Що таке суржик думаю нікому пояснювати не треба. Одні знають це добре, бо самі ним спілкуються, іншим же він ріже вухо і вони не можуть його не помічати. Але так чи інакше він навколо нас. Буквальне первинне значення цього слова — суміш жита з пшеницею, ячменю з вівсом і т. ін., а також борошно з [...]
Переглядів: 4,383
sophia каже:
Ну то хто з чого п’є… я певно п’ю з “кружок” і “чашок”… То я так розумію то лише асоціація спрацювала? Ну за моєю асоціацією горнятко не конфліктує з пластиковою бідою, а склянка якраз дуже конфліктує… то очевидячки кому як – хто до яких слів звик. В мене просто вдома не кажуть “горнятко”… от і я його спокійно сприймаю… то як будем вирішувати? покладемось на смак чи пориємось в джерелах?
duvnuj каже:
На який саме предмет в тебе не кажуть “горнятко” ?
Я от не п’ю ні з “кружок”, ні з “чашок” — в мене вдома є горнятка для гарячих напоїв і склянки для холодних.
Покладатись на смак – це звісно добре, тим більш, що я дуже сумніваюся, що можна знайти якусь достовірну інформацію про назву для пластикової біди.
sophia каже:
На жоден!
А для пластикової біди я бачу два доступних виходи: горнятко і кружка.
В етимології слова горнятко не закладено жодної приналежності ні до глини, ні до скла, ні до чаю (крім асоціацій Софії
). особисто я гадаю воно пішло від слова “горнути”, що тут можливо мало значення “зачерпувати воду з джерела, відра тощо..”
Кружка – від слова “круг”.. вона кругла.. якщо воно звісно достатньо українське.
А “пластикове горнятко” звучить незле!
Обгрунтування:
англ. plastic cup, а не plastic glass.
cup є тою ж чашкою, або горнятком. Тому тут не підходить “склянка” (glass).
Тож маю причини виключити зі спписку кандидатів склянку…
Ще надибав на таке слово як “капка”… як вам?
duvnuj каже:
ні-ні-ні. Я тебе прошу! Тільки не “кружка”!!! Так казати не можна. Це суто російське слово, а вживати його в українській – це вже суржик. Хоча, до речі, якщо уже зайшла мова за те, що ж відображає поняття “кружка” (в російській мові), то це:
І от про пластикові тут нічого не сказано.
Я все ж притримуюсь погляду, що тут потрібне принципово нове поняття для принципово нової тари…
duvnuj каже:
Гмм… перша думка була “а що, непогано…” Але друга думка: це ж фактично той самий “стаканчик”
, тільки уже з англійської 
. Отут уже варто не перестаратися)
Згоден, що могло б й таке згодитись. Але наразі маємо все ж таки обрати з двох: чашка чи горня, або обидва одразу. Бо у магазині вас не зрозуміють.
Але нажаль знаючи наш рівень обслуговування і грамотність людей я навіть сам часто в магазинах кажу не так як слід, а так як кажуть люди, аби мене зрозуміли з першого разу і не перепитувались по 10 разів. Тобто аби не було казусів ми маємо купувати “пластикові стаканчікі”, або в крайньому разі “пластикові чашки”…
Я дуже люблю конкретику і навіть переважно замовлення роблю детально і чітко. Але просто мозок вилітає в космос коли підходжу до бару і :
- мені будь ласка пиво – одне Чернігівське біле!
- пиво? яке?
- Чернігівське біле!
- Скільки?
- Одне!!!
sophia каже:
а правда… чим же англіцизми кращі за русизми… якщо вже на те пішло, то найорганічніше в нашу мову вписався б полонізм…
@ sophia:
@ duvnuj:
Приємно читати розумних людей
Я не лінгвіст, тому встрявати не буду
Можу сказати тільки, що в ТУ (технічних умовах), які розробляють виробники пластикового посуду (кожен сам для себе), бо ДСТУ розробити у нашого Держстандарту руки не доходять – пластиковий посуд класифікується так:
– ложки
– виделки
– ножі
– тарілки
– миски
- стакани
sophia каже:
Головне дивитись що пхаєш)))
Пластиковий посуд може бути виготовлений з полістиролу (маркування – PS) або поліпропілену (РР або трикутник з цифрою 5). От саме посуд з полістиролу і не варто пробувати пхати в піч – він взагалі досить крихкий і тріскає навіть при легкій деформації. А от посуд з поліпропілену здатний витримувати температуру понад 100 °С.
