Не так вже й важко говорить
Для вас оті три звичних слова
Не так вже й сильно переймаюсь
Чи впевнений що я готовий
Не буду думати дарма щоб не боліла голова
Щоб не хотілося напитись, втекти забути накуритись
Все просто напросто пусте
Хай як прикрасить лірик це
Я знаю можна вам повірить
Свій спокій можна вам довірить
Дзвоніть, пишіть посеред ночі
Не дайте нам протерти очі
Розказуйте про все на світі
Ми з вами, даримо вам квіти
І слухаємо вас
В своїй недосконалості прекрасні
Всі ваші дії
Настільки незвичайні ці події
Які нас спонукають до такого…
Такого як роблю я зараз
На кухні я а ніби в хмарах
Літаю, думаю бажаю
Усе на світі й що не знаю
Зробити треба щоб довести
Що я не хочу та й не можу вас підвести
Не кину навіть не ображу
Світ стане краще
Я зроблю все що захочеш
Що не попросиш
Виконаю все
Але
Ти цим не користуєшся
Мабуть тому що добровільно
У твій полон попав повільно
І так приємно розуміти
Що важко
Навіть пояснити
Як легко і спокійно на душі
Вже скоро я тебе побачу
А потім
Потім знову втрачу
На певний час
Але я буду із тобою
Підтримаю на відстані рукою
Завжди з тобою
Навіть не помітиш
Саму тебе я не покину
Це ж ніби ніж повільно в спину
Встромити
Кинути тебе
На самоті із ноутбуком
Мене вбивають твої сльози
Вони як грози неприємні
Але нажаль і невід’ємні
В твоїм житті
Ну а моє таке спонтанне
Поки прокинусь поки встану
Почухаюсь вдягнуся умиюсь
Заправлю ліжко з’їм сніданок
Так вже й обід
І кожен ранок
Такий важкий а кожен вечір
Новенький вірш
Тобі на плечі
Іще один
Може не варто
Так мучити тебе
Не знаю як відреагуєш
Або простиш або спростуєш
Що змушує мене сідати знову
Вигадувати нову мову
Намагатись
Якусь незвичну думку донести
У голови людей звичайних
Таких печальних
Мені вже чесно все одно
Кому сподобаються ні
Вони сподобались мені
Оці рядки
А скільки слів мені підкреслювало красним
Якби не Word
Чи вийшло б написати щось
Навряд чи…
Ну ось кінець вірша…
Але здається
Він не завершений якийсь
Хоча такий жеж класний!
На мою думку…
Все ну зараз точно вже кінець
Пробачте я украв ваш час
Та сподіваюсь не погас
У вас в очах
Отой запал з яким ви починали вірш читати
Беріть його робіть цитати
Цитуйте
Мені так приємно
Я сподіваюсь буде
Коли іще хтось
Не тільки я повірить в чудо…
Повірить в чудо…
Повірить в чудо…
Йошкі-матрьошкі… шо то за довжелезний реп… нічо не ясно…
то писалось з Актором на пару?)))))
а йой. ну нічо собі поема. де ж то годен дочитатися????
а про що вірш? шось не можу збагнути…
Я так розумію, що описується стан закоханості. Але, як на мене, забагато зайвих слів. Хоча, можливо, я просто не належу до шанувальників репу…
а мені от інше не дуже зрозуміло, спочатку автор звертається якби до кількох людей, а потім до одної, щось трохи не в”яжеться
Дякую за конструктивну критику,
Як ви мабуть знаєте, людина пише так як вона пише, тобто не буває двох авторів які б однаково склали одні й ті ж самі слова у рядки. Кожен робить це відповідно до своєї індивідуальності…
Тож, вибачте, схоже в мене інакше не вийде…
sasha каже:
ну, так як автор зауважив, він “юний” у цьому ремеслі, а тому це нормально, зрештою, робити деякі помилки…але з часом твори буду все досконаліші, головне розуміти і старатись не допускати в наступних віршах неточності і огріхи
sasha каже:
вийде!
ніхто відразу не писав ідеально)
а ще виробиться свій стиль написання…але на все потрібно час, практика і старання, тому не варто нехтувати маленькими зауваженнями, так як зі сторони видніше
lyanalada каже:
Ну.. треба ж обрати серед них найдостойнішу, ну а потім уже і звертатись лише до неї
Дуже добре, коли є вибір 