Тему цього допису мені навіяло одразу декількома дописами на Спільноті. Перше кохання… Які у вас асоціації виникають, коли ви чуєте це словосполучення? Рожеві мрії, перший поцілунок, романтика, розчарування, сльози, біль, щастя… напевно кожен може доповнити цей асоціативний ряд чимісь своїм. Перше кохання – це те, що було у кожного, але що воно залишить по собі [...]
Перше кохання: спогад на все життя, чи помилка, яку неможливо виправити?
Переглядів: 4,382
До самогубства, наркотиків, сигарет і мого любимого алкоголю не доходило, але спогади не з приємних. Різниця в віці була 7 років і це дійсно важко. Навіть уявити не могла, що в нього в голові було.
в мене точно квіточки і сидіння на лавочках було.
Я от думаю, це яких треба зусиль і терпіння щоб спокушати і “ухльостувати” за малявкою
Колись на одному уроці в школі (в нас її вів священик) було сказано, що для церкви найкращий шлюб це коли дівчина на 8 років молодша. Ох, як це мені запам’яталось
Стільки весен і зим пройшло, а я з таким от твердженням зовсім не погоджуюсь
На мою думку різниця повинна бути 1-2 роки, а ще краще однолітки.
6 років це занадто, звісно, якщо тобі не 35, а йому 41
Перше кохання – двоякі від нього відчуття: з одного боку страждання, з іншого перший досвід… Досить суперечливо:)) На мою думку, оптимальна різниця у віці може коливатися +-4 роки:))
ЄЄЄЄЄ!!!
Пянки, щльондри і мєнти!!! Оце життя!!! оу єєє!! 
нормал…
Взагалі на то вони і підлітки шоб робити дурниці… інакше ніц не навчаться і життя не знатимуть… а різниця в віці.. ну неможливо ж по віку людей вибирати… і не прослідкуєш шоб однолітки були… не питати ж паспорт при першій зустрічі ))) Якшо він вже є звісно )))))))
Може бути різниця собі… питання лише в тому коли це вилізе боком
А так, я не думаю що це проблема.. тож любіться, великі й малі
п.с. +/- 4 роки таки дійсно може собі бути… хоча по більшості тут відіграє роль не любов а думка суспільства і встановлені канони…
любиш-не любиш а вічно задумаєш “а шо ж скажуть люди…”. отак!
думаю коли кохаєш, на думку інших дюдей просто наплювати
@ Nashumilovochka:
Все-таки вплив інших людей має значення.
Не надто добрі погляди, думки, ставлення в сторону закоханих теж дають своє. Особливо якщо це йде з боку рідні. Тут вже стає важливо наскільки сильний твій дух
ну в молоді мої роки я не була такою шаленою… наркотиками, горівегою, дзигарами не балувалась… щось таке мене не цікавило… тому іноді була білою вороною… і насправді вплив інших на мене не діяв…
щодо першого кохання… не знаю що сказати…
а щодо різниці у віку… здається в кожного свій вік і свій рівень розвинутості… в молодості (13-17) в мене були в основному хлопці на 5 років старші… і скажу так… вони ніколи нічого не вимагали… а от ровесники то були надто “дорослими” і хотілось їм “дорослого кохання”…
насправді, для кожної ситуації (стосунків 2-х людей) має бути свій підхід…
В мене є подружка. яка зустрічалася в 14 років з 21-річним чуваком, а через кілька років вони одружились.
І не скажу, що в неї був якийсь “не той” рівень (розвитку), напроти, вона була досить свідомою і не “малолітньою”
Просто, це кохання і тут нічого не скажеш.
Закохуватись ніколи не пізно і вік не дуже і грає роль.
Для когось – дивне те, що жінка молодша за чоловіка на 7 років, а їм нормально, комфортно…
Комфорт.. напевне – таки, комфорт є дійсно вирішальним, та навіть важливим фактором у стосунках.
І не комусь – там судити добре це чи погано будь-яка різниця у віці.
А щодо тої шняги про 8-річну різницю в віці…
Чесно кажучи, може я трохи вредна чи вперта в тому плані, але то – повний брєд!!!!!!
Хтось собі сів, кілішнув, вирішив і написав десь, що від імені цілої церкви (як концепту), проголошена найкраща різниця у віці – 8 років.
Що за …?
