Що таке суржик думаю нікому пояснювати не треба. Одні знають це добре, бо самі ним спілкуються, іншим же він ріже вухо і вони не можуть його не помічати. Але так чи інакше він навколо нас. Буквальне первинне значення цього слова — суміш жита з пшеницею, ячменю з вівсом і т. ін., а також борошно з [...]
Переглядів: 3,981
я от намагаюся, хоч важко вдається, не вимовляти слово “кружка” …
Cтараюся в міру можливостей та свого чуття мови розмовляти правильно (хоча, звісно, регулярно проскакують усілякі погрішності), а особливу увагу звертаю власне на відсутність суржика, бо від нього направду шляки трафляють. Та найнеприємніше те, що при намаганні вказати комусь на помилки неодмінно нариваєшся на “не будь такою сиромудрою” або ще гірше “а мені пофіг, жити від того ні легше, ні тяжче не стане”.
вилка – виделка
стаканчик – склянка (хтось скаже: “склянка ж походить від слова скло, а я хочу сказати про пластмасову ємність для рідини”. А чи ви замислювалися, від чого походить слово “стакан”??? Та ж від “Стекло”!!!!)
шарік – кулька
мусорнік – смітник
мусор – сміття
рибалка (процес) – риболовля
бутилка – пляшка
остановка – зупинка
сігарєта – цигарка, сигарета
шахмати – шахи
стройка – будівництво
Дозволю собі написати правильні варіанти вживання до вказаних прикладів:
І ще кілька власних спостережень до теми:
).
хватить – вистачить
гостра біль — гострИЙ біль (біль чоловічого роду!!!)
моє день народження – МІЙ день народження (день так само чоловічого роду)
тормозити – гальмувати
приймати участь – брати участь
залік по математиці — залік З математики (так само, як і сусід З кімнати)
Також некоректне вживання слова “вірно”
Про щось хибне треба казати “неправильно”, а невірним може бути чоловік
Відмітити — відзначити
А ще, улюблений приклад моєї викладачки із сучасної української мови: купляти клубніку в кульок! (бррррррррр)
Купувати полуниці в мішечок (якщо бажаєте — в поліетиленовий
в твому знанні тих прикладів ми не сумніваємось, але я хотів аби в людей голова працювала.. подумали трохи.. пошукали.. або тут питались як має бути…
ще приклад: “якого сьодні числа?” – “восьмого березня”
скільки годин? — два.
mertvuj duvnuj каже:
я просто подумала, що якщо ти пояснив одну частину слів, то і другу не варто залишати без пояснень, ну але автору, звичайно ж, видніше.
А нашо вичитувати на предмет суржику? То зроблять редактори і адміни :wink:
Duvnuj каже:
Я проти!!!! Днями спілкувалась з клієнтом, який знає ТІЛЬКИ китайську, знання всіх інших мов приблизно на такому самому рівні, як в мене знання китайської – веселенька картина була
До речі, якщо старатись викорінити суржик в розмовній мові, то потім при письмі легше буде…
sophia каже:
Мені ще подобається варіант:
Яка година? – Чорна
loreleya каже:
днями спілкувався з китайцем який ніби знає українську… знає очевидно добре, бо у відповідь на “як справи?” він каже “ху**во!”
А суржик викорінювати треба!
п.с. Ми ще забули старе добре “канєшна”!
А куди ж “канєшна” без “ващє”???
Угу. І “тіпа”…
ну тоді вже й “карочє”
Просто на вулиці та у буденному спілкуванні ми часто не помічаємо суржик. Зате він дуже помітний, коли поряд із ведучим телевізійних новин, що гарно розмовляє українською, беруть інтрев’ю в звичайного жителя України. Тоді зразу ріже вуха!
Помічав таке… але то ще пів біди. Бо житель то житель..а от коли сам ведучий, або ще гірше якись відомий діяч або політик так розмовляє… то є жах!
Ті всі януковичі, тімашенкі… та то слухати неможливо!
і спец для тих хто має справу з паперами, документами, актами:
правильно: акт приймання-передачі, як, до речі, й акт звіряння, а не звірки.
sophia каже:
між іншим я пропоную тут вживати “горнятко”… якщо “чашка” і “кружка” – то рос. Хоча є чаша… а чашка?
склянка то склянка і ніяке не горнятко!!!
чашка теж неправильно, найкраще горня/ горнятко
Nashumilovochka каже:
Повністю згідна. Просто мусимо прийняти те, що у нас немає точного відповідника для позначення отієї пластмасової штукенції, тому треба виходити із того, що є — пластмасова склянка, або ж просто склянка. Але горнятко тут мені зовсім не пасує…. Горнятко — то хмммм… мабуть від слова горн, бо його ж потрібно перше обпалити в печі, а тільки тоді можна наливати туди гарячі рідини. А спробуйте-но запхнути у піч оту пластикову біду)
Ага… а ви всі дуже часто обпалюєте в печі скло! ви молодці всі гуртом!
