Людина, що дихне – то брехне.
«Що має очі, щоб бачити, і вуха, щоб чути, може переконатися, що жоден смертний не може зберегти таємниці. Якщо його губи мовчать, то він говорить кінчиками своїх пальців; ознаки брехні сочатся їх кожної пори його шкіри». (ФРЕЙД)
Пропоную поговорити безпосередньо про те, що дає нам брехня…? І чи можна прожити життя без неї..?
Є люди, які вважають своє сіре життя краще розмадькати кольоровими красками брехні. Їхня фантазія доривається до таких вершин, що іноді дивуєшся таланству людини. Стереотипи їм набридають, вони хочуть бути не такими як всі. А щось «своє» не можуть нічого пред’явити, бо мають страх… страх, – що не сприймуть це, отож краще прибрехати… краще стати героєм в свої казці, ніж лузером в цьому сірому світі…
Кожна людина має вибір, чи змішувати своє життя з брехнею, чи старатись жити по правді. І якщо брехати, то коли, для кого і для чого… Але при цьому, ми всі підтримуємо позицію, що брехня – це зло…але чи спроможні ми прожити не вникавши в це зло? Чи є вагоме пояснення певні брехні?.. Звісно кожен для себе має виправдання…
Часто спостерігаємо, як малі діти брешуть, над їхніми побрехеньками можна добряче насміятись, тут фантазія розвинута конкретно. Але з часом, коли ми дорослішаємо, наша брехня не стає такою поміченою як в дитинстві, ми обманюємо обережно. Нас уже не так просто вивести на чисту воду, ми стаємо профі в цьому ділі. Ми, немов діти, хочемо привернути увагу до себе «своїми героїчними подвигами», хочемо сподобатись людям, в іншому розумінні ми себе захищаємо брехнею…
«Нас не можна бачити наскрізь, як дітей, але ми не володіємо і умінням бездоганно прикидатися. Ми можемо брехати або говорити правду, відмітити обман або пропустити його, помилятися або дізнаватися істину. У нас є вибір, і така наша природа» (Пол Екман)
Брехня, насправді, розкриває тебе, показує тебе таким, який ти є і яким хочеш бути… вона показує оточуючим, що ти собою являєш. Вона показує тобі, що ти жалюгідний, бо не можеш стати тим, ким прагнеш. Виходить брехня мов вада, чи спосіб легшого життя…спосіб вирішення всіх недостатків у тобі…
Власне обман буває найчастіше болючим і образливим. І з часом призводить до руйнації стосунків. Довіра втрачена. Брехач думає тільки про власні інтереси, хоча з метою, щоб бути кращим в очах свого співрозмовника. Та людина не приймає брехню, як намір їй сподобатись.
Солодка брехня, чи гірка правда?…як не як, але іноді солодка брехня допомагає, але це тільки може на даний момент так виглядати. Брехня ради спасіння свого чи ближнього, рано чи пізно обернеться боком…Не можна вирішувати за інших, що вони переважають чути…гірку правду, чи солодку брехню…
Десь чула, що від брехні ніс росте) Було б цікаво жити порівнюючи довжину носа..оцінюючи чесність людини)
Факти про брехню
- Більшість людей бреше 3 рази за 10 хвилин бесіди.
