Я скоро наберуся сили.
І зітру твої повідомлення.
Всі слова про те, що щаслива.
Кину в спогадів світле полум’я.
Я віддам твою парасолю
Бомжу, що мокне на вулиці.
Те, що вчора було сльозою,
Нині буде дощем на щоці.
Я не буду вертатись в минуле.
І хотіти туди теж не буду.
Не брехатиму всім, що забула.
І собі не збрешу, що забуду.
Просто ти залишишся спогадом.
Чи то сном, чи то просто мрією.
Але серце вже не чекатиме.
І не буде битись з надією.
Я зітру твої фотографії.
(Я вже встигла їх полюбити)
Вчора я так боялась втратити.
А сьогодні Я ХОЧУ ЖИТИ!!!
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 562
Гарний вірш, дуже особливий темп і несподівані образи. Особливо, парасоля, яку віддадуть бомжу.
Не сподобалися лише останні кілька рядків – занадто банально. А римувати мрія-надія взагалі не можна! Категорично
гм.. римування річ тонка…
гарний вірш..
@ jarofed:
чому не можна, мрія-надія — нормально звучить
І я так кажу))) ну банально трошки, але звучить нормально)))
Мммм…..
щось новеньке
файний вірш..
такий собі оптимістичний
Дякую))))
Суперовий вірш!!!
А від отих рядків просто балдію….
loreleya каже:
Cпасибочки)))
@ Зоряна Крачковська:
Нема за що. За правду не дякують
ооой.. просто супер… я в ауті!
все сподобалось.. і придертись нема до чого! молодчинка!)
До Бджілка:
Дякую, Бджілка)))я аж почервоніла)))