Чия правда?
Нещодавно на Спільноті з’явився допис про брехню. Автор відстоювала думку, що брехати – це погано.
А я хочу подивитись на інший бік медалі. Поговоримо про правду. Адже саме за неї всі так яро боряться з гучними гаслами і великими транспарантами. Всі так її хочуть чути, а в результаті… ображаються, сваряться і навіть вбивають. А все тому, що АБСОЛЮТНОЇ правди не існує. Правда у кожного своя. І кожен носиться з нею як з торбою писаною, і пробує всім пояснити (бо ж чомусь інші люди вважають його правду брехнею). Дуже яскравий приклад вже з життя Спільноти – тема про обман в супермаркетах.
З іншого боку. Чи завжди потрібно говорити всю правду? Простий приклад. Припустимо, хтось впевнений, що не вміє писати дописів. Але, переступивши через себе, написав. Вибрав цікаву тему. Опублікував. І отримав у коментарях цілу купу правди: багато помилок, написано нецікаво, губиться думка, автор перескакує з одного на інше… і т. д. і т. п. Як ви думаєте, чи напише ще така людина бодай два слова, нехай навіть не допису, а коменту? З великою ймовірністю можу сказати, що ні. Хоча їй сказали чисту правду. Але цією правдою підсилили і так велику невпевненість у собі. То що ж доброго та правда зробила? …
Не пропоную брехати і виписувати диферамби. Але тут якраз той випадок, коли правда добра, та не вся. Чому б не написати щось на зразок “тема дуже цікава, але варто ще попрацювати над стилем написання та викладу”? Це буде якраз той правдою, яка заохотить до роботи над собою, але не розвине купу комплексів і відіб’є бажання взагалі щось робити.
І ще одне. Коли ми захлинаючись власною слиною вимагаємо від оточуючих “правду і нічого крім правди”, ми підсвідомо хочемо почути СВОЮ правду, а не ЧУЖУ. А коли нам все-таки видають оту довгоочікувану правду і вона не виправдовує наших сподівань, ми з тим же завзяттям кричимо “Брехня!”. Чи не так?
Найкумедніше, коли ми не хочемо вірити в об’єктивні речі. Тобто коли перед людиною постає вибір МОЯ ПРАВДА – ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ, то вибір теж робиться не на користь останньої. Навіть якщо про цю реальність говорять всі хором навколо – вони брешуть, бо Я ж точно знаю ПРАВДУ. І чим більша сила дії – тим більша протидія (закон фізики 
).
До чого я все це? Та до того, що навіть таку позитивну річ як правда можна перетворити в зло передозуванням. Тому як протиотрута деколи і брехня знадобитись може 
Коментарів аж 12, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
Фома завжди тут як тут і заперечує усе і всьо, і на те чи варто брехати він скаже – НЕ варто! “інколи краще жувати ніж говорити” (здається повторюється) – промовчавши про те що іншим неприємно чути, ви нікому не зробите поганого, писати можна про все, але думаючи про співрозмовника а не за свою гордість чи то переваги в знаннях (щось таке), а можливо навіть не доречна ваша думка буде висказана і тоді й включається отой механізм самозахисту – брехня, нею ви інколи намагаєтесь запевнити інших в тому чого насправді не знаєте точно, зато виглядає збоку більш правдиво і ставите в незручну ситуацію співрозмовника.
Те що “образа від правди” можна назвати, Фома на то скаже – образа через завищену самооцінку, адже ображати може людина, що вважає себе кращою за ту з ким спілкується, зверхньо ставиться… інший випадок коли ображають у відповідь – це також такий собі механізм самозахисту, що є неправильно, так як це прояв слабкості духу на той момент… Розумні психологи на рахунок цього можуть багато розказати і пояснити як діяти в даних ситуаціях, не “опускаючись” до рівня співрозмовника.
Не брехати дуже важко! Фома теж іноді бреше, навіть тут на спільноті він приблизно 2-3 вислови про себе написав неправдиві за весь час.
П.С. Фома нікому нічого…. і т.д.
П.П.С. Фома нагадався, що ще не вибачався за деякі слова свої, тому Просить пробачення у тих кому чимось коли недогодив, незважаючи був хто тоді правий, просто спрацював мабуть отой самий “механізм самозахисту – образа у відповідь” про який вище згадував.
Не існує каже:
Я взагалі-то трохи інше мала на увазі. Те, про що ти зараз говориш – це, швидше, вміння вести дискусію. А я мала на увазі, коли ображає не людина (через ставлення, високу думку про себе і т. д.), а те що вона говорить впринципі, бо воно йде в розріз із власною стопроцентною впевненістю в тому що правда, а що – ні.