- За результатами огляду 142 досліджень, в ході проведення яких 19801 осіб (багато з яких мали досвід розпізнавання брехні в процесі своєї роботи) оцінювали, брешуть чи ні 2945 людей, брехня акуратно була розпізнала тільки в 54% випадків, що лише трохи більше 50% , які можна набрати, просто вгадуючи “так-ні”
- 2% людей думають, що брехня іноді необхідна
- 65% людей думають, що часто / іноді нормально збрехати, щоб не образити чиїсь почуття
- 44% людей думають, що часто / іноді можна перебільшити події в розповіді, щоб зробити його цікавішим
- 37% лю 81% людей каже “безобідну брехня” кожен день
- 98% підлітків кажуть, що брешуть своїм батькам
- 98% підлітків кажуть, що довіра дуже важлива в особистих відносинах. 96-98% кажуть, що брехати це аморально
- 75% студентів визнають, що стають “серійними брехунами * коли справа доходить до заощадження грошей або влаштування на роботу
- 29% людей, які перебували у близьких стосунках, визнали що брешуть своїм партнерам про свої грошові витрати
- 33% жінок брешуть про свої грошові витрати, так само як і 26% чоловіків
Недавно я запитала брата, які у нього асоціації зі словом «брехня»…він відповів «Я»… мабуть кожен задумається… Не потрібно жити в брехні… не ховайтесь під свідомою та послідовною брехнею…зовсім простіше і легше говорити правду, не треба нічого запам’ятовувати по-порядку, і потім чіхатись в голову, і думати шо до чого, не прийдеться червоніти коли тебе викриють при якісь нерозумній брехні… Правда миліша… хоча теж буває вбивчою… але можна прикласти зусиль і говорити її з любов’ю та добрими намірами. Або іноді просто мовчати… не давати волю словам… не давати привід виговоритись своїй уяві… життя може бути істинно яскравим без брехні!!!
Сподобалось? Поділись з іншими...
Скуштуй ще смаколиків:



навряд чи хтось може прожити ніколи не збрехавши
але брехня буває різною, так як і правда….а правда в кожного своя
нічого негативного в брехні не бачу…
це просто така природа людини і раз збрехавши, вона бачить, що їй за то нічого не буде.. чому не збрехати ще раз…
Це навіть щось свідчить про внутрішній світ. Якщо людиі так підходить – то в чому проблема.
Я брехню не осуджую… це просто вже в нас закладено… такий вже світ..
Кожна брехня вилазить і гірше потім не тому, кому збрехали, а тому, хто збрехав..
Брешуть всі, як казав один відомий ДОКТОР…
Така наша природа – брешу я , брешуть всі, хто читає той допис…
навіть пси!!
Люди думають, що тим прикриваються від правди, щоб краще виглядати в очей друзів, сім’ї коханих…
Це нормально..
скромність і чесність – шлях до забудтя та злиднів, світ тримається на брехні, вона повсюди.
обман вважається великим гріхом, мені чомусь здається, що люди брешуть навіть в сповіді.
Фома вважає брехню продовженням негативних думок, і те що людина бреше – це Неправильно. Світ – це ми, ми його творимо і якщо людина каже собі “я брешу бо всі брешуть” то вона робить велику помилку. “Іноді краще жувати ніж говорити” – так робить бидло, скаже дехто тут, але розумні люди так роблять (мовчать, а не виговорюють все що думають чи то фантазують) і це правильно. Якби Всі брехали коли заманеться бо брешуть інші, що було б тоді? Це був би суцільний хаос…
П.С. Фома нікому нічого не нав’язує, лише висловлює свою думку.
так, брехати – це погано, але часом не збрехати – то ще гірше, бо може привести до плачевних наслідків. От, наприклад, розповісти людині із слабким серцем якусь дуже прикру новину – це може привести до інфаркту…
розповісти комусь про свої “нехороші” вчинки – розчарувати людину, приголомшити її.. так, краще не робити тих вчинків, але тут уже виникає проблема поведінки,
А загалом – ми лише люди…
І ще.. ви пробували колись хоч день не брехати?
еммм… ну я прихильниця самотухи, тому іноді закриваюсь дома на дня два і сиджу без звязку… але нє…тоді блін інтернет є… хоча не спілкуюсь, але щоб відшити когось від нудних розмов то приходиться вибріхувати..блін…такой важко прожити без брехні…
Ситуації бувають різними, тож позиції щодо брехні змінюються… хоча не виправдовую обман…
назва плагіат
Ну взагалі брехня сама по собі – річ доволі суперечлива. Автор дуже правильно написала: життя кольорове, а тому його неможливо спростити до чорно-білого.
), суть в них одна: не завжди правда є на благо. І брехня не завжди є ознакою ницості людини. Вирішальними є обставини, за яких все відбувається.
Брехати – погано, говорити правду – добре. Хто збрехав – поганий, хто сказав правду – хороший. Чудовий алгоритм. Для математичного рівняння, але не для життя. В життя існує дуже багато “але”.
