З чого починається життя людини? – З перших криків ….з першого ковтка повітря… з перших обіймів матері… … чи можливо з перших днів зачаття???
Чи справді ембріон неодухотворений, чи є тільки частиною організму своєї матері, яка має право розпоряджатись цим крихітним життям.
Маленька людина не є певною кількістю клітин чи просто біологічною тканиною. Багато наукових висновків і доказів є стосовно “ембріону”
Мене досить зацікавило дослідження Натансона, який заявив: “Сьогодні питання про те, що ембріон є окрема людська істота із усіма своїми особливими особистими характеристиками, не є уже питання віри”. Ще мене досить зацікавила думка грецького доктора Д.Папаевангела: “Сьогодні абстрагуючи від філософських і теоретичних понять, ми можемо сказати, що людина існує з моменту зачаття. Життя людського зародка починається не із завершення формування органів (8-12 тижнів), як думали раніше. Зародок – це не придаток або якась частина тіла жінки”
Людство почало знищувати своє існування. За всю історію буття, ще ніколи не було такої кількості насильницьких смертей.
А яка жахлива статистика абортів. В Україні проводять близько 300 тис. операцій в рік. І це тільки за офіційними даними. А в Росії тільки 2 % жінок не робили аборти. Скільки же невинних душ залишаються непочутими… скільки ще жінок та чоловіків залишаються в гріху… і яка мала кількість кається в цьому вчинку…!
Хіба не можна прийняти якісь заходи, щодо аборту, заборонити законом…? Хоча і це призводить до гноблення, велика кількість покинутих дітей, сироти при живих батьків…
Зараз щороку у США передчасно переривають вагітність 1 мільйон 200 тисяч жінок, тобто – кожна п’ята.
Процедура аборту….
В матку жінки вводиться пластмасова трубка із гострими краями. Тіло дитини розрізається на частини і відсмоктується назовні у спеціальну ємність. Якщо вагітність більш пізня – в матку вводиться кюретка – гострий ніж у формі петлі. Цим ножем «вискоблюється порожнина матки», тобто, нашою мовою, розрізається дитина. Як і попередній, цей аборт здійснюється наосліп, в результаті чого у кожної четвертої жінки травмується м’язова тканина матки, причому пошкоджена ділянка не відновлюється. Можливий прокол матки. Після дванадцяти тижнів вагітності стає необхідним ще один інструмент, подібний до щипців – так як у дитини вже є ручки, ніжки і почали кальцинуватися кістки. Цим інструментом лікар захоплює ручку чи ніжку або іншу частину тіла і, скручуючи, відриває її. Це повторюється знову і знову до того часу, поки вся дитина не буде розчленована таким чином на частини. Хребет повинен бути зламаний, а череп роздроблений, щоб їх можна було видалити. В обов’язки медсестри входить зібрати після „звільнення матки” всі частини цього розчленованого тіла, щоб можна було переконатися, що все витягнено і там нічого не залишилося.
Частини убитого дитя викидають або як сировину передають на виготовлення косметичної промисловості. І чи знаєте ви, що користуючись деякими кремами, – ви, в буквальному розумінні, намащуєтеся тілами убитих дітей?
Жах того, що коїться, збільшується ще тим фактом, що ненароджене дитя відчуває біль так само, як і народжене. Це сьогодні вже загальновизнано і науково встановлено. Уже 7-тижнева дитина відсмикує або відвертає голову від больового стимулу так само, як і на всіх інших стадіях життя. У 11 тижнів не лише обличчя, але і всі частини ручок і ніжок немовляти стають чутливими до доторку. В 12 тижнів дитина вже повертає голову, стискає кулачок, знаходить рот і ссе палець. До 13 тижнів реакція на біль передається на всіх рівнях нервової системи. Ця дитина кричить і намагається втекти…
Можливо бачили документальний фільм американського доктора Бернарда Натансона, “Німий крик”…В кадрі показують як роблять аборт у лоні матері…Янголятку всього 12 тижнів і його позбавляють життя… На екрані чітко показано тіло дитини…голівонька…добре видно очка, носик…маленька ручка тягнеться до ротика…хоче смоктати пальчик…і ці маленькі рученята і ніжки, які час від часу повільно рухаються…маля плавно змінює положення тіла…так спокійно…ніби і не відчуває наближення небезпеки…несподівано з’являється інструмент, який приєднаний через вакуумну трубку до електроноса…його повільно наближають до дитя…на екрані чітко видно, як воно намагається втекти від вакууму-відсосу, ухиляється від чужої і зовсім не потрібної штуки…його серце все частіше і сильніше б’ється…з’являється панічний страх…і коли вакуум зловив дитя…його маленький ротик широко розкривається в німому крику. Серце б’ється все гучніше і скоріше. Кюретка впивається в тільце дитини і буквально відриває її від крихітної голівки. Тепер усе…Через секунду лікар вводить аборцанг. Він міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки маленького черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин і осколки – усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти.
