Любов відіграє важливу, а той найважливішу роль в житті кожної людини… Психологи дійшли висновку: основною емоційною потребою людини є відчуття, що нас хтось любить. Попри те, що любов є найважливішим відчуттям, іноді вона буває швидкоплинною…розчарування в людях вбивають і пригнічують любов… Як не дивно, але мені хочеться поговорити про любов між хлопцем та дівчиною… А саме, чи [...]
Переглядів: 5,635
Скуштуй ще смаколиків:
Мене допис “зачепив”. Сильно. Особливо остання частина, про пані Галю та дідуся Олександра. Дійсно, заради такого варто жити.
).
Щодо закоханості і кохання. Я чула, що закоханості “відпускають” 3 роки життя – саме стільки часу потрібно людському організму, щоб ендорфіни (гормони щастя), які викадаються в кров під час закоханості, стали для нього звичною справою. В чомусь почуття закоханості можна зрівняти з наркотичною залежністю, а ендорфіни – з наркотиком: спочатку достатньо просто почути голос коханого/коханої, щоб бути абсолютно щасливим, потім потрібно бачитись, з часом побачення через день мало і потрібно бачитись кожен день… а потім організм звикає і до цієї дози “наркотика”, а більшої йому дати вже немає змоги. От тоді є два варіанти: або закоханість проходить або переростає у кохання. У другому випадку в організмі замість ендорфінів починають виділятися гормони спокою (забула наукову назву
пи.си.: автора з дебютом. Але велике прохання таки перечитати розділ Допомога. Особливо частину про теги, титульну картинку та як правильно називати картинки. Дякую.
чесно читала, але ось не в’їхала
а щодо тег..наскільки я зрозуміла, то перший допис перевіряють досвідчені автори) тож думаю вони врахують і допоможуть піддібрати теги)
Отой перший великий абзац з описом відчуттів в стані закоханості написаний просто шикарно! думаю багато хто впізнав би тут себе…
Тут правдиво! Але щодо того що не потрібно зусиль – так не буває.. без зусиль нічо не буває…
ну… я ніц не кажу, але кожен автор пише “з себе”… я не можу уявити шоб так було.
То він Пека, чи Пек… і взагалі – хто це такий??
тоді мені зовсім не подобається любов ))))))))
Оце прикольно! Дійсно… дуже гарно сказав…
І істоіря гарна… нам давно має всім соромно стати, що дехто пів життя любов шукає і плекає.. а ми її по вітру розвіюєм, нехтуєм, не вміємо її берегти, а також давно спопсили то все…
Дякуваю автору за статтю! З дебютом! Поаплодуєм користувачу Мас’й…
вірно…але не завжди…іноді тобі легко описати певну ситуацію, не бувши в ній учасником і описати її як зі сторони це виглядає…
ой..перепрошую за помилки
доктор Пек…видатний американський психолог, якщо не помиляється моя память 
Аплодую стоячи! Допис вразив до глибини душі. Я врешті добрався до спільноти і першим ділом таки вліз у “нутрощі” цієї статті, бо заголовок уже давно бентежив мою цікавість. Мені чомусь видавалось, що це буде звичайна банальна стаття на тему “амур-гламур”, чи “курва-любов”, або “як мені зле, мене вчора кинув хлопець – мужики сволочі…”, просто був приємно здивований тим, що допис не про це
Поза тим, що світ переповнений “лав-атеїстами”, я особисто вважаю себе тим, хто вірить у неї, і вона у відповідь дає мені сили, якось і жити простіше…
Хочу сказати, що ніхто ще не дав правильного визначення поняттю “любов”, бо такого і не існує – для кожного це щось властиве та потрібне лише йому. Це таке явище, котре завжди мутує, перебуває у вічному русі та змінює свою форму. Так, ендорфіни довго не живуть, але це лише перша (несвідома) стадія, далі усе відбувається уже більш раціонально, ваші знеандорфінені мізки починають думати, і тут уже відбувається мутація… Любов у своїй першій інстанції не може існувати більше ніж рік, чи й того менше – далі вона перетворюєтсья у міцну дружбу, взаємопорозуміння чи ще у щось. І якщо мутація ваших відносин іде у напрямку, який задовільняє обох – ну… тоді вітаю! ви найщасливіша людина на світі
Ну, а для тих, хто не вірить у це почуття – жеріть багато шоколаду, будете часливими та жирними захолострененими інивідумами….