А ще є пластиковий посуд з позначкою «Thermoplast» або «Duroplast» – він здатен витримувати температуру від -40 до +1400 градусів…
loreleya каже:
ну то так само як класифікація найменувань постільної білизни:
- наволочка
- простирадло
- ковдра
- підодіяльник
loreleya каже:
Йооо..сип голий!
а ми тут сидимо які ті темні… 
loreleya каже:
серйозна класифікація) Аж цікаво стало)
duvnuj каже:
Згідно ДСТУ 2009 року:
– підковдра
О.. нормал… а ми тут мучимось панімаєш лі… двоє тихво.. розуми всі поїли і розгадати не можем.. а воно он як просто все! підковдра…
Треба пододавати то все до списку початкового з розшифровками…
Знаю, що я задовбав вже всіх тим пластиковим посудом, але сильно мене муляє то питання, бо сам хочу докопатись до істини.
Отже. Слово “склянка” – виріб зі скла. Тут ясно.
Слово “стакан” таки подається певними словниками української мови.
Ще, як стверджують деякі мовознавці, етимологічно слово “стакан” деномінує виріб з дерева, деревяний посуд… (Подробиці вдаватись думаю не варта).
Але доцільність його вживання українською таки сумнівна. В нас певно зо пів сотні назв посуду. Невже ми серед того всього не виберемо?
Є ж у нас такі слова як
чарка
кварта
кухоль
келих
стопка
“Пластикова чарка” звучить досить так нічогенько…
[...] Суржик. Дуже рідко трапляється що суржик може бути доречним і служить для якихось цілей. В 99.9% випадків це просто банальне незнання мови, культури та норм правопису. Вживання суржику хоч і дуже звичне в вуличному мовному середовищі, та сподіваємось відійде в минуле разом з гопівськими «дворікамі» і «нормальними чьоткімі пацанчікамі». Суржик також очевидно спричиняється значним впливом російської мови та непопулярністю істинно українських слів та висловів. Детальніше дізнайтесь в наступній статті Суржик: норма спілкування чи ракова пухлина мови? [...]
Обидва варіанти — суржик. Правильний варіант: «найвищого ступеню».
Слово «степінь» вживається виключно в математиці.
а до речі може бути!… математика…
хоча малось на увазі саме слово “височайший”… але і це слушно! Хоча то вже вищий пілотаж… нам би для початку шарікі і бутилкі побороти…
Насправді «вищий пілотаж» включає в себе й розуміння, чому «шарікі» — це цитата з російської, а «шарики» — вже суржик
До Python:
Ви пілотуєте якийсь інший незрозумілий апарат. Бо цитата до суржику ніякого стосунку не має.
Не было печали – черти накачали (с) – оце цитата з російської. А “я придбав собі на свято кольорові шарікі” – це суржик.
Цитата – вислів, авторство якого приписується іншій людині.
Суржик – явище вживання замість відповідного еквіваленту в рідній мові якогось іншомовного слова.
Суржик – це коли слова рідні і чужі перемішуються в одному реченні… І люди навіть не помічають того…
п.с. В сусідній статті Ви стверджували що є “правильний суржик” (шарики) і неправильний (шарікі)… а зараз це вже стало “суржиком” і “цитатою”… якось Ви самі собі суперечите.. як так?
Слова з невластивою мові фонетикою важче не помітити. Для когось він, може, й стає непомітним (але, мабуть, це можливо лише за умови, якщо така суміш і є рідною мовою), хоча для людини з мінімальним мовним чуттям неадаптоване запозичення вже виглядає як іншомовна вставка.