склянка має чітку приналежність до скла… а от горнятко не має.. тому вживати треба якраз його… а пластик ніхто нікуди не пхає.. з нього горілку п’ють… але то нехороша звичка. то біда.
А йой. Та я ж образно сказала. Про етимологію тут мова, а не про те, хто і шо куди пхає. І завжди була чітка відмінність між поняттями склянка і горнятко в тому плані, що перше використовують для холодних, а друге для гарячих напоїв. (Склянка традиційно тонша від горнятка, від гарячого часом тріскає.
)
Ну оскільки гарячий чай, каву та іншу попсу наливають таки в цей пластик… то можна сміливо називати його горнятком?!
sophia каже:
Ну не знаю чи чоловік може бути вірним…
але як щодо фрази “Переклад вірний і відповідає оригіналу” ? Жодного разу не чув “переклад правильний” чи “переклад ніфіговий”
У старослов’янських пам’ятках знаходимо вЂрьно у значенні ”точно” (XI ст.) та вЂрьнъ у значенні ”’αξιόπιστος, достовірний, правильний” (XI ст.).
В давньокиївський період: вЂрьныи у значенні ”правильний, істинний” зустрічаємо у збірках XIII–XIV ст. (рЂшенье нЂ(с) вЂрно; вЂрно бо слово).
У староукраїнській мові: вЂрне у значенні ”точно, правильно, правдиво, щиро” у XVI–XVII ст. (доводы зъ писма вЂрне указаныи). ВЂрныи ”справжній, дійсний, правдивий” (XVIII ст.)
Таке значення дійшло і до ґрунтовних словників української мови XIX–XX ст. Желехівського [вірний: 3) richtig] та Грінченка [вірний: 2) истинный, дЂйствительный].
Ну так хто там може бути вірним, Софія ?
агов! філологи, лінгвісти, гуманітарії! Де ви!?
Софія? агов? де реакція…
Ще кілька слів, з якими у людей виникають проблеми. Або через незнання, або через важкість правильного вживання людяи часто використовують суржик у таких висловах (подаю рос варіант і правильний укр.):
Зверніть увагу на слова “сознание” та “свідомість” які більш правильно вживати у словосполученнях на кшталт “національна свідомість”, також див. “самосвідомість”, “усвідомлювати”.
duvnuj каже:
Ну те, що в юридичній термінології використовують таку фразу — зовсім не означає, що вона є правильною. Ти згадай лиш (гадаю доводилося перекладати юридичні контракти) скільки разів там вживають пасивний стан “цей контракт укладено та підписано директорами бла-бла-бла”. Сорочка випрасувана сестрою блін! А я от думала, що сорочки прасують прасками, а контракти підписують ручками. Одне слово — юридично прийнятий термін – ще не значить істина в останній інстанції. А щодо поняття правильний-вірний, то я просто написала це по пам’яті із того, чому мене вчили в університеті на парах з української мови та мовознавства. Принаймні, саме так про це висловлювалися мої викладачки і я тому не вважала за потрібне додатково перевіряти чи не перевіряти у словнику.
І до речі, зауваж, що всі твої приклади про “вірний” належать до duvnuj каже:
duvnuj каже:
Ще одна є штука стосовно вживання слова “правий”. Не можна казати “він правий”, треба казати “він має рацію”, гадаю тут ясно:правий-лівий, але не правий-неправий…
duvnuj каже:
Думаю так: якщо нашому народу так кортить називати оту попсу “стаканчиком” (хай йому грець
), то варто із найменшими варіаціями знайти еквівалентне слово в українській мові, котрим очевидно є саме “склянка”, а не горнятко…
duvnuj каже:
Переклад нєфіговий – це звісно було б кльово, але можна й інакше вийти із становища. Нехай “переклад правильний” трохи ріже вухо, я згідна (хоча це просто із незвички), але як щодо “переклад коректний”, “переклад точний” (що в англійській “accurate”)?
duvnuj каже:
додам від себе ще
показания 
свідчення
заметить 
помітити
погладить 
випрасувати
носки 
шкарпетки
перчатки 
рукавиці
полотенце 
рушник
понятно 
зрозуміло
читає таки… от тіки лінується відписувати. пані одна…
Щодо прикладів зі старословянських памяток, то що може бути надійніше і правдивіше, аніж першоджерело?! Можна найти й сучасніші приклади… Але так солідніше – копнути глибше.
sophia каже:
чому ж не можна? в правий-лівий є “прАвий”, а тут “правИй”, що походить від “правда”, а не від правого боку. Правда, правильність, правота – корінь “прав”, звідси й утворюємо “правИй”. Що тут не так? Прошу прокоментувати.
sophia каже:
А я думаю, що знаходити відповідник до того слова, яке апріорі вживається невірно (спираючись на твої слова, що стаканчик (грець йому хай!