І чому не усвідомлюють цього лікарі, як можуть вбивати дитину? Чому втручаються в лоно жінки і просто відрізають це миле життя, як кусок м’яса? Чому одні обстоюють позицію, яка захищає права людського життя в лоні, а інші не поділяють цієї думки? Чому?…
Більшість жінок, які вбили людину, вбили свою дитину в своєму лоні не обізнані в цьому… Під час аборту вбивають вашу дитину, дитину, яка колись би дякувала вам за життя, яка любила б вас, яка була б завжди поряд …а ви…ви просто позбулись її…
Я не хочу обмовляти жінок, які пішли на такий гріх, кожен мав цьому пояснення…може і вагоме, але…отож віруючі люди знають, що завжди можна покаятись і чим швидше, тим краще, адже ми не знаємо скільки часу ще носитиме нас ця земля…
“Для чого сіяти там, де сама нива силкується погубити плід?Де велика кількість середників проти народження? Де, перш ніж відбудеться народження, скоюється вбивство; так що ти блудницю не тільки утримуєш в розпусті, але ще і робиш вбивцею? Чи бачиш, як від п’янства стається блуд, від блюду перелюб, від перелюбу вбивство; адже не знаю як і назвати це. Тут же умертвляється народжене, але самому народженню ставиться перепона. Що скажеш в своє вибачення? Чи не значить це, що ти ганиш дар Божий, стаєш проти уставів Божественних, гонишся, як за благословенням, за тим, що є прокляттям, скарбницю народження робиш скарбницею вбивства, жінку, яка сотворена для дітонародження, прихиляєш до дітовбивства” ( Із промови святителя І.Золотоуста до римлян, слово 24)
Щоденник ненародженої дитини
(із книги «моліться за прощення гріха дітовбивства», Львів, 1997)
5 травня. Сьогодні почалося моє життя. я уже існую, хоча батьки мої поки що про це не знають. Я буду дівчинкою. У мене буде біляве волосся і голубенькі оченята. Майже все вже наперед визначено, навіть те, що я буду любити квіти.
19 травня. Деякі вважає, що я ще не людина, що існує тільки моя мама Але я все-таки людина, так само, як маленька крихітка хліба – це все-таки хліб. Моя мама існує, і я існую.
23 травня. Я почала відкривати ротик. Тільки подумайте, через рік я буду сміятися, а пізніше почну говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде “МАМА”.
01 червня. Я росту з кожним днем. Мої ручки і ніжки почали приймати відповідні форми. Але як же довго потрібно чекати, поки ці маленькі ніжки підіймуть мене на руки до мами, поки ці маленькі ручки зможуть збирати квіти і обнімати мою маму.
12 червня. На кінець-то лікар сказала моїй любимій мамці, що я живу у неї під серцем. О, яка вона, напевно, є щаслива! Мамо, ти щаслива?
25 червня. Напевно, мама і тато думають, як мене назвати. Але ж вони мабуть ще не знають, що я дівчинка. Я хочу, щоби мене назвали Катрусею Я уже така велика.
10 липня. У мене росте волосся. Воно гладеньке, блискуче. Цікаво, а яке волосся у моєї мами?
13 липня. Я уже можу бачити. Але навколо мене темнота. А коли мама народить мене, світ буде повний світла і квітів. Але найбільше всього на світі я хочу бачити свою маму. Яка ти, мамо?
24 липня. Цікаво, чи чує мама як колотиться моє серце? Деякі діти народжуються хворими. Але моє серце міцне і здорове. Воно колотиться так рівненько: тук-тук, тук-тук. Мамо, у тебе буде здоровенька донечка!
28 липня. Сьогодні мама убила мене…
Проблема аборту стосується кожного із нас!
Не будь байдужим! Борись за життя!!!
Як на мене, то кілька виправданих причин аборту усе ж існує:
Та загалом у більшості випадків аборт стає наслідком безвідповідальності і є дійсно жахливим дійством….
Дякую автору за допис, що дійсно з багатьох аспектів висвітлює таку болючу проблему суспільства.
