На основі попередньої статті і палких дискусій я таки склав зведену таблицю всіх найбільших шкідників нашого мовлення, які лише міг згадати! Також включив в перелік і варіанти запропоновані учасниками спільноти! Можемо вважати це приватним розслідуванням спільноти, або ж міні-дослідженням… Таким чином, шановні парафіяни, давайте всі дружно не забувати про правильне вживання слів в українській мові: [...]
Переглядів: 7,382
Я люблю суржик
Як би не було завжди він буде, краще суржик ніж щоб наш народ вважав мову занадто старомодною чи складною і переходив на простішу, російську. 
Перепрошую не уточнив – не кожен суржик! от наприклад “подякував” мені не здається поганим чи щоб різало вуха… якщо “подякував” скаже юнак чи мужчина “українським духом” чи якби мовити мовою, то “подякував” в 20 раз краще за “дякую” беззмістовне, або “дякую за те, що підвезли” цілу фразу в момент якої водій буде думав “та вилізай вже…!!”.
[...] Повний перелік слів, що вживаються неправильно дивіться у таблиці Обережно – суржик. [...]
кульочьок
пакетик
а було! ))))))))
корисна таблиця
але….
є різниця в між “перчатками” і “рукавицами” (або “варежками”), і українські “рукавиці” – це явно не те, що російською називають “перчатки”
я зустрічала прекрасне (і навіть смачне:)) слово – “пальчатки” для рос. “перчаток”
До речі так якось і є…
варежки – то є будь-які що руку прикривають…
а от “перчатки” – то є з окремими пальцями )))
а українською і те і інше є рукавиці… ніби… нє?
а пальчатки то взагалі кумедія)))
duvnu, не більша “кумедія” ніж трубка – слухавка…
згадайте як взагалі на “слухавку” плювалися, коли це слово почали активно використовувати на телебаченні при дублюванні фільмів українською
а тепер, бачте, у список “це повинен знати кожен” увійшло
У моєї дружини в селі, в Хмельницькій області говорять “пальчата”, та й не тільки в їхньому. Це придумав народ, так як і має творитись мова, а не купкою “спеціалістів” в Києві. То ж я вважаю саме так і буде правильно називати “перчатки” – “пальчата”. Так тепер і говорю
До reporterka:
нормальне слово слухавка… і ніхто не плювався…
До Mahasun:
А що ви собі мислите про Проєкт Правопису 99 року? (якщо я не наплутав нічого)
Прочитав. Багато слушних речей. Є правда деякі спірні питання, але на те є такі річ, як обговорення. Думаю можна прийти до якогось консенсусу.
Звісно… але якби хтось когось хотів питати. Чиєї думки дослухатись. Знов так вийде що купка якихось псевдолігвістів вирішують за всіх як кому розмовляти…
І взагалі є смішні речі…
таке як от казати і писати “инший” замість “інший”… перепрошую, але від таких дурниць мене нудить.
А що хіба в нас заборонили “Майдан”. Якщо народ не згодний із “владою” треба не мовчати, от і все.
не пам’ятаю, чи було:
в росстрочку 
на виплату
@ duvnuj:
Щодо “инший” цілком з Вами згоден. Ну то потрібно підняти цю тему не тільки у коментарях до цієї статті і все буде добре
До Mahasun:
А де Ви гадаєте варта підіймати цю тему і це питання?
@ duvnuj:
В соціальних мережах, на форумах присвячених мовним питанням. Можна організувати ініціативну групу, оформити петицію до Міністерства освіти. Потрібно щоб якомога більше людей про це взнали. Тому що реально про цю реформу знають тільки вчителі мови і одиниці зацікавлених. І ще от. Я не зрозумів, реформу ж здається не провели? Чи все ще попереду? Просто я раніше не цікавився цим питанням, то я не вкурсі.