Ну, насправді нема чіткої термінології для розрізнення «звичайного суржику» й «суржику над суржиком». Хоча суржик першого типу є українською мовою в тій же мірі, як фраза «глокая куздра кулданула бокра» є російською, тоді як суржик другого типу вже й сам наближається до російської мови граматично.
Python каже:
Все дуже правильно… не помітити – важко. Саме на такій помітності і можна розвинути боротьбу з цим явищем
Python каже:
Ми з Вами як посидим то думаю зможем придумати не тільки цілу термінологію, а й цілу теорію різних типів суржику!
Python каже:
тобто мається на увазі що суржик який би він не був – не є мовою… а є лише спотвореним її варіантом.. і оскільки потреби в суржику обґрунтованої немає жодної – з ним можна і треба боротись. Ракову пухлину хоч і важко але треба видаляти.
Для людини з чуттям української мови! Ну а той, хто засвоїв цей мікс з молоком матері, вже цілком може сприймати суржик як звичайну мову, якою говорять люди.
Так можна лише тимчасово ізолювати від суржику літературну мову, яка використовується лише в офіційному контексті. Але як перемогти суржик у побуті? Ми фізично не зможемо зібрати всіх суржикомовців і перевчити їх (чи вивезти всіх скопом за межі України). ІМНО, найкращий шлях — зруйнувати суржик зсередини, поступово наблизивши його до української мови. Люди не люблять різких змін, тому навчити їх називати підодіяльник ковдрою, а форточку — кватиркою одразу не вийде. Хоча це цілком можна зробити поступово, тому кожен крок у бік української мови має отримувати позитивний стимул (навіть якщо це лише перехід від більш русифікованого суржику до менш русифікованого).
А як же інакше? Бажаєш перемоги — пізнай свого ворога!
Ну ось,вирішила і я внести свої “п’ять копійок” до вашого переліку неправильно вживаних слів.Ось наприклад:
відверто-кажучи
намагатися
каптур
помаранч
полуниця
візерунок
пацюк
серветка
під килимком
веселка
лупати
кашкет
журавлина
лелека
чесно говоря
пробувать/питатися
капішон
апєльсін
клубніка
узор
криса
салфєтка
під ковриком
радуга/райдуга
довбати
кєпка
клюква
аїст
Яких лише “перлів” ненаслухаєшся у громадських місцях…
Мова – річ тонка… в цьому ділі головне – не переборщити.
слово “апельсин” в укр мові ніхто не відміняв. помаранч – скорше діалектизм.
райдугу ніхто не відміняв.
а загалом спасибі за списочок!)))
Цілком літературне українське слово — загляньте у словник.
Апельсин і сигарета — також нормативні (хоча єкаюче-ікаюча вимова — ні)
Схоже, що «лупати» — діалектизм. Правильно — «довбати» (не «довбити»!)
Саме так думаю і я…
як я й казав – головне не кидатись з крайнощів в крайнощі і не підозрювати всі слова підряд в “нечистокровності”
Virgo-Leo каже:
гм.. цікаво, а як тоді буде виглядати слово “задовбати”?
дуже актуально для центру країни
Дмитро каже:
це настільки очевидно, що навіть не потребує пояснень.. але таки актуально…
Я вже більше двадцяти років проживаю у Центральній Україні, і от що я вам скажу: немає ніякого “суржику”. Тобто, звісно, суржик є, але у хорошому розумінні цього слова. Тобто, теорія про те, що буцімто “суржик є сумішшю українських та російських слів” – в корені невірна. Суржик не є сумішшю слів, а, власне, і є самою живою народною мовою.
Тут на базар приїжджають торгувати старі бабульки, які, мабуть, тієї російської мови ніколи в житті і не чули, адже раніше телевізори були у дефіциті, а вирощування цукрового буряка та іншої городини потребує майже 24-годинного перебування вдалині від “голубого екрану”.
А розмовляють ці бабульки тією мовою, яку зараз зневажливо називають “суржиком”. Але ж у них просто не було фізичної можливості освоїти суржик як другу мову – це їхня рідна говірка.
