Сьогодні в мене дуже важливий день, вже кілька днів мене турбує серце, причина тривозі є звісно, але все ж біль не минає і хочеться пройти діагностику ( може б і так не хвилювалась за то серце, але років три тому, мені сказали, що в мене клапан понищений, і потрібно його замінювати… На той час я [...]
Переглядів: 975
Скуштуй ще смаколиків:
Були в мене думки про смерть, так як також здоров’я не з найкращих. Мабуть час такий, та й ми такі.
Дійшла висновку, що смерті фізичної не боюсь, так як потім ми перенесемося в інший стан – інформаційним.
Первинним і більш цінним з точки зору природи є душа, а не фізичне тіло. Але як це пояснити батькам?
Страшно від іншого – скільки ми своєю смертю принесемо болі близьким людям, які вважають смерть – кінцем.
Сам момент смерті – для Фоми це було неймовірна біль, що крізь повний наркоз дала її відчути, проснутись але в ефекті накрозу ні слова ні руху тіло не здатне було здійснити… наче проснулась тільки душа а не цілком сам. Після цього критичний больовий момент, коли ніби час зупинився, і душа в ньому і повітря, і біль зависла і мить – полегшення неймовірне – смерть. Та все ж Фома виявився неймовірним “щасливчиком” і саме завдяки відвазі і його оптимізму до операції, він все ж вдихнув знову з часом повітря, хоча це було вже тіло, душа цього не усвідомлювала поки не вивітрився наркоз.
Щоб вижити не достатньо бути “щасливчиком”, варто лише вірити собі, довіритись іншим.
А якщо настроювати себе на смерть, чи навіть бажати смерті заради того “полегшення”… що близькі і дорогі вам люди за це сказали б “на тому світі” ? Багато хто вважає що якщо їх найдорожча людина в світі померла – то життя не має більше сенсу… хто вам таке сказав? Життя для кожного дано щоб відчувати, щастя і смуток це відчуття основні в нашому житті, чи бажала б людина вам близька вашої смерті? Ні! Навіщо ж перечити своїм і чужим бажанням, продовжуй жити, що як ти не один? Що як таких як ти тисячі, мілліони? Що як ти хоч з одним з них найдеш спільну мову і подаруєш йому / їй щастя, взамін отримавши те ж?
Фома знає що таке й втрачати близьких… це… несправедливо! Але можна ж жити далі, відчувати щастя, хай не те що відчував з тією людиною, але інколи це нове щастя навіює хороші спогади про минуле! Якщо закритись від людей і думати про смерть – ні однин приємний спогад не прийде…
П.С. Фома нічого нікому звісно не нав’язує, але осуджує багатьох, адже можливо не все, але дещо таки ліпше знає по досвіду.
Життя складна штукенція й заплутана, не варто в ньому все ж розчаровуватись, – прийде час і все стане на свої місця, відчуєш і Ти щастя, знайдеш те чого чекаєш, адже Твоя дорога – одна, але її пересікає багато інших доріг заплутаних не менш ніж Твоя… іноді варто… можливо почекати поки чужа дорога перед Тобою розв’яжеться, не стрибати через неї… що як Твоя дорога згодом зміцниться поєднавшись з тією…
Не знаю, як пахне ця смерть, тому не можу нічого сказати. Але думаю не варто вникати в це і очікувати її, а то справді завітає в гості, де її чекають.
Від того, що лікарі скажуть, скільки нам лишилось, нічого не поміняється..
)
це типу піти до ворожки і знати, скільки тобі ще жити.. (я таким не займаюсь…
просто до того треба ставитися, як до належного…
ми ж нічого не змінимо..
а думки про те, що ми проживемо довше, ніж нам “приписали” помагають..сила думки допомагає ..
сила думки – то чудо, без перебільшення..
в кожного свій шлях і своя дорога…
і, здається, тоді починаєш жити справжнім життям, цінувати кожну хвилину з рідними, з друзями..
по-іншому дивитися на вогонь, на те, як тече вода чи як летить птах..
хочеш ввібрати кожну секунду того життя тут.. може якраз і той момент – істинний, може в той момент ми живем по-справжньому і розумієм, що того за годину вже може не бути…
Боже..
я шось перейнялася тим..
але то правда..
а за то шо з кардіограми ніц не сказали і на ехо відправили – не переживай! вони так постійно роблять! мене вже 15 років так посилають
і ше досі живу…
звичайно ж до цього не варто ставитись легковажно, але і надто перейматись не треба…
і я знаю один афоризм:
подвиг душі це життя, подвиг тіла це смерть… (Анна Ахматова)
сумніваюсь що смерті треба боятись, сама смерть не страшна, хіба що остерігатись того, що до неї призводить….та й, зрештою, смерть це не кінець, а початок…
Яка ще Ахматова??? АхмЄтова!
Ви ще мені тут скажіть що Чехов не укр поет, а ми не геноциди!
зовсім вже прєзіка не уважаїтє!
Не варта боятись смерті… ми ж для того народились
duvnuj каже:
це ти так жартуєш, чи дійсно не знаєш такої?
буду вважати, що це був жарт, не хочеться змінювати думку про тебе
До lyanalada:
Тобі ніколи не казали що треба слухати маму? І президента!
Президент сказав Ахмєтова, значить Ахмєтова! Данєцк паражняк нє гоніт!!!
Ти дійсно не знаєш того? Не хочеться змінювати думку про тебе – тому поцікався тим. Пруфлінк: http://www.youtube.com/watch?v=3uYJ6C7t2lo
@ duvnuj:
нєа, не знаю, можеш змінювати думку про мене
Так я тобі відео показую! Просвітись
@ duvnuj:
просвітилась…упасть нє встать…