Mahasun каже:
Таки не провели… але залишились її ярі прихильники. Хоча вистачає і обєктивно налаштованих логчномислячих людей. Я думаю, що багато таки можна взяти звідти, але багато чого дійсно таки непотріб. Скажімо, для чого зараз змушувати всіх казати Швайцарія, Еспанія та инший…
Люди ледь встигли звикнути до попередніх змін… а так як в нас часто міняються ті правописи, то вже дісно є де заплутатись…
Хоча я думаю поки до діла дійде, то тої укр мови вже не стане. Он чує моя задниця шо скоро буде державною рос., і питання зникне само собою, які мова вцілому.
Річ цікава, тому вирішив подовжити дискусію в сусідній статті про мову, і подаю людям трохи інформації.
@ duvnuj:
Не розумію звідки такий песимізм?
Українська мова розвивалась тисячі років, і ще тисячі буде розвиватись.
[...] Обережно – суржик (зведена таблиця). Слова, які часто можна почути на вулиці, але які жодним чином не належать до української мови. Рекомендується читати всім, хто хоче підвищити культуру свого україномовного спілкування. Ну і ще для задоволення власного его від усвідомлення того, що ви все говорите правильно. [...]
Нема песимізму… просто є спостережливість… я ж бачу тенденції. А Ви уявіть, що введуть другу державну… і що буде?
Загалом науковці визнали, що світ рухається до уніфікації… національна ідентичність стирається.. йде глобалізація.
З мовами все просто – люди прагнуть розуміти одне одного і переходять на інтернаціональні мови.
З такими тенденціями можуть зникнути і інші більш поширені мови, не лише українська…
ніякого песимізму… лише факти.
Досить гарна підбірка, хоч взяти і роздрукувати у вигляді “плаката” на стіну
О! Ви знаєте це дуже добре, що Вам сподобалось! Але якщо ви не забудете свою оцю ідею, і зазирнете до нас пізніше, то для Вас може бути приємний сюрприз.
Я планую розробити спеціальний плакат з такою таблицею і вивішати його тут у зручному форматі доступному для завантаження на комп’ютер для можливості подальшого роздруку.
Таке буде корисно повішати в себе на роботі, або ще деінде…
Я ржав
, але є поправка срок – може бути не тільки термін але й строк.
ну фактично… строк служби.. але ж термін придатності…
«Мусорнік», «парік», «шарік», «носілкі» — це в якому підмосков’ї на такому суржику балакають? Правильний суржик: «мусорник», «парик», «шарик» і под.
Ще бракувало нам навчитись правильного суржику!
Все одно від суржику ми нікуди не подінемось — на даний момент, це найрозповсюдженіший варіант розмовної української мови. Всі ті фонетичні явища, які є в суржику, неминуче з’являтимуться і в літературній мові. І не так дратує сам суржик (зрештою, деякі русизми є навіть у літературній мові), як російська фонетика в суржику та й в українській мові загалом.
Суржик можна побороти єдиним способом: поступово наблизити його до української мови. Більш ніяк. Тому «правильний суржик» — не такий вже й абсурд.
Python каже:
залежить де. В не надто сприятливих середовищах – безумовно. В колі культурних людей – рідко.Python каже:
якщо в літературній мові є русизми то значить ніяка то не літературна мова… а той самий суржик.
Python каже:
а мені схоже на абсурд. Привильний суржик – це як “трішки вагітна” або “не сильно мертвий”. Є літературна українська мова і є суржик. Третього не дано.
І наближати мову до суржику чи суржик до мови, чи ще чого доброго вводити суржик в літературну мову – то не лише абсурд, а й руйнація мови! Я проти!
Python каже:
Я так розумію Ви проти “паріка” але за “парик”? Я – в жодному разі. Є ж перука.. чого іще хотіти? Українізована вимова непотрібного суржику не врятує ситуацію, а лише її погіршить. Парік – хоч відверто російське. А а от “парик” – незрозумілий і не потрібний гібрид…
як думаєте?