На такій схожій мові писали свої твори Григорій Сковорода та Іван Вишенський. Потім частина слів з тієї мови увібрала у себе мова московитів (сучасна російська мова), а українська сучасна літературна мова ці слова не увібрала, бо збудована на іншому діалекті. І зараз апологети літературної мови сприймають ці давньоукраїнські слова як елементи суржику.
Однак, це лише проблема дефініції.
Звідси випливає, що “боротьба зі суржиком” – це боротьба із самим собою. Я вважаю, що “боротьба із суржиком” нав’язана українцям третьою стороною, котра зацікавлена, щоб навіть два справжні українські козаки мали привід між собою сперечатися і ворогувати.
Хочете розмовляти чистою сучасною літературною мовою – вам ніхто не забороняє. Але не треба зневажливо ставитися до тих українців, котрі балакають суржиком.
Уявіть собі, як важко сприймаются неадаптовані тексти Івана Франка, Василя Стефаника центральними українцями. Що, коли якась частина “центральних українців” почне зневажливо ставитися до Івана Франка лише на тій підставі, що він писав нелітературною мовою?
duvnuj каже:
Ваш приклад вразив мене до глибини душі і я плачу!
А ще слід подбати про українських наркоманів, щоб вони також при купівлі чергової дози користувалися правильною українською літературною мовою, а не якимось суржиком.
Щоб не було, як оце подано нижче:
- Добрий день! Мені, будь ласка, одну частину конопляного зілля для паління.
- Чєво?
- Коноплі.
- Сколько?
- Одну!
- Одну чєво?
Це ж дуже гидко, коли отак. Правда?
kokacherk каже:
Я ще не прочитав весь Ваш коментар, але з перших слів мушу вкрай не погодитись! Суржик є і це не є мовою! Те, що це явище стало масовим – це лише негативні наслідки певних подій, розглядати які в даний момент я не буду.
Ніякого хорошого розуміння цього слова нема і не може бути.
Я більше двадцяти років проживаю у Західній Україні і можу сказати впевнено що “жива”, “народна” мова не має нічого спільного з суржиком! А низький рівень освіти населення – має.
Якщо українську мову вчили не в школі, а на вулиці від неграмотного оточення – то це лише проблема освіти і виховання.
kokacherk каже:
незрозумілий у вас гумор…
P.S. Ніхто ні до кого вороже не ставиться. Якщо десь в центрі України переважає діалект відмінний від літературного варіанту – то прошу дуже. То все ж краще ніж якась інша мова…
Але це не значить що з суржиком не треба боротись… чи не так?
duvnuj каже:
Ось якою мовою писав видатний український поет та філософ Григорій Савич Сковорода:
“Афанасій. Воля ваша, не могу узнать сего хвостатаго звЂря: бЂжит и оглядывается, схож на волка.
Яков. Бобр, отгриз сам себЂ ядра, бросив, убЂгает. Вон, смотри! Охотники гонят его.
Афанасій. На что ж он, дурак, портит сам себе?
Яков. / 622 / Охотникам нужны одни его ядра для аптекарей. Ничего не щадит, только бы вспокоить себе. Вот пЂсня его: «Только бы не потерять сердца».
Афанасій. Не очень глупа замЂна. Весь мір не заплатит вспокойствія сердечнаго. «Веселіе сердца — живот человЂку».
Ермолай. Взгляньте на горящую свЂчу. Что она значит?
Лонгин. А вот видиш: лЂтает около свЂчи ночной метелик.
Ермолай. Раз†он любит свЂчу?
Лонгин. Возможно ль, чтоб ночной твари нравился свЂт? / 631 /
Ермолай. Кой же бЂс несет его к несродному? Раз†\453\”
Схоже на суржик???
Я не заперечую проти того, що може існувати НАВМИСНЕ коверкання української мови за допомогою невмілого вживання російських чи інших слів. Проте боротьба з таким явищем – це поле діяльності лікарів-психіатрів.
А просто боротися із тим, що у широкому розумінні трактується, як “суржик”? Як можна, коли цим суржиком розмовляє 90% населення України???
