специфічні нормативи виявлення емоцій і відносин у процесі спілкування. Наприклад, японці усміхаються часто, [...]
Переглядів: 2,118
Дякую, Миколо, за цікаву повноцінну та ґрунтовну статтю!
Цікаво – мушу дочитати до кінця. Як розгребусь з роботою…
Наразі зауважень нема – всіх норм дотримано (молоді автори – вчіться!)…
Такі речі прості… ніби ми їх і знаєм.. і бачимо, але коли це викладено у вигляді дослідження і розкладено по поличках – цікаво почитати!
А взагалі – більше посміхайтесь – і ваш світ стане кольоровішим!
ООООООООО!!!!!!!!!! такккккккккккк!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
слава драконам!!!!!!!!!! нарешті на спільноті з’явився людський допис!!!
щось позитивне і прикольне!
а щодо самого допису, то ще не читала.. ввечері обов’язково залишу коментар
дуже гарно
але чому для української посмішки відведено лише 2 речення????
дійсно, таке враження, що допис про осійську посмішку, а українська, англ та інші – так собі…
тіьки ми от не в Росії
до автора: можете написати допис про суто українську посмішку?
ми почитаєм і більше знатимемо про неї…. може тобі й більше будем посміхатись
natalka каже:
може це тому:
1. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Язык мимики и жестов. – М., 2001.
2. Стернин И.А. Улыбка в русском коммуникативном поведении // Русское и финское коммуникативное поведение. – Воронеж, 2000.
3. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. – М., 2000.
4. Токарева М.А. Феномен улыбки в русской, английской и американской культуре: Автореф. дис.канд. культурологии. – М., 2007.
оооооо…!!!!!!!!!!!!!!!!1
Тер-Минасова – людина, яка помагає мені писати курсову
шо би я робила без її цитування?
А я якраз таки дуже розумію так звану російську посмішку, так як сама так живу
і таке в мене ставлення до посмішки.
Думаю що причини української і російської посмішки мало чим відрізняються. Та й ставлення однакове
А хіба обов’язково натрапляти? Чи шукати джерела?
Можна й самому то питання дослідити…
Можна. Коли людині треба дисертацію то вона й про голку швейну напише.
Якщо госпожа Токарева спромоглась написати, то й ми – українці – можемо!
Хотів би залишити кілька коментарів.
У місцях, де це можливо, варта би було замислитись над заміною словосполучення “російська посмішка” (та ін. того ж роду) на “слов’янська посмішка” “східнослов’янська посмішка” – звісно окрім тих місць де той чи інший вчений досліджував конкретну посмішку росіян і про це написано…
Я вважаю що такі самі риси можна й знайти і в українців і певно з таким же відсотком впевненості у білорусів… також не надто відрізняються від наших посмішок традиції поляків…
Якщо доповнити ці відомості деякими згадками про українців, білорусів та поляків буде дуже вдало і ґрунтовно пророблене протиставлення слов’ян і їх посмішок до традицій заходу.
Також постає питання: “Що зі мною не так?”, “Я забруднився?”
Людина починає хаотично оглядатись навколо в пошуках іншого можливого адресата посмішки а потім оглядати себе щоб пересвідчитись чи нема на піджаку плям, чи не тріснули окуляри, чи не подерлись колготи… тощо…
Може то мені якось найти натхнення і написати окрему статтю про посмішку українців?
Адресант – це ж той хто адресує, чи не так? Певно, мало бути “адресату”…
- Достойною (і фактично єдиною) причиною для посмішки в спілкуванні росіян приймається матеріальне благополуччя того, хто посміхається.
дуже суперечливе і дивне твердження. я би поставив його під сумнів. чиї то такі висновки?
Щодо посмішок в сфері обслуговування – це треба запровадити і у нас. Нам треба більше посміхатись. Але особливо в комерційній сфері – я би це зробив обов’язковим.
Оскільки нині це запроваджено окремими керівниками, які дбають за імідж своєї структури – будь то торговий центр чи маленьке кафе. На фоні цих усміхнених працівників про інші заклади де тебе обслуговують з невдоволеною міною на обличчі і ще й чого доброго говорять так ніби ти їм винен – такі заклади просто огидно виглядають. Про це варта задуматись всім. А особливо це має турбувати власників і керівників…
Загалом стаття дуже хороша і цікава.
Хоча на місці автора я би трохи подумав над напрямом – якось поділив на частини.. скажімо так:
- Посмішка і її значення
- комінкативні ситуації, використання посмішки
- різниця між використанням посмішки у слов’янській та західних культурах
ну якось так…
також би забрав ото дивне твердження, та замінив “являє собою” з останнього абзацу на “становить” чи щось інше.. (суржик)
дякую за увагу
))))
До duvnuj:
Дякую за слушні зауваження, деякі моменти зараз відкоректую.