Немає такої мови й такої країни, де культурних людей більшість. Крім того, нема чіткої межі між «культурними» та «некультурними» людьми.
Русизми, що ввійшли в норму, вже не сприймаються як русизми — це просто давні запозичення з російської мови, і дехто навіть не підозрює, що це русизми.
Ну, насправді ви майже ніде не знайдете ні суржику, ні літературної мови в чистому вигляді. Є поступова градація різних ступенів засміченості мови — від російської мови з окремими українізмами до української мови з поодинокими русизмами. Суржики з українською та з російською фонетикою — це як мова малоосвіченої людини та «олбанський єзиґ». Невже між ними зовсім нема різниці?
Українізована вимова суржику якраз потрібна, інакше він остаточно перетвориться на засіб русифікації. Я не помилюсь, якщо скажу, що в багатьох випадках у людини є мінімум дві мови: «для своїх» і «на показ». В багатьох випадках, робити «мову для своїх» ідентичною літературній нема сенсу: просто не та стилістика, не той набір зрозумілих для всіх мовних штампів. Але ця мова — стартовий майданчик для засвоєння літературного варіанту, в якому, власне, й відбувається боротьба з суржиком. Саме в розмовній мові людина відпрацьовує свої базові мовні навики. Розмовний суржик, що втрачає ознаки української мови, вже не може стати стартовим майданчиком для української літературної мови — в цьому випадку, боротьба з суржиком закінчується перемогою російської мови. А це вже значно серйозніша проблема.
В середовищі культурних людей — однозначно перука. Але якщо середовище не зовсім культурне, і людина вирішила не клеїти з себе інтелігента, то краще сказати «парик», ніж «парік».
Python каже:
шось в тому є… хоча питання більше філософське.. адже ніхто тих культурних людей не рахував.. зате є країни де більшість розмовляє мовою без суржику…
Python каже:
ну ми ж не говорим про те що давно вже увійшло в мову… не будем ворушити старе. Та й кожен такий русизм варто розглядати окремо – думаю там буде про шо подискутувати стосовно етимології.
Python каже:
Згоден… мабуть нічого в тому світі нема в чистому вигляді.. навіть спирту!
Але я не роблю великої різниці між суржиком з різними фонетичними особливостями.. більше того я навіть класифікувати його не хочу… бо я прагну не ритись поміж сміттям вишукуючи краще з гіршого.. а прагну до чогось незасміченого…
Python каже:
Я зрозумів Вашу позицію… особисто я в такій ситуації вже не надаю тому значенню… Ви просто “з двох зол вибираєте менше”…
Але слід тоді визначитись: чи ми говоримо об’єктивно – тоді ніяких паріків не мало би бути й близько…
чи ми говоримо суб’єктивно – тоді це справа смаку.. і Вам підійде більше “парик”, а я й проти “паріка” нічо не буду мати проти…
Чому я не проти паріка?
1. Бо він більше ріже вухо… і більше шансів шо то не сподобається самому мовцю і він виправиться.
2. Більше шансів, що його виправить співрозмовник.
3. Воно не сприймається як українське слово а тому й не буде сприйматися за норму.
4. Українізований суржик буде швидше ширитися і сприйматися як українське слово і тим самим роз’їдати мову зсередини.
Висновок: завуальований під українську фонетику суржик вважаю більшим шкідником і ворогом, аніж відвертий.
Тут є ще один нюанс: Якщо вже мовець захоче за Вашим варіантом перевчитись на “правильний суржик” (давайте його будем називати “українофонетичний суржик”! .. і “русофонетичний”.. Ви не проти? Бо правильний суржик для мене звучить як “вбивця-добродій”…), то він з таким же успіхом може перевчитись і на український варіант слова! Тобто замість зробити зусилля і сказати “парик” замість “парік”, з таким самим успіхом і невеличким зусиллям сказати “перука”. авжеж?