Навіщо витрачати сили на боротьбу з тим, що є органічною і автентичною частиною УКРАЇНИ???
Чи не краще боротися із тими, хто усілякими способами нагнітає в Україні напруженість і ворожнечу між різними верствами населення?
От, наприклад, гречка подорожчала і зникла з прилавків. Хто винен? Суржик??
Армія, військо українське взагалі розвалюється. Хто винен?
Боротьба із суржиком нагадує боротьбу між християнами різних конфесій. І ті. і ті християни вірять у те, що Ісус Христос є Богом. Але ті вірять по-своєму, а ті – ще якось інакше. І давай ворогувати не через головне, бо у головному вони сходяться у думках, а через дрібниці – через якісь окремі ритуали чи обряди.
У мене був однокласник, котрий навчався в Ужгороді у спортивній школі-інтернаті, наприкінці 70х років минулого століття. Були у них два хлопці з різних сіл. І вони дуже один одного побили, бо один казав, що правильно казати “головом”, а інший – “головов”. (Літературний варіант – “головою”.) Унаслідок цього вони через травми не могли взяти участі у змаганнях, і їхня команда програла футбольний матч іншій команді.
Отак і українці. Сперечаються через якийсь “суржик”, а Україну тим часом розграбовують інородці, котрі спеціально, навмисне роздмухують різні протиріччя між етнічними українцями – щоб легше було грабувати.
kokacherk каже:
дякую за приклад. але цей варіант мови нажаль застарів.
я теж можу наводити багато прикладів авторитетних для мене людей, які писали літературною мовою! давайте не будемо пробувати знайти у Сковороді виправдання якихось фактів.
kokacherk каже:
можна.
kokacherk каже:
Органічність та автентичність вказаного явища не доведена і не маю під собою жодного вагомого обґрунтування. це лише ваше особисте бачення цього питання.
Цифра “90%” думаю не є вірною, хіба що ви може наведете мені якісь статистичні дані з надійного джерела.
Якщо частина організму заражена то треба заразити всі решта органи чи вилікувати весь?
kokacherk каже:
Цілком погоджуюся! це також пріоритетне завдання.
kokacherk каже:
На городі бузина, а в Києві дядько.kokacherk каже:
Повчальна історія – навіть нагадує притчу. Погоджуюся що з цього вартує робити висновок.
Але українці не сперечаються через суржик. Суржик – давно відомий і всебічно вирішений факт. Тут немає за що сперечатись, а треба просто це питання вирішувати. Ви певно перший хто вирішив посперечатись і позахищати суржик.
А протиріччя роздмухують самі ж українці. Ніхто так не пограбує українця як українець. А шукати причину всіх своїх бід ззовні – давня українська звичка.
duvnuj каже:
Зараз краще енергію не витрачати на “вирішення питання суржику” – він нікому не заважає.
А спрямувати енергію на захист Українського суверенітету.
Не треба перетворювати українців на якихось монстрів-україножерів. Так, українці розуміють, що частина українських бід має суто українську природу. Але інша частина українських бід знаходиться ззовні України. А як ви хотіли???
То що, оголосити причиною всіх бід український суржик, а на зонішні загрози заплющити очі???
duvnuj каже:
Сковорода розмовляв цією застарілою українською мовою у 16-му столітті. Погодьтеся, що вона більше схожа на сучасну російську, ніж на сучасну українську мову.
Візьміть середнє арифметичне між тією застарілою українською мовою і сучасною українсьою мовою – і ви отримаєте приблизно щось, що нагадуватиме суржик.
Будь-яка мова нізвідки раптово не виникає і нікуди раптово не зникає, хіба що скинути задля цього атомну бомбу. Отже, суржик – це результат еволюції тієї застарілої української мови, мови Григорія Сковороди, Феофана Прокоповича і Івана Вишенського. І лише через два століття після них з”явилися твори Котляревського та Шевченка, які, певно, ви мені хотіли навести у приклад.