угу, впринципі я погоджуюсь з цими думками, але є деякі уточнення зі свого боку:
loreleya каже:
це називається дипломатією, тобто це та ж сама правда, але націлена на те, щоб нехотячи не образити незнайому людину, адже люди по різному реагують на слова, а тим більше незнайомі
Не існує каже:
а це часом не є одним з видів брехні?
Не існує каже:
ну тут теж не можна говорити однозначно про слабкість духу, адже знову ж таки люди є різні і причини ображатись можуть бути теж різними і навіть зовсім не зі сфери слабкості духу
loreleya каже:
отут правда! так, треба вміти або навчитись просити пробачення, далеко не легке завдання
справді… якщо будеш брехати, що зміст допису чи помилки, то пусте, або змовчати, то відібється на натхненноста та продовження таких же “хороших” дописів і надалі… тут потрібна правда виявленна з любовю, або конструктивна критика…
мабуть повторююсь… але якщо ця правда піднесена на підносі добра та любові, то не так усе й трагічно…
Правда є правда. І вона не буває поганою чи хорошою. Бувають лише люди які не хочуть її сприймати. Є вдалі дописи. Є невдалі. Вовка боятись – в ліс не ходити. Не можна ж всім кинутись і займатись ануслізінгом – “ой чудова стаття”, “який прекрасний вірш”. Бажання писати і творити має бути. Але якшо виходить, перепрошую, лайно і всі кричать супер то це не закінчиться нічим крім того що ним буде залито все навколо і воно буде посмерджувати.
А критики не любить ніхто – така природа людей. Але то все їх проблеми
п.с. Всі люди брешуть. Всі. Я про це писав.
Ще раз повторюсь. Нема такого поняття як доречна правда чи недоречна правда, хороша чи погана, добра чи зла, і т.д.
Дозволю собі вигадати термін правди, яким я його розумію:
Правда – це твердження що відповідає об’єктивній дійсності.
Сказати правду – висловити свої спражні думки або подати інформацію відому суб’єкту мовлення і актуальну в даний проміжок часу.
Звідси випливає, що правда – це чітке поняття. А все решта – це просто вміння вести дискусію, орієнтування на ситуацію, поставлена мета, і багато інших чинників…
Не казати нічого – то не суперечить правді. не піднімати певних тем – теж. Але якщо тебе питають, а ти відповідаєш шось не те – це вже не може бути правдою.
Якщо брати приклад розглянутий вище – про дописи, то виходить так:
Якщо людина виставляє свій допис на всеогляд, то вона переслідує певну мету в залежності від змісту:
а) донести до людей інформацію,
б) отримати від людей інформацію,
в) почути думку людей про своє творіння,
г) покомунікувати і обмінятись думками,
д) висказатись.
в перших двох варіантах – людина здійснює інфообмін і тим самим збагачує себе інших і в цьому випадку не думаю, що обов’язкова якась оцінка самого допису.
в трьох останніх випадках – це зазвичай або творчість, або філософські роздуми – людина просто самим дописом проситься “скажіть свою думку”.
випадок з купою помилок і манерою та стилем написання незрозумілим, і таким ща заважає сприйняттю інформації – окремий випадок який сам собою напрошуєтьсян а критику. І щоб того не було автор сам має довести свою роботу до досконалого виду.
але в будь-якому разі, якщо автор хоче знати думку про своє творіння і воно не подобається комусь, але пишуть “супер” – то не є правда. То не є “добра брехня” чи “бажання не образити”, то є просто брехня.
А от казати правду чи ні – обирає кожен для себе. Я не агітую. Кожен все одно буде діяти в міру і в межах свого світоспийняття та звичками комунікування з людьми.
А тим хто не хоче критики чути (я знаю шо таких більшість але признаютьвся в цьому одиниці), я можу порадити писати в кінці допису “болісно реагую – не критикуйте” або “правди не люблю – тільки хваліть”.
ого які страсті тут бушують
До lyanalada:
Дипломатія – це вміння подати навіть неприємну правду, не образивши при цьому співрозмовника.
Я це й мала на увазі. Просто термін не вжила
І взагалі, погоджуюсь з коментом повністю.
До madama:
А я хіба не так написала? Дипломатія потрібна )))
До Дивного:
А я й не пропонувала так робити – читай уважно. Я пропоную не бити правдою по голові, як обухом, а висловлюватись коректно.
Нема. Є своя, чужа і об’єктивна, а ще напівправда.
Маленька порада для всіх: перечитайте, що таке гумор, сарказм, іронія… І не потрібно все, що пишуть відразу сприймати на власний рахунок. Зі свого боку обіцяю в найближчий час публікнути статтю з правилами культурних дебатів. Можливо, комусь і пригодиться
(Це було без натяків).
Відповісти “Чия правда?”