Python каже:
вже пізно проводити русифікацію. вона вже була проведена, успішно завершилась і дала свій результат. Плоди маєм і сьогодні. Суржик – один з них.
Суржик – результат русифікації, а не її засіб.
Python каже:
Не помилитесь! Але й уточнити можна… Часто-густо в людини таки нема двох мов, а є один рівень культури… І вона не може цілковити змінити свою мову з того рівня на якому вона є до того який треба…
Тобто: освічена людина ніяк не може “для своїх” почати говорити абсолютно безграмотно, хоч і буде вибирати простіші слова і конструкції…
А невіглас навіть перед професором не зможу витиснути з себе чогось розумного, хоч і буде старатись і вживати менше якихось жаргонних слів чи матюків.. але все одно суржиком буде говорити і нелітературною мовою… бо вже так навчився і інакше не вміє…
Тому Ваше
я би виправив на
але хтось може володіти обома.. а хтось навіть близько не спроможний…
і між інший – ще один цікавий нюанс: часом як данина моді чи з інших причин (не будемо зараз заглиблюватись в соціальні проблеми) отой варіант «на показ» якраз не є тим варіантом де людина намагається говорити красиво і правильно… а «на показ» говорить жаргоном, матюкається, “падає на блатняк”… весело га?
1. Люди звикають навіть до того, що ріже вухо.
2. Після серії вивправлень людина просто перейде на російську, тим самим позбавивши борця за чистоту мови шансів щось виправити. Перевірено.
3. Навпаки: російська фонетика перестане сприйматись як щось зовсім неукраїнське. Як дізнатись, що це слово не звучить як українське, якщо в людини нема перед очима зразка фонетично правильної розмовної української мови (хай навіть із суржиковим набором слів)?
4. Від запозичень з інших мов (у т.ч. й русизмів) ми нікуди не подінемось: доки ми знаємо російську мову й використовуємо її для прийому інформації, з’являтиметься необхідність передавати українською мовою поняття з російської, що не завжди підлягають перекладу. Однак, призвичаївши себе до суржику з «парікамі» й «вєлікамі», ми так само будемо ікати й вєкати в літературній українській мові, якщо виникне потреба запозичити якийсь російський термін. Багатьом з нас вже не ріжуть слух слова «большевік» і «совєцький» — і що, це не суржик?
Взагалі, словниковий запас — річ дуже мінлива. Нема нічого складного в тому, щоб засвоїти кількадесят слів і почати їх вживати замість тих, до яких ми звикли раніше. Значно важче виправити вимову, граматику. Не «парика» й «підодіяльника» треба боятись, а «горілкі в пляшкі з-під мінєралкі» — звикнувши до таких граматичних форм, значно важче засвоїти правильні.
1. Ну ніхто ж їх не змушує звикати! Вони можуть і виправитись…
2. Ну я не знаю ким це перевірено… В мене інші дані. і чого людина має переходити на російську… За логікою речей якщо людину виправляти то вона мала б говорити так як слід аби її не виправляли. Ми ж беремо логічні випадки а не неадекватні виключення з правил.
3. Ну так виходить ніби люди взагалі не відрізняють нічого і не можуть говорити без словника перед очима… та воно само собою ясно! хто живе в україні чи вчив українську – відрізнить… Якшо людина зовсім неосвічена – то це вже майже пропащий варіант.. але знову ж таки ми виключення не берем.
4. Знову ж таки слова які неможливо перекласти – рідкісні випадки. Майже одиничні! Навіть попрошу навести мені слово яке не має еквівалента!
І зараз нічого такого не з’являється такого новаторського і названого російською, що не можна не передати українською… не треба вигадувати велосипед…
але навіть якщо раптом зявиться щось нове і чисто російське (в чому я дуже сильно сумніваюсь) – тоді ми або це адекватно перекладемо або вже дійсно адаптуємо до української фонетики – тут я згоден що має бути укр вимова. але такий шанс – один на мільярд.