Якщо частина організму заражена, то…
… то треба спочатку визначити, яка саме частина заражена і чим саме заражена;
бо часто лікарі не вміють поставити вірний діагноз і лікують організм від неіснуючих хворіб;
kokacherk каже:
Припиніть цю клоунаду, я Вас дуже прошу.
kokacherk каже:
Давайте не будемо вигадувати нічого на ходу… Ми маємо сучасну українську мову і давайте ж її дотримуватись!
Ато зараз кожен як почне казати що так як саме він говорить – то і є справжня українська мова! Жителі Центральної України почнуть всім доводити єдиноправильність суржика. Жителі Сходу будуть кричати, що Сковорода говорив найподібніше до російської і тому російська мова це найправильніша українська… Жителі Заходу будуть доводити правильність своїх діалектів з вкрапленнями польскої… а потім прийдуть гуцули із закарпаття і скажуть вам таке, що ви й половини не зрозумієте!
Давайте дотримуватись офіційно затвердженого варіанту мови. І не буде кожен собі вигадувати свій! Залишимо вирішення даних питань на розсуд вповноважених осіб!
Хіба що може ви є академіком НАН України з питань мовознавства і філології та автором наукових праць і дисертацій… або хоча б надасте бодай якесь наукове підтвердження ваших слів окрім власного бачення цього питання.
duvnuj каже:
Чекайте, ви ж самі започаткували цю клоунаду. Що це за заголовок:”Суржик:Норма спілкування чи ракова пухлина мови”? На кого воно розраховано? На повних ідіотів???
Ніхто не каже, що суржик – це норма спілкування. Суржик є, бо він є, незалежно від того, що ви тут пишете.
Є літературний стандарт мови. На ньому повинні складатися юридичні документи, писатися закони, вивчатися дисципліни у ВУЗах, подаватися офіційні останні новини, тощо. Гадаю, що немає ідіотів (або ж їх дуже мало), котрі б виступали проти того, що мусить існувати єдина державна\офіційна мова.
А є розмовна мова. Котра не мусить бути стандартизованою.
Суржик. Яке вам діло до того, як між собою розмовляють дві бабулі з Козелецького району Чернігівської області?
Ви закликаєте боротися проти суржику.
Знаєте, дуже легко нападати на слабкішого, на того, хто не може дати гідної відсічі.
А потім чванливо ходити і вважати себе генералісімусом.
Я з вами спілкуюся не суржиком, а літературною мовою. Які у вас до мене претензії?
duvnuj каже:
Ні, я не є, слава Богам, академіком, бо я би згорів від сорому за такий стан мовознавства
Ніхто не заперечує, що мусить бути одна державна українська мова.
Я десь хіба казав таку глупость?
Я просто заперечую актуальність та необхідність, принаймні на сучасному етапі, “БОРОТЬБИ з СУРЖИКОМ”.
Суржик – то є розмовна мова. В УКраїні, як і у будь-якій країні світу дуже малий відсоток населення розмовляє 100%-во чистою літературною мовою.
Навіть я.
Зараз моя старша дочка навчається в університеті на укр. філології і часто робить мені зауваження щодо того чи іншого слова чи звороту. При тому, що я знаю, як правильно, але за інерцією розмовляю так, як розмовляє моє оточення.
Суржик має свою специфіку. Він, вкупі з використанням літературної мови, дає можливість виявляти більше відтінків емоцій.
Наприклад, у вас є два кілограмові зливки золота, один – 585 проба, а інший – 985. Невже ви викинете на смітник зливок золота 585 проби лише на тій підставі, що у вас уже є зливок золота 985 проби? Ніхто ж не забороняє вам мати два зливки золота одночасно.
Мені виносять мозок фрази типу “більша половина” .. Я завжди задаю собі питання,як половина може бути більшою чи меншою
А щодо суржику, то можна сказати лише що це ознака неосвічених людей.
hanna каже:
чому ж зразу неосвідчених? в нас скоро чи не всі освідчені будуть, проте суржиком розмовляє більшість населення…
Зоряна Крачковська каже:
чому неосвідчених? бо ще не освідчились!