І де ж твій Шевченко твій пророк
І де ж його цитовані слова, промови
І повстання.
Величним тоном грубим голосом
В степах у розпачі кричатимеш до Бога
Молитимеш про волю на полях
По ланових ромашках
Чи то по ромашкових ланах
І сонцем бурячковим на землі
Залитий весь по вінця у душі
Лежатимеш немов в раю святий і грішний
І ангельський і незахищений вовік
Читатимеш той Сон у Кобзарі
І плакатимеш потом його свіч.
І вкрай до царських туалетів
Щоб чутно було навіть там
Розіпнеш груди; недалеко
Закинеш свій затятий щем
Свою свободу ще ув’язнену
І своє тіло розшматоване
Ти станеш сам собі пророчим сином
Проповідати будеш свою віру до загину
Свої гріхи свої смаки
Ти назавжди чи на ніколи
Завчиш слова слова
Та більш нічого а серце б’ється ожива
Як їх почує, видать од Бога…
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 586
Наталка, я тебе дуже прошу… прочитай таки нарешті про то як публікувати дописи і мінімальні до того вмоги…
читала..
цікаві вимоги такі…
мені так подобається..
Ну то почитай ще разок і наступного разу постарайся таки оформити згідно них…
Я нарешті підбрав слово…
вірш мені видаєьтся якимось апокаліптичним!
чому так?
може тобі так здалось, але то не виключено, що сам Тарас зображений в вірші..
нічого апокаліптичного..
а чому тобі він таким здався?
Ну так ніби наші предки повставали з могили й промовляють ))
угу, дійсно справляє враження піснесення, урочистості, і разом з тим приречення, засудження…ну, якісь такі суперечливі емоції… мабуть через враження трагічності чи шо…навіть важко визначитись точно чого саме більше у вірші)
і це заворожує
ніколи б не змогла подумати, що той вірш може бути таким складним по структурі вражень!