«большевік» і «совєцький» – суржик. але чому це воно не ріже вухо? ріже! так само ріже як і “мусорнік” і “муравєйнік”…
Що важче засвоїти – це питання спірне. Але я вважаю що як першого так і другого треба однаково боятись. І боротись з тим всім разом і в комплексі.
Тим більше, шо явище неправильного вживання лексики більш розповсюджене ніж некоректна граматика.
Так і є: людина бачить, що скільки б вона не вчила українську, досконалості їй не досягти, тому робить простіше: переходить на російську мову, за очищення якої від суржику ніхто по-справжньому й не бореться. Результату досягнено: людина говорить так, що її не виправляють. Як то кажуть, «умный в горы не пойдет, умный горы обойдет».
Наприклад, у російській нема слова «олія» (хоча є вираз «растительное масло»). В українській нема слова «творог» (і навіть нема усталеної назви, щоб відрізнити його від інших видів сиру, хоча на вареники потрібен саме цей сир, а не голандський чи швейцарський). Потім, слова, що відображають реалії тієї чи іншої держави: «рубль» (до проголошення незалежності сприймалось як суржик, після — стало запозиченою назвою російської валюти), назви державних установ («Державна Дума», «Верховная Рада» — зараз їх здебільшого перекладають саме так) і т.п. Ще можна згадати про такі тонкощі, як неможливість точної передачі українського «садок» російським «сад» чи «садик», аналогічно з «хатою» й «хрущами» (через що російські переклади Шевченка пересипані екзотизмами)., відсутність в українській слова «малышка», і т.п.
Ну, насправді відхилення від української граматики та фонетики властиві практично будь-якому суржику: втрата кличної форми, «по квартирам» замість «по квартирах», «оди́надцять» замість «одинáдцять», і т.п.
Python каже:
Робить так як простіше! і це не обов’язково перехід на російську. Хіба не простіше запам’ятати кілька слів українською? Переходить на російську російськомовна людина яка невдало намагалась говорити українською. І то не завжди. Часто люди бачать що українською не виходить, але коли їх виправляють просто сприймають це з посмішкою і говорять собі українською далі, навіть нехай і ламаною.
І тим більше якщо навколо україномовні (а саме вони й виправляють значить вони таки є) то стимулу переходити на російську нема ніякого.
Та й хто сказав шо та людина взагалі знаю російську? Ваш випадок швидше виключення аніж тенденція.
До Python:
ОК, дякую за приклади. Спробую розібратись:
«олія» = «растительное масло» – все добре, є еквівалент (хоча то вже їх проблеми як вони будуть перекладати наші слова
)
от з “творогом” дійсно халепа! Сам вічно мучусь
Але ми розрізняємо таким чином: “сир” і “твердий сир”
рубль – валюта. Нічого не треба перекладати. Це власна назва. Власні назви транслітеруються але не перекладаються. Ми ж долар не перекладаєм! Не кажем “американська гривня”… в чому тут проблема?
садки, хати та хрущі – не хай теж перекладають як хочуть
не будем же ми ще й проблеми російської мови вирішувати…
«малышка» – просто перекласти як “мала” (агов, мала!) або як “малеча”… не бачу проблем.
Зате фунт стерлінгів (Pound, рідше pound sterling) перекладаємо. Це не власна назва — інакше б ми писали її з великої букви. Власні назви, між іншим, також перекладаються (The United States of America, Deutschland, назви Китаю, Кореї, Греції та ін.).
Насправді все трохи складніше: «масло» без уточнюючого прикметника в російській мові може позначати як масло, так і олію.
Все це приблизні відповідники, що дуже залежать від контексту. А, скажімо, в контексті «Приключений Незнайки» Миколи Носова? На жаль, українського перекладу мені читати не доводилось, тому не зовсім уявляю, який еквівалент можна підібрати для «малышек» — коротульок («коротышек») жіночої статі.
