Лежить на землі окурок
Із нього ще видно дим.
Його хтось лишив, не подумав,
Що дим той піде за ним.
Це все хтось лишив на згадку,
А, може, просто лишив,
А, може, це просто загадка,
А, може, це просто…ти…
Людина в оцій цигарці
Лишила смуток і біль,
А дим ще іде, все в порядку
А серця біль не лишив.
А, може, якась особа
В цей дим уклала життя,
А, може, була просто спроба,
В якої нема вороття.
Я бачила той окурок –
Частину чиєїсь душі
Малий, мов залізний ошурок,
А дим той не має межі.
Я просто йшла по дорозі,
Я просто бачила дим.
Я бачила душу в тривозі
Того, хто його залишив.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 536
Хороший вірш, nataly! З дебютом!
Але перше, що аж хочеться сказати… але не скажу… лиш натякну, що суржик людям ріже вухо… вірну відповідь на цю загадку я думаю можна легко знайти у статті “Обережно – суржик! (зведена таблиця)”
Друге – прошу звернути увагу на зображення яке виводиться біля назви Вашого вірша на сторінці Творчості – це стандартне зображення, коли автор не завантажив своє. Якщо Вам таке довподоби – то прошу. Як завантажити своє зображення – прошу почитати в розділі Допомога.
Третє – на Спільноті є категорії, на які поділяються всі дописи. При публікуванні вірша – прошу обрирати категорію “Поезія”. Як це зробити, а також детальніше про категорії – прошу почитати в розділі Допомога.
І узагалі – дуже дуже рекомендую прочитати розділ Допомога, аби усвідомити як тут усе влаштовано. Успіхів!
дуже проникливе та цікаве трактування такої буденної речі,
!!!
і мені сподобалось!!!
так сумно…