Тобі би писати фільми жахів… то просто всьо мегажахливо! Але дякуєм що підняла таку серйозну і актуальну в наш час тему…
а загалом всі таки будуть казати як то жахливо, аж поки не опиняться вагітні і з жахом будуть думати “мені ж лише ХХ років! я ще не готова!”..
і тоді відсотків у 80-ти зовсім кудись вивітрюється ото все усвідомлення і таке інше…
п.с. Чому така величезна кількість помилок???
мабуть тому, о писала вночі, і хотілось за раз її закінчити
вибачаюсь за помилки
Та нашо вибачатись?)) краще їх поправити )))
хі…за мене то вже робить bodyk))
п.с. дякую
то не на мої нерви..
просто тут вже немає бути питання “готова-неготова”.. тут ми самі вже відповідаєм за своє життя і за життя всередині нас.
можливість мати дитину -це дар, бо дехто її мати не може…
сісти собі і кілішнути, шо комусь-там того не треба, то егоїстично!
Угу… половина мучиться від того що не може дитину мати, інша її вбиває… люди!
десь чула, що в нас в Україні є 40 тисяч пар, які не можуть народити… це також страшно… але чому не взяти їм дитя з притулку?… Уявіть собі, яке щастя ви подаруєте цій покинутій дитині…і думаю не важливо, що в ній тече не ваша кров (звісно є ризик, що в цій крові будуть якісь шкідники) …зате вона матиме ваше виховання і вашу любов…і ви буде довгоочікуваними батьками!
Ще знаю досить багато пар, які після всиновлення народили свою… потрібно робити добрі справи і вам буде Бог допомагати)
мабуть таки так… проблема з народжуваністю таки гостро стоїть. І я думаю таких пар набагато більше ніж 40 тис. А дітей можна дійсно собі усиновлювати. Є ціла купа матерів, які відмовляються від дитини одразу після народження. Тому навіть не доведеться там брати вже дорослу дитину і перевиховувати чи ще щось, чого так бояться люди які не хочуть всиновлювати…
просто, насправді існує дуже великий ризик того, що з дитини виросте щось не те!
виховати можна бездоганно, одягати, вчити, але гени нікуди не дінуться. логічно подумати, які нормальні батьки віддадуть дитину в дім немовля, чи як то називається.
або пияки, або одна мати, якій “важко” виховувати дитину без батька і батько сам невідомо хто: пияк, наркоман і т.д.
я усвідомлюю,що дитина ні в чому не винна, але для самих усиновлювачів то може перетворитися в неочікуване.
Всі маленькі діти гарні і милі і по них не скажеш, що вони з відхиленнями чи “поганими” генами.
Я знаю це напевно, бо багато наслухалась про таке від мами. Вона казала, що був випадок, де в дівчинки почалося статеве дозрівання в 3 роки. Вона було усиновлена.
Я не агітую проти усиновлення і не обов’язково кожна усиновлена дитина – з відхиленнями, просто кажу, що статися може всяке.
ну це трохи якось смішно і глупо боятись, що авось щось не так піде і дитина виросте чи то невдячною своїм батькам, чи то з якимись серйозними проблемами по здоров”ї, чи то взагалі потворою моральною… то значить що? аби нам було менше проблем на голову то краще дітей і не мати взагалі?
це, як на мене, трохи малодушно, чи шо…
звісно, аборт це жахлива правда, яка існує в нашому житті. Але дійсно, трапляються поважні причини для йього здійснення. А з іншого боку, нехай жінка не зробила аборт, а потім трапляється таке, що просто викидає немовля чи то на смітник, чи ше десь, а трапляється, що взагалі вбиває….тут просто нема слів…
тема важка і болюча
Дійсно, тема дуже важка.
І дуже багатосуперечливих питань
Можна. Але кількість абортів від цього не зменьшиться. А збільшиться кількість смертей жінок, які все-одно будуть робити аборти, але не в лікарнях, а в бабок-повитух, по підвалах і підпільних кабінетах. Закон – остання річ, на яку звертають увагу при прийнятті такого рішення.
Стосовно фільму. Я б примусила жінок, які йдуть на аборт його переглядати. Можливо, це б врятувало життя хоч одній дитині.
duvnuj каже:
Вибачте мене, звісно, за натуралізм, але в ліжко лягати всі готові? І чогось ніхто не дивиться на вік. І мозок разом з одягом вішають на спинку крісла. А потім готова відмазка: мені мало років. Я не збираюсь зараз агітувати за дошлюбну чистоту, але якщо вже хтось претендує на дорослі права і доросле життя (статеве в т.ч.), то потрібно бути готовим і до його наслідків.