В умовах Києва перейти на російську простіше
Ми так само. Але справа ускладнюється ще й тим, що окрім твердих сирів, також існують ще й м’які, котрі, однак, на вареники теж не годяться.
Я от читаю і дивуюсь, як це наші предки обходились без творогу, бідолашні?
А насправді справа ускладнюється тим, що ми не знаємо свою мову, а не тим, що в різних мовах різні слова для пояснення різних явищ. У народів півночі сорок слів для позначення різного стану льоду, давайте ми їх всі візьмемо і добавимо в українську мову. А шо? Де знайдеться місце творогу там і ще кілька сот тисяч слів можна притулити. І взагалі, українське слово “сир” саме і означає російське слово “творог”. А якщо з плином віків люди винайшли ще якісь варіанти сиру, то і треба для них видумати нові слова, а не займатись дурницями.
(вчора шось коментування ввечері не працювало… зараз все гаразд, тож продовжу)
Python каже:
ніхто того не перекладав.. так склалось історично… деякі назви розвинулись самостійно на певних етапах формування мови…
ніхто не сидів і не перекладав Китай і Німеччину… а з Штатами взагалі все ясно. воно просто має відповідник. не треба ж плутати Божий дар з яєшнею…
Python каже:
нічого складного… якшо хочемо передати зміст – маємо чіткий еквівалент. То ж не мусово має бути лише одне слово!Python каже:
дуже цікавий приклад… читав то колись в дитинстві… одна з частин була російською, інша українською але вже не згадаю бо зовсім маленький був..
ну але тут все просто: звичайно трапляються у мовах якісь особливості і нюанси які важко передати іншими мовами, а часом і неможливо! Але знову ж таки повторюся поодинокі випадки не складають загальну картину.
І у випадку нашої теми ми орієнтуємось на загальну картину ситуації яка є наступною: маємо слова іншомовні, які мають абсолютно гарні еквіваленти в нашій мові… а говоримо суржиком!
якшо “творог” ще можна зрозуміти і пробачити.. то “салфєткі”.. ясно одним словом…
а щодо іншомовних слів – то нам зараз не треба вигадувати колесо. І нічого перекладати. Звісно ми можемо поповнювати лексичний запас новоутвореннями… але тільки тоді це доцільно якщо немає дійсно еквіваленту.
от я написав… і бачу – слово “еквівалент”… нащо? є ж “відповідник”… чим не суржик?
Python каже:
ну це уже все мабуть залежить від регіону… але я постарався собі уявити ситуацію… мабуть таки для умов Києва Ви маєте рацію…
Вже й не знаю, що робити з тим творогом… або брати слово в росіян, або ще звернутись до діалектів.. може там знайдеться відповідничок…
Не смію встрявати у таку поважну дискусію. Але все-таки спробую
А чим вам не подобається для означення “творогу” вживати словосполучення “сир домашній”? У мене вдома, наприклад, так і є.
До loreleya:
А навіщо, якщо він називається “сир”. А якщо треба якось назвати тверді і інші сири, то для них і придумуйте назви.
І доречі, усі тверді сири мають конкретні назви, наприклад: чедер, голландський, російський тощо. І не чіпайте будь-ласка “СИР”. Тисячі років так називався.
До Mahasun:
Ну взагалі, якщо брати за сучасною класифікацією, то слово “сир” вживається не тільки для позначення творогу. Сир – це є загальна назва певного класу кисломолочних продуктів.
Сири сичужні (сичугові) – бувають тверді, напівтверді, м’які і розсільні. До розсільних відноситься, зокрема, і бринза Гуцульська (теж один з видів українських домашніх сирів).
Сир з коров’ячого молока (творог) взагалі в даній класифікації не згадується. Зате він згадується окремо, як винахід слов’янської кухні, під назвою “сир домашній”.