І ще ? краща та різниця для чого? Для сексу після шлюбу чи для чоловіка, якого вона краще розумітиме з 8-річною різницею?
А якшо вже на 9 років, то ліпше не женитися…
Може щоб боялась
Я не знаю в скільки років виходять заміж і женяться, але здається така різниця буває якраз таки коли дівчині 16 а йому ого-го. В селах – це взагалі пік сезону, на протязі багатьох-багатьох років 
Перше кохання мабуть хороше коли обоє люблять один одного. Здається мені що в більшості ситуацій буває не так.
Він в тебе перший, ти в нього 13-та
хахахаххаха)
ну так..
і таке може бути..
та по селах ше школу не закінчила, вже заміж вискакує..
а пожити для себе.. життя побачити… бєса погнати?
а щодо першого кохання – то це метелики в животі, усмішка від вуха до вуха….ех класно то..
(див. “сльози-шмарклі-розкладушка” 
)
особливо коли то переростає в велике кохання і коли ти хочеш зняти цілу ковбасу з бутерброда і віддати своїй другій половинці – най вже ся наїсть
то-праця, яку треба проробляти, щоб та закоханість на звстигля і зникла, а переросла в шось “порядніше”
Фома не знає чи він колись мав то перше кохання, або коли саме. Фома в 3 рочки сподобав ще дівчинку, але було не взаємно, в 13 років сподобав дівчину, яка сподобала і його, і вони 5 років думали шо пара а потім розійшлись, може то і було перше кохання, але після того було ціла купа таких “кохань”, але чомусь Фомі найбільш запала до душі остання дівчина яку він в душі полюбив а не лише поглядом
А з дитинства йому подобались дівчата молодші/старші на 1 рік, комфортніше почувався з ними…
Щодо віку і різниці – Фома каже, що як він буде в віці 30+ і буде таким же прівлікатєльним як зара то він буде не проти мати дівчину молодшу і на 10 років
Епілог (якесь дурне слово©): Фома каже: різниця у віці між хлопцем і дівчиною, залежить від їх віку на даний момент.
Якщо хлопцю 13 то будуть подобатись дівчата 12-14, якщо хлопцю 18 то 16-20, коли хлопу 21 то 17-22, коли мужику вже 30 то 18-28, в 40 – 20-30.
Якщо дівчині 13 то будуть подобатись хлопці 14-18, якщо їй 16 то 18-25, якщо їй 18 то 18-25!, якщо їй 21 то 20-25, коли дівчині 25 то 23-28, якщо дівчині 28 то 25-35.
П.С. Фома нікому нічого не нав*язує, лише висловлює свою думку.
natalka каже:
Та я й не говорила, що такого не буває чи бути не може. Але такі випадки – це швидше виключення з правила, аніж правило.
madama каже:
Ну ще би. За домагання до неповнолітньої і відсидіти можна – хто його знає. А от якщо закохати ту малолітню в себе до рожевих слоників в очах, а потім плавно підвести до правильної думки, то потім ще й вдячна буде…
duvnuj каже:
думку і нших можна і навіть часом треба чути, а от прислухатись до неї зовсім не обов’язково
.
А “люди кажуть” (я зараз не маю на увазі рідних, які за тебе дійсно переживають, а отих людей, які сидять на лавочках під під’їздом, працюють з тобою, їдуть в транспорті і т. д.) здебільшого тому, що або душить українська національна тварина (чорна жаба) або не можуть чогось зрозуміти і прийняти, хоча воно їх зовсім не стосується.
uliana каже:
І наскільки важливим для тебе є почуття, що ти здатна/ен зробити для того, щоб кохання жило. Згідна, що дуже важко любити і бути щасливими наперекір всім, але можливо.
@ Не існує:
Може вже варто таки змінити нік з “не існує” на “Фома”, бо отово “Фома каже…” мені нагадує якусь гру))))
пи.си. вміння забувати – прерогатива великодушних.
гм. Я ще тут згадала один віршик. Дуже в тему. Про перше кохання (знаю, що російською ніззя, але укр. аналогу не знайшла), дуже точно відображає суть.
Не сетуй, не грусти, влюбляйся вновь
Но только так, чтоб без конца и края
На то она и первая любовь,
Чтоб вслед за нею шла очередная.