І ще одне. Більшість дівчат (особливо в ранньому віці) не знають того, що вірогідність безпліддя після першого аборту складає 90%. І одна помилка юності може потім зіпсувати все життя.
“
Згідна з Софією, що в деяких випадках аборт можна виправдати. Але ці випадки одиничні. Частіш за все причина називається “ой, а що від сексу ще й діти бувають?
Стаття – моторошна!
Гола правда, потворна, бридка, огидна!!!
Ото варто вступати в стосунки, коли до того пара не лише фізично, але й морально готова! Думаю ми живемо не в первісну добу, і про антизаплідні засоби відомо з дитинства! Навіщо ж їх створюють, якщо “неготові” продукують потомство, яке потім позбавлене батьківської опіки, чи ще краще!!! вкорочують віку ненародженим!?
Думаю знають, просто не сприймають це в серйоз…страх їх переповняє, ще зарано…батьки прибють, або хлопець покине…варіантів багато…і тому в першу чергу думають про себе зараз, а не на майбутнє…
А щодо усиновлення, то не так то вже й просто це зробити! З одного боку держава заохочує до такого кроку, з іншого – просто не дає фізичної змоги це зробити:
1. спершу потрібно рік або й більше чекати своєї черги
2. треба зібрати шалену купу документів різного роду (при чому в більшості випадків – непотрібного!!! – на зразок, чи є у меншого 7-річного братика, який проживає з рідною тіткою заперечення на всиновлення дитини в пристойну сім”ю, або окремий акт на те скільки років було мамі під час першої судимості і т. д.)
3. на даний час усиновлення коштує досить дорого і багато сімей не в змозі назбирати грошей для цього1
І ще одне! Переважно на усиновлення дають дітей з вадами, особливо це стосується усиновлення за кордон, де у дітей можуть бути набагато кращі умови проживання та виховання, порівняно з Україною!
Коштує дорого? Ну в такому разі дешевше своїх наробити… або найти просто людину яка все одно хоче відмовитись… і якось оформити то.. за взаємною згодою…
це на жаль так і є((
можливо я помиляюсь ( і дай Бог аби так воно і було), але мені чомусь здається, що закордоном їх беруть з іншою метою…От на прикладі в багатенької сімї дитина хвора, і потрібно її поміняти чи серце, чи печінка, чи нирку….(не знаю що з того можна пересадити в іншу людину)…і вони купляють чужу хвору на щось інше ніж на те, що їм здорове потрібне….
Беруть і так! Мабуть… Але про це ми знаємо лише з міфів про висилання дітей за кордон! А скільки насправді хочуть усиновити з благодійною метою, або з тієї простої причини, що у розвинутих країнах менше безпритульних, а ті, що є, коштують ще дорожче! Ну і звісно, зібрати папери за кордоном важче, ніж в Україні, – на один папірчик треба чекати 3-4 місяці, а їх то не один!!!
А в нас Країна Чудес, іноді всі папери збираються за тиждень-два!
А ще часом жінка таке зробить не питаючи у чоловіка… у батька дитини я маю на увазі… вирішує просто за всіх… і ще й може казати щось на зразок “то моя дитина – що хочу то роблю”, або “не тобі її народжувати – не тобі й вирішувати!”…
duvnuj каже:
І таке буває. Не хочу, щоб зараз хтось сказав, що я тикаю пальце, але опишу і іншу ситуацію.
Жінка вагітна і хоче цю дитину. Але батько дитини ставить категоричний вибір “або я або вона”. І ні визнавати дитини, ні допомагати хоча б матеріально не хоче. Згідна, що такого “мужчину” потрібно посилати з вказанням адреси. Але не кожна може тверезо думати в такій ситуації – вагітна і без підтримки.
А ще й вагітним жінкам властиві гормональні бурі і властивість перебільшувати проблеми (хоча куди вже там перебільшувати). В результаті маємо те, що маємо – кількість абортів з вини чоловіка анітрохи не менша, ніж з вини жінки.
рідко буває, коли чоловік хоче дитину, а жінка ні…
частіше трапляється те, що описала loreleya…тоді вже вирішувати жінці…чи впадати в паніку, через ймовірність втрати коханого і позбутися плоду їхнього кохання, чи бути сильною і народжувати самій…
вся любов десь миттю розвіюється! ага.. як усе банально…
Я мала на увазі усиновлення, а не наявність власних дітей.
