Он был обычным человеком. Так же как все утром просыпался от звонка будильника, полусонный чистил зубы и собирался на работу. Так же как все давился в переполненых троллейбусах и выдумывал уважительную причину, чтоб оправдать свое очередное опоздание.
Он так же как и другие ходил вечером по улицам и вглядывался в сияющие неоновые витрины магазинов, в надежде увидеть хоть одно настоящее лицо. Но там были сплошные маски. На одних была нарисована радость, на других – печаль, третьи были сердиты, еще кто-то – озабочен. Но страшнее всего было то, что в этих масках отсутствовали глаза.Точнее, прорези для глаз были, но в них отображалась пустота и безразличие. Это были просто черные дыры. Они совсем не соответствовали емоциям, которые были нарисованы под ними.
И отворачиваясь от блестящих витрин Он видел те же пустые взгляды вокруг. Как будто манекены внезапно ожили и вышли на улицу.
Он встречался с любимой и видел в Ее глазах ту же пустоту. И от этого сердце начинало судорожно сжиматся.
- Я соскучился…
- (С безразличием) Я тоже…
- Как твой день?
- Такой же, как сотни других дней. Ничем не примечательный.
- Идем в кафе?
- Мне все равно.
- Ты хочешь домой?
- Наверное
- …………..
- …………..
- Ты … меня … любишь?…….
- …………..
- ???????????
- Не знаю.
- А кто должен знать?
- Наверное я. Но это ничего не меняет. Я не знаю….
…….. Прости, мне наверное лучше уйти…
Она уходила, даже не зная, радоваться или сожалеть. Возможно, Она и любила этого обычного человека. Но признаться в этом означало получить взамен такие же глаза, как у Него. Глаза, в которых плескаются чувства, которые умеют плакать… А Она к этому не готова. Лучше пусть так, Она привыкла к пустоте…
… А Он смотрел ей вслед грустными глазами бассет хаунда…
Опублікувала в Неформаті, бо чомусь написалось російською. Пробувала перекладати, але укр. переклад не сподобався…
До kazim:
Насправді ти дуже правильно вловив мою думку.
Люди вбивають в собі емоції і почуття, бо це тягне за собою відповідальність. А не всі до неї готові… Як це не сумно…
проте краще вже страждати від відповідальності, ніж бути байдужим.. як і немає гірших слів ніж ”мені все одно ”…
та й справа не у відповідальності навіть (хоч це також на перших місцях). чи не убивала ти свої почуття коли тобі зробили боляче? свої емоції? а страх перед тим що буде знову боляче особливо коли вже боляче було не раз? так. протиріччя. а що зробиш? коли дійсно приходить те, що не принесе болю ми приносимо біль йому. і вносимо свою частку у продовження цього ланцюжка. а спитав би хто нафіга….
Nashumilovochka каже:
Цілком з тобою згідна.
Nashumilovochka каже:
Ну не всі так вважають. Хоча я в даному твердженні теж погоджуюсь з тобою.
До Nashumilovochka:
є ще слова: я тебе не кохала – я тебе хотіла
kazim каже:
Особисто я – ні. Просто деколи роблять боляче настільки, що почуття вмирає само. Але смертельний укол своєю рукою я жодного разу не робила.
інколи, коли знаєш що тобі може бути боляче, найлегше втекти або завдати удар першому, найважче – прийняти й перебороти свій страх… адже що не стається, завжди на краще
п.с а коли тобі подобається якась дівчина, ніколи не кидай їі під ноги весь світ, а тим більше свої почуття! як не жаль, але ми цього ніколи не цінуємо…чомусь…
loreleya каже:
цікаво.. наскільки я знаю чим болючіше роблять тим важче перебороти почуття…
До Nashumilovochka:
бо ви не зовсім розумні. на мій хлопський розум я бачу це так
До kazim:
Та ні. Є просто певна верхня межа болю, за якою наступає пустота і апатія. Коли не залишається надії на те, що все буде хоч більш-менш, але добре.
А відсутність надії в коханні – це те саме, що відсутність повітря для людини.
От і вмирає у вакуумі кохання в судомах…
kazim каже:
гм. Ну не знаю. Мені це трохи мазохізмом попахує…
Nashumilovochka каже:
Ну не знаю. Не треба всіх судити по собі (не сприймай як образу
).
Не знаю як весь світ, але почуття я дуже ціную…
loreleya каже:
так людина влаштована – найбільше щастя нам приносить той хто приносить нам найбільше болю
kazim каже:
Тим, про що писала Нашуміловочка і хлопці грішать, так що не треба!!!!
loreleya каже:
на правду не ображаються
loreleya каже:
шото не віриться. а якщо правда, то побільше б такого явища не завадитло би
До loreleya:
хто як
kazim каже:
Не згідна. Як на мене, то правильніше буде отак:
Найбільшого болю нам здатен завдати той, з ким ми були найбільше щасливі.