По-перше, дивно, але чомусь в статті про брехню ти не розказала про таку хворобу, як “хвороба Мюнхаузена”. Думаю, нікому не потрібно розповідати хто такий Мюнхаузен. так от його хвороба – це патологічна манія брехати. постійно. Без перерви. Найнеймовірніші речі. і не для власної вигоди чи для того, щоб комусь нашкодити, а тому, що людина інакше просто не може.
По-друге. Існує “свята брехня”, яку визнає навіть церква. Коли смертельно хворій людині не кажуть її справжній діагноз для того, щоб вона не втратила волю до життя.
Навести таких прикладів можна дуже багато (але я ще трохи і на роботу запізнюсь
Ага… вирішальними є обставини. Але так як кожен сам собі праведник.. так і кожен – окремий суддя.
Про якусь об’єктивність тут йти мова не може й близько. Правда в кожного своя. І поняття брехні/не брехні своє. І виправдання кожен собі своє шукає.
І сказати “оце брехня жахлива, а оця нічо так.. правильна..” неможна. Бо то все субєктивізм зведений до одної конкретної людини.
Багато людей навколо дійсно бреше шо дише! Від дрібниць до великого… ми брешемо сотні разів на день… якшо не тисячі… навіть коли кажем “ой вибачте я не хотів” – теж часом брешем) Ми брешем людмя, світові, собі…
Ми брешем з перших наших днів як навчились говорити… ми брешем нашим батькам все дитинство. Ми йдем в школу і там брешем вдосконалюючи свою майстерність. В нас такі бьохні чого ми не зробили домашку – шо позаздрив би й Андерсен! Потім ми брешем в інституті. На сесії ми ващє таке наговорюєм, що цілі трактати можна складати. Потім на роботі брешем. Потім жінці. Потім дітям. Потім внукам брешем… І лише часом коли ми лежимо і помираємо… вже чуємо свій кінець.. воно нам дуже давить.. і ми скажем на останок кілька правдивих слів.
ми – брехосапіенс! і цим все сказано.
а хто не бреше – має вічні проблеми! і його й ще всі ненавидять за його правдивість
І ви мені скажете ще після цього, що брехня – то погано?!
не смішіть мене своїми статусами “ненавиджу брехню”
хм.. хотіла б уявити собі світ без брехні, та не виходить….
Увага: Посилання видалено згідно Правил.
(Адміністратор)
P.S. Перекажіть панові автору, що правильно буде Альбер Камю, а не Альберт.
duvnuj каже:
мабуть, ті, хто публікує такий статус має на увазі, що ненавидить ту брехню, яка йому не підходить…
Врешті, дуже часто починаю “жити з чистої сторінки” і отаке життя починаю з відсутності брехні. Колись вдається краще, колись – гірше. Але позбутись того можна. Маю на увазі свідому брехню. А от якщо не дуже чітко пам’ятаю ситуацію і підсвідомо собі її домалювала, то до посиніння буду доводити, що було саме так, а не інакше.
Окрім того, суб’єктивне сприйняття до певної міри також є брехнею. Тоді можна всіх переконати в тому, що та людина подивилась саме із заздрістю/злістю/ненавистю…
Тож то все дуже розмите поняття… Звісно, окрім свідомого обману…
Чим більше свідомого обману, тим краще відточується майстерність і тим легше він переходить в несвідомий. Тобто воно доводиться до автоматизму. Мозок сам починає видавати завідомо брехливий варіант із всіх можливих. І деколи навіть тоді, коли від цього нічого не міняється, тобто причин для брехні немає.
Відповідно, підсвідома брехня – це наслідок свідомої.
duvnuj каже:
не завжди. Скажімо, якщо семирічній дитині дядько здався високим і старим, то вона і на детекторі не попадеться. А той “дядько” може бути 1.50 і мати якісь 20 років. В кожного своя точка зору.
Своя точка зору і брехня – кардинально різні речі.
Брехня – це не різний погляд на те саме явище.
Якщо я приїхав на коні і скажу що на Лєксусі підкотив – це брехня. Якщо свідок бачив коня, а каже що то був лєксус – це брехня. Якщо свідок бачив сірий лєксус, але стверджує, що то чорний був, бо вночі не розгледів – то не брехня.
Не треба займатись підміною понять.