Вітаю автора із дебютом!
bodyk каже:
якимось чином я відстежую такі тенденції…
bodyk каже:
Гарна би вийшла цитата… висуваю!bodyk каже:
жесть… а хіба шоколад містить холестерин?
дуже актуальна тема на теперішній час, бо чомусь люди зараз схиляються або скептично сприймати таке поняття як кохання, або взагалі від нього сахатись, мовляв, не дай Боже мені закохатись, або спошлюють це почуття….
а я от знаю одну притчу акраз підходящу до даної теми (може буде комусь цікаво почитати):
ВСЕПРОЩЕННЯ
– Ах, Любов! Я так мрію бути такою ж, як і ти! – Захоплено повторювала Закоханість. – Ти набагато сильніша за мене.
– А ти знаєш, у чому моя сила? – Спитала Любов, задумливо киваючи головою.
– Тому що ти важливіша для людей.
– Ні, моя дорога, зовсім не тому, – зітхнула Любов і погладила Закоханість по голові. – Я вмію пробачати, ось що робить мене такою.
– Ти можеш пробачити Підступ?
– Так, можу, тому що Підступ часто йде від незнання, а не від злого умислу.
– Ти можеш пробачити Зраду?
– Так, і Зраду теж, тому що, зрадивши і повернувшись, людина отримала можливість порівняти, і вибрати краще.
– Ти можеш пробачити Брехню?
– Брехня – це найменше з зол, дурна, тому що часто буває від безвиході, усвідомлення власної вини, або з небажання робити боляче, а це позитивний показник.
– Я так не думаю, адже бувають просто брехливі люди!
– Звичайно бувають, але вони не мають ні найменшого відношення до мене, тому що не вміють любити.
– А що ще ти можеш пробачити?
– Я можу пробачити Злість, так як вона короткочасна. Можу пробачити Різкість, тому що вона часто буває супутницею засмучення, а прикрість неможливо передбачити і проконтролювати, так як кожен засмучується по-своєму.
– А ще?
– Ще можу пробачити Образу – старшу сестру засмучення, так як вони часто випливають одне з іншого. Я можу пробачити Розчарування, так як за ним часто слідує Страждання, а Страждання очищає.
– Ах, Любов! Ти дійсно дивовижна! Ти можеш пробачити все-все, а я при першому ж випробуванні гасну, як недогорілих сірник! Я так заздрю тобі!
– І тут ти не права, маля. Ніхто не може прощати все-все. Навіть Любов.
– Але ж ти тільки що розповідала мені зовсім інше!
– Ні, те про що я говорила, я насправді можу прощати, і прощаю безмежно. Але є на світі те, що не може пробачити навіть Любов.
Тому що це вбиває почуття, роз’їдає душу, веде до Журби і Руйнуванню. Це завдає такий біль, що навіть велике чудо не може вилікувати її. Це отруює життя оточуючим і змушує йти у себе.
Це ранить сильніше Підступу і Зради і зачіпає гірше Брехні і Образи. Ти зрозумієш це, коли зіткнешся з ним сама. Запам’ятай, Закоханість, найстрашніший ворог почуттів – Байдужість. Так як від нього немає ліків.
.
отакі-то філософські роздуми…ціль життя – щоб любити, любов була до створення світу, після створення світу любов почали створювати, коли любов буде доведена до досконалості, світ зникне, а любов буде існувати вічно….
duvnuj каже:
А біс його знає, зато від нього стаєш жирним
Ну і відчуття радості на перших порах з’являється
Від шоколаду жирним? Всьо… не їм шоколад…
Від шоколаду жирним не станеш, якщо їсти лише ШОКОЛАД!
Станеш таким соковитеньким
феноменальна історія!!!
а якщо їсти чорний-чорний шоколад, то шкоди не буде ніякої(хоча б тому, що забагато його з”їсти важко).
Стаття прекрасна. Цілком погоджуюся з тим, що найзлішим ворогом почуттів є байдужість – вбиває навіть найщиріші.
Історія про пані Галю та дідуся Олександра дуже доречна, якось в Трускавці бачила пару, котра вже 9-й рік поспіль приїжджає на відпочинок і вони часто полюбляють танцювати в парку під живу музику (до слова, дуже красиво в них виходить). Те, як вони дивляться один на одного, не можна описати словами, стільки тепла в цих поглядах, що навіть оточуючим передається.