Хочу подякувати Михайлу за цей допис! У нас, направду, надзвичайно мало подібних досліджень, тому такі речі заслуговують на увагу, більше того допомагають нам же зрозуміти себе краще.
duvnuj каже:
Так, це гарно, коли тобі посміхаються, проте, коли навколо тебе кругом фальшиві посмішки – це страшно, бо складається враження, що ти живеш у штучному пластиковому світі.
Хочу погодитись із Дивним, що, мабуть, докорінних відмінностей між слов’янами стосовно посмішок немає і тут требе брати вище, зіставляти посмішки на різних континентах
П.С. Думаю, що гуцульська посмішка відрізняєтсья від інших слов’янських лише частою своєї появи
bodyk каже:
Це лише частина традиційного сприйняття нами посмішки. Має бути або щира, або ніяка.
В сфері обслуговування – то нормально. Всі інші – не треба… і не буде пластикового світу…
та й краще пластиковий світ ніж світ ненависних налитих кров’ю очей…
Нарешті я добралася до тих дописів, що раніше не мала часу прочитати
Погоджусь з попередніми коментаторами стосовно того, що дуже сильна дебютна стаття і дуже цікаві дослідження.
Стосовно посмішки в сфері обслуговування. В нас на фірмі є золоте правило: перш, ніж підняти слухавку – посміхнись. Це при тому, що 99% спілкування з клієнтами відбувається саме в телефонному режимі.
Але навіть через слухавку телефону можна відчути “усміхнений” голос. І це набагато спрощує переговори.
bodyk каже:
Ну це як сказати. Так, деколи, коли тобі видають “чергову” посмішку, в якій беруть участь тільки м’язи обличчя, але залишаються “мертвими” очі, то враження м’яко кажучи не дуже приємне.
АЛЕ!
Доведено: навіть якщо людина у дуже поганому настрої ЩИРО посміхнеться, то через 10 секунд її настрій покращиться.
пи.си. Не зважаючи на всі особливості сприйняття посмішки незнайомими людьми деколи так приємно просто посміхнутись незнайомому перехожому. І нехай собі думає, що хоче!!!!
Дуже вдячна за таку чудову статтю! Ви з економили мій час!
До Аня:
Приємно усвідомлювати!
Дійсно дуже хороша стаття. Сиділа, так сказати, до останнього слова, хоча обсяг таки не маленький. Видно, що зроблено дуже багато роботи… Дякую
loreleya каже:
Я от знаю, що якщо просто посміхнутися (навіть не щиро) хоча б до свого відображення в дзеркалі, то настрій покращується. І це, між іншим, перевірений мною факт.
До Анютка:
То є дійсно так, може не так швидко, але настрій покращиться. Це ще пояснює відома в психології теорія Джемса-Ланге.
Подивилася що то за теорія… Цікаве припущення. Задумалась – напевно так і є
До Аня:
Певно дівчинка писала реферат
Сподіваюсь Спільноту в джерелах на забула вказати? 
На скільки я чув, є навіть спеціальний курс терапі – сміхотерапія. Збоку виглядає то все по-дурному та якось неприродньо, бо збираютсья люди та й регочуть без причини. Проте кажуть, що це добре лікує депресії та інші психологічні розлади…
Може якось спільнотою влаштуємо реготний день
Ну не знаю як щодо терапії… але ми з подружкою, коли збираємось, то це збоку виглядає приблизно як курс сміхотерапії
До Анютка:
і з барів починають втікати люди…?
Ну….. ми зазвичай зустрічаємось не в барах а на вулиці, щоб нас не звинувачували в розганянні клієнтів
Хитруни… хоча я думаю в такому мистецтві зі мною вам навіть обом важко буде потягатись
Не сумніваюсь
До Анютка:
чому?
До duvnuj:
Бо ми не будемо з вами тягатись. Ми об’єднаємось! І тоді буде…ну…. весело!!!
хм… ну..весело?… цікаво
а то!
natalka каже:
Тема Вашої курсової пов’язана з міжкультурною комунікацією?
А Ваша курсова ще збереглася?
О! Вперше використання Спільноти як сайту з рефератами детектед
думаю, що не вперше)
у мене просто тема курсової “Лінгвістичні та когнітивні аспекти в міжкультурній діловій комунікації між Україною та німецькомовними країнами”. вона вже майже написана. і можливо ще є щось, що могло б її доповнити…
Ого! Весела тема!
Якщо майже написана, то можна не паритись
А з питань міжкультурної комунікації – то до Миколи Махнія. То він у нас тут дослідних подібних питань.