Що робити, де сховатись, як іти?
Як сказати, що не милий, не люблю?
Мій коханий і єдиний – це не ти,
І кляну я тіло й пластику свою..
Все ілюзія, яку ти малював,
Я не хочу відчувати там тебе!
Ти пізнав мене красиву, та зламав
Той каркас іще незнаного себе..
Я не хочу відчувати подих твій,
Відчувати твоє серце, танцю ритм..
Ти не той, ти ще не мій, і вже не мій,
Я не хочу відчувати твої сни..
І не знаю, як закінчити сюжет,
І сказати, що кінець твоїм словам..
Ну а ти малюєш далі мій портрет,
Але фарби більше я тобі не дам..
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 1,461
Скуштуй ще смаколиків:
-001-avatar.jpg){kind=avatar}
Сумні вірші..
Чому люди пишуть сумне? Чому ніхто не напише вірш “Зимова казка”.. після якого захочеться пройтись по сніжку і порадіти зимі… чи щось таке
нема нічого сумнішого ілюзій…
гм… з одного боку це так… а з іншого.
хотів би сказати так: от ілюзії. подумайте і проведіть паралелі з надією. Як на мене дуже багато спільного. Навіть можна певним чином ототожнити. Ніби як – маємо ілюзії і все задється кращим ніж воно є. І так само маємо надію – все здаєтсья кращим ніж воно є.
тож чому надія – то чудово, а ілюхії – то сумно. чому?
як чому, бо ілюзії це завідомо самообман і життя цим самообманом, і коли він, нарешті, як пелена спадає з очей, то лишається лише спустошення, біль і розчарування
а надії, це щось зовсім інше, це віра в краще, це сподівання, до цього прагнеш, намагаєшся здійснити….коли надії не справджуються, лишається лише сум, потім з”явсяються нові надії, що наступного разу все получиться….
ну десь так
таке моє бачення
підтримую lyanalada! і крім того, мрії маю здатність здійснюватися, і то дуже часто!..
а ілюзіїї стають на заваді, завжди..
Ну, Ви справді зрозуміли сутність вірша. Думаю, мені вдалось передати те, що я хотіла
все одно межа між надіями і ілюзією нечітка… то фактично як одне ціле…
ілюзії породжують надію.
надія створює ілюзії.
а все разом – це великий самообман людини
Напевно, я трохи припізнилась, але все-одно: ласкаво просимо на УОС
У вірші відчувається щирість і біль… Дуже сподобався стиль написання…
В тому то і біда, що ілюзіям не потрібні чужі фарби… Їм і своїх вистачить на десяток портретів…