є батько і мама – і приблизно з такими генами буде їх дитина.
якщо вони не алкоголіки чи наркомани – то проблем нема.
а при усиновленні – великий ризик того, що дитина може – таки піти “не в ту стєпь” (перепрошую!)
duvnuj каже:
Якщо вона є, то ніде не розвіюється. А якщо це тільки слова для того, щоб добитись якоїсь цілі, то і розвіюватись нема чому.
ой.. та чого тіки не буває! навіть після весілля коли вже все давно добре і пара – найщасливіша в світі – питання вагітності може поставити на всьому велику жирну крапку. і шо? тут теж не любов?
життя – дуже дивна річ. і якшо все ділити однозначно на “любов” і “нелюбов”.. то далеко не зайдеш..
duvnuj каже:
Думаю, найщасливіша пара на світі мала б дякувати Богу за такий величезний дарунок, як можливість отримати неймовірну крихітку, адже вагітність – це лише перший крок, а далі народження, виховання, забезпечення якогось місця у житті… требе ж і на ноги ставити дитя!
Найщасливіша пара на світі спершу подумає. а тоді зробить… невідворотний крок!
Кохання – це коли ти бачиш бажання подарувати тобі дитину в очах коханого,
і найвища любов для жінки – почути слова коханого: “Я хочу, щоб ти стала матір”ю НАШИХ дітей”!!!!!!!!!!!!!
Ну то ти пишеш так як воно мало б бути в ідеалі. Але наразі маємо те що маємо. І не варта літати в хмарах. Бо за нас говорить сувора статистика.
Сьогодні натрапила на твердження Матері Терези…
«Аборт є початком усякого зла, що існує в світі…Життя зачатої, але ще не народженої дитини є Божим даром – найбільшим даром, яким Він міг обдарувати родину. У сучасному світі є багато країн, де допускаються переривання вагітності, стерилізація, а також інші засоби, що ведуть до уникнення або знищення життя біля його витоків. Цей факт є дуже зрозумілим та очевидним знаком, що ці країни найбідніші з бідних, бо вони не мають відваги прийняти це одне життя, ще одну людину.
Життя ненародженої дитини, так як життя вбогих, котрих ми зустрічаємо на вулицях Калькутти, Рима та в інших частинах світу, життя дітей і дорослих – це завжди те саме життя. це життя людини. Це дар, що походить від Бога.
Я не дискутую про те, чи аборт повинен бути легалізований, чи ні. Я вважаю, що жодна людська рука не має права піднестися, щоб знищити життя. Кожне людське існування – це життя Бога в нас. Ми не маємо жодного права знищувати це життя – ані жодним засобом, ані жодним способом. Чоловік, жінка, дитина – в цьому немає жодної різниці. Мені здається, що крик ненароджених дітей, дітей, убитих перед їхнім приходом на світ, долинає також до нас. Це звинувачення, яке розноситься перед Божим троном»
madama каже:
дуже доцільно все вона написала, це дійсно твердження яке поєднує всі питання і відповіді в собі на тему аборту.
дійсно.. сильно сказано…
трагічна стаття, добре шо сестрі не дав почитати, чи може дати навпаки…
щоденник сподобався, і документальний фільм теж бачив, жахіття. Більше нічого не скажеш.
не знаю, чи можна виставляти вірші на російській мові, але він до теми…
Что такое «солнце»-я незнаю…
Я его не видел никогда,
Но его тепло я ощущаю через мамины зелёные глаза…
Никогда не видел в небе птицы,что стрелой взлетает в небеса,
Но хотел за нею устремиться,как хотелось маме иногда…
Никогда не видел я рыбёшек,что ,плескаясь, плавают в реке,
Но я знаю ,что они живые,как и я У МАМЫ В ЖИВОТЕ.
Почему мне больно стало? Иоткуда эта кровь на животе?
Лезвие ножа сверкнуло сталью у хирурга-палача в руке…
МАМОЧКА,РОДНАЯ,ЧТО ТВОРИТСЯ?
Почему не говоришь АБОРТУ –НЕТ!!!!!!!?
ПО-МО-ГИ-ТЕ!
Я хочу родиться!Я живой,не плод,Я-ЧЕЛОВЕК!
…Вот и всё,меня не стало…
В «белом» человек меня убил…
Что такое «солнце»-я не знаю.
МАМА! Я УЖЕ ТОГДА ТЕБЯ ЛЮБИЛ!
автор мені невідомий…