так то воно так. і чим більше нам приносять болю тим більше ми надіємся що це все мине і ця людина нам принесе найбільше щастя, яке здавалося було так близько. але ж так добре не буває… а спитав би хто нафіга…
як на мене, то сентиментальність хлопцям не дуже пасує..тай дівчатам теж)
а нормальні стосунки мають приносити радість, а не страждання..
До Nashumilovochka:Nashumilovochka каже:
всі толпою стаємо бездушними циніками
інколи й бездушні циніки не такі вже й бездушні… шкода що тільки іноді )
Nashumilovochka каже:
ех.. шкода що вони іноді небездушні. краще б були завжди бездушними (я тіп про себе)
kazim каже:
Може й так… Здаюся
Nashumilovochka каже:
А що ти маєш на увазі під сентиментальністю? Я так думаю, що в справжніх стосунках немає критерію пасує-непасує. просто сприймається людину такою, яка вона є.
А як на мене то найкраще – це поєднання здорової сентиментальності зі здоровим цинізмом.
Але ідеальної пропорції я ще не зустрічала, весь час є перекос в якийсь один бік…
loreleya каже:
а як тобі ці обидві риси у крайніх проявах?
сентиментальність, мрійливість, чутливість,.. називай як хочеш, а хлопець має бути з характером (в межах розумного)
kazim каже:
Крайнощі – в будь-якому випадку то не є добре.
Хоча в різні моменти життя, в залежності від насторою і ситуації я теж можу перебувати в обох цих станах. Співчуваю тим, хто в такі моменти поруч…
Nashumilovochka каже:
а якщо в межах розумного не виходить?
ну,.. тоді є ще такі слова як: я тебе не кохала – я тебе хотіла
Nashumilovochka каже:
Ну не знаю. Хлопець може мати характер для кого завгодно, але мати замість хлопця поліно, яке не розуміє нічого романтичного і на прохання посидіти вночі біля вогнища і подивитись на зорі відповідає:
– Ти що, здуріла? Ліс треба берегти!
То я б такого явно не хотіла…
До Nashumilovochka:
а є ще такі слова на відповідь цим : “дякую мила за секс. це все що мені було від тебе потрібно”
До loreleya:
Крайнощі – в будь-якому випадку то не є добре. – а якщо в такому стані деякі так і живуть?
До kazim:
Ну то я можу тільки поспівчувати їхньому оточенню. Але то не є правильно.
Це або хвороба або захисна реакція. Нормальна людина постійно переходить від одного психоемоційного стану до іншого. А якщо людина постійно знаходиться в одному стані і до того ж в крайньому його прояві, то це є протиприродньо. І або збій в організмі або небажання змінювати щось, тобто таким чином людина страхує себе від болі (захисним частіш за все виступає саме цинізм).
А якщо людина постійно знаходиться в одному стані і до того ж в крайньому його прояві – та ні, в обох взаємовиключаючих станах одночасно у крайнощах. наприклад тримає за руку кохану людину, не може відпустити, каже слова кохання і ненависті, і хоче розстатися і убити. і дійсно ненавидить і кохає одночасно дуже сильно
в мене таке враження, що я щось таке подібне читала вже разів десять.
Без згадування породи собаки текст взагалі втрачає хоч якусь індивідуальність і оригінальність. Але і це – слабкий прийом. На стільки слабкий, що навідь автор сам встановив картинку …
сумно.
встановлювати картинку – вимога Адміністрації.
А критикувати когось і при тому робити граматичні помилки – це надзвичайно слабкий прийом.
До Адміністратор:
від кількості помилок в коментарях якість тексту не змінюється) Дякую. Передивилась, побачила, виправлюсь.
Хотілось би побачити індивідуальні, небанальні, оригінальні дописи шановної milly з надзвичайно сильними прийомами.
До duvnuj:
Для того, щоб критикувати прочитаний роман, не обов’язково писати самостійно ще один
Але як тільки, так одразу;)) Я не посмію позбавити Вас задоволення покритикувати мене)
До milly:
Будь-яка тема, особливо, якщо вона так чи інакше стосується кохання була описана вже не те що десять, а разів зі сто. То тепер нікому не писати про кохання, дружбу і ще сотні-тисячі людських відносин і почуттів, станів душі, ситуацій, бо це вже колись було описано? І не важливо, що іншими словами і без “слабких прийомів” чи сильних…