Пусть парень твой давно уже с другой
Но сможешь ты забыть его едва ли
На то она и первая любовь,
Чтоб мы ее совсем не забывали.
Зачем ходить, грустить по вечерам
Зачем сидеть в компании табачной
На то она и первая любовь,
Чтоб быть ей не особенно удачной.
(Автор невідомий).
укр. аналог:
Не ремствуй, не сумуй, а знов кохай,
Щоб та любов була навік з тобою
На те вона і є перша любов,
Аби зустрітись слідом із новою.
І хоч у нього інша є давно,
Байдужості не можеш ти відчути
На те вона і є перша любов,
Аби ми не змогли її забути.
Навіщо сумувати кожну ніч,
І шоб тебе ця туга спопеляла
На те вона і є перша любов,
Аби вона була не дуже вдала.
@ lemberg:
Дякую за переклад
нус.. так чий переклад? і чий вірш?
Я не знаю
Я той вірш знаю вже років 8, але ніколи не знала автора.
Можливо lemberg підкаже…
я тоже автора не знаю
а в мене до мого першого кохання взагалі не залишилось ніяких почуттів!! і при зустрічі нема особливо про що поговорити!
а на рахунок різниці у віці, то я наприклад найкомфортніше себе почуваю зі старшими на 7-10 років хлопцями
Я тож знав таких ) Правда воно вже всьо поспивалось, поскурювалось, а діти ходять запущені… зато з хлопцями всьо гуд)
duvnuj каже:
Це ти про що?
Я перше кохання завжди сприймав як тренування
Аби уже наступні свої стосунки будувати зовсім по-іншому, мудріше… І якщо хтось із цим не погоджуєтсья, то може у мене кинути бетонною стяжкою
А після тренування вічно все болить і нормально функціонувати не можеш.
@ duvnuj:
Це лише після першого тренування так, а далі організм звикає…
bodyk каже:
В такому випадку не тільки перше кохання, а будь-які стосунки, які закінчилися, можна вважати тренуванням і використовувати досвід в подальшому. Але якщо ти перше кохання сприймаєш як тренування, а твоя кохана – ні, то це не є дуже добре…
Ну я приблизно шось таке і мав на увазі… просто вирішив розвинути твоє порівняння в метафору.. бо шось в тому є! може нас цитуватимуть класики
bodyk каже:
До речі, не завжди. Деколи в тренуванні задіяні інші групи м’язів і тоді крепатура неминуча! – вирішила як Дивний, говорити метафорами
А я навіть не знаю, чи було то перше кохання. здається все ще попереду. Все це було мимовільне захоплення, мабуть…
lemberg каже:
прикольний переклад
В кохання це стосунки, а стосунки це труд обох. Мудрість в тому щоб пізнати любов справжню, яка вміє пробачати, терпіти, самому виховуватись і рості, пізнаваючи один-одного.
Частіше перше кохання це досвід помилок. Нас не вчили що значить поважати, що значить піклуватись і захищати. Що значить підтримати і зрозуміти.
Ми піддаємось інстинктам і ліземо в труси до того як оцінили один одного. Хіба не важкі ситуації показують справжність слів? Хіба не сварки визначають можливість поважати і жити разом? Ми все це загладжуємо сексом і сладаємо образи в валізку щоб потім дістати все зразу. А коли не буде настільки інтимних стосунків, коли почнеться все з поваги. Тоді не легко прощати, не легко зрозуміти, не легко поважати, але тоді якраз можна пізнати один одного на ділах а не словах. І ран не буде.
Залишиться або кохання на все життя, або просто тимчасова дружба.
хм а я до тепер не можу забути свою першу любов.
що мені робити….?
звернутися за допомогою до фіхівців.
До Янка Бабич:
Забути – то є одне. А навчитись жити далі, то є зовсім інше. І на превеликий жаль, ми тут нічим не допоможемо, навіть як дуже захочем. Я отут про щось таке писала…
а моє перше кохання було по всім канонам і правилам, квіти, подарунки – дитячість(в дворі), а далі було друге перше кохання(просто їх було 2 хлопці десь 3 клас), за ним привязаності і дурниці(багато дурниць
), а потім найстрашніше підліткове кохання-розчарування, а потім крутиш вертиш хлопам голови…
ну ітам десь на межі приходить справжнє кохання!і як не дивно є що згадати і чим похвалитись: мій чоловік був в мене першим!