) теж від скла походить), для знаходження відповідного еквіваленту є хибним підходом!
Ще однією причиною хибністю цього підходу є те що саме слово “склянка” має настільки відверто виражений дух скла, що на шматок пластику сказати “склянка” неможливо змусити навіть найбільш ревного борця за чистоту мови. Банальна логіка, відчуття мови і весь організм протестує при цьому! Не може то називатись склянкою…
То чим не підходить горнятко?
sophia каже:
Як варіант може бути. Але коректний якось не танцює тут.
Хоча мабуть найбільш україномовно-правильним варіантом буде “З оригіналом згідно”.
Також правильним повинне бути слово “правильно”, але якось просто не звучить…
Гм… можна влаштувати нове ток-шоу (між іншим деяка преса спромоглася перекласти то як “струм-шоу”
) під назвою “Битва лінґвістів”. 
Але то є цікаво вельми! Ми між іншим не доводимо хто тут найбільш правий, а фактично беремо активну участь в процесі творення мови. Адже мова починається саме з нас.
Теоретично, якщо дійдем якогось спільного варіанту, вживатимемо його повсякденно, наші друзі почнуть вживати за нами, далі все місто… і …. в правописі 2020 року можуть з’явитися саме наші варіанти вживання! То вам не жарти жартувати, і не смішки сміятись!
mova.kreschatic.kiev.ua/254.htm
duvnuj каже:
і попрошу на мене тут бочок не котити)))))))))) Пані все бачить і все читає, а як відчуває, що має щось мудре сказати – то й каже
sophia каже:
В такому разі не маємо вживати й слова “наявний”, а казати “присутній”…
І що то за “минулого і сучасного”.. хіба не пасує там сказати “минулого і сучасності” ?
Що ж то за мовознавець такий?!
він не знає що тут “мати рацію” мало бути в лапках? хай іде підівчить мову!
А в цих словах відверто попахує заанґажованістю і приналежністю до новітніх псевдопатріотів, яким би “хай хоч лайно, аби не москальське”. Про те що “ви праві” треба було взяти в лапки я вже мовчу.
І загалом він ніде не сказав що вислів “бути правим” є неправильною формою вживання. Він сказав, що є більш “рідні” відповідники.
Окрім цього є докази? Я нажаль цю цитату не можу сприймати як серйозний доказ.
Натомість можу надати:
ПРАВИЙ 2, -а, -е. 1. Який не має або не почуває за собою провини. // Який має рацію у чомусь. // у знач. ім. правий, -вого, ч. Невинуватий, безневинний. 2. Справедливий. // Правильний. Праве діло.
Джерело: http://www.slovnyk.net
Цитую Олександра Пономаріва стосовно цієї теми повністю:
(тут частково дублюється попередній коментар, бо той автор також посилався на Пономаріва). Він, я сподіваюсь досить авторитетне джерело???
І ще:
Юрій Гнаткевич
Уникаймо русизмів в українській мові!
СЛОВНИК-АНТИСУРЖИК
sophia каже:
Хто? Пономарів? Він радше дотепник. Про заангажованість я вже писав. Про його лапки я теж писав. Всерйоз його сприймати не доводиться. Але у всякому разі, він ніде не написав що “бути правим” є абсолютно хибним варіантом. Він лиш рятував репутацію вислову “мати рацію” і трошки пожартував собі.
Бачу таки є тенденція рекомендувати вживання “мати рацію” замість “бути правим”. Думаю буде доцільно звернутись до джерел – до класичних українських авторів – аби прослідкувати це вживання в їх творах.
І. Франко “Перехресні стежки”
Хоч один маленький приклад в тому керунку….
А загалом, а думаю, то занадто глибоке копання. Ти сам по-перше говорив, що нинішній правопис не є достатньою підставою для зарахування слова або виразу до числа правильних або неправильних, тут потрібно таки дійсно аналізувати класиків, або звертатися до правопису 29 року…
По-друге тут уже кожному замислитись над тим, чи й справді не краще та не так схоже на кальку з російської “мати слушність”, “ваша правда”…. Ти скажеш “заангажованість”? А чого ж сам так ратуєш за відмінність від калькованих із російської інших прикладів, котрі сам подаєш? Тобто загалом питання залишається спірним та кожному для роздумів.
і до “завідувача” в компанію:
виконуючий 
виконувач
Отже, замість “
Я рахую, що ти правий, це вірна відповідь” треба казати “Я вважаю, що ти маєш рацію, це правильна відповідь”.А коли вам кажуть “не мішай”, то ви їм кажіть “мішають лайно ложкою!”.
sophia каже:
То безсумнівно. Цей вислів ніхто під сумнів не ставить. Хотілося б знати чи можна вживати саме вислів “бути правим” в літературній мові…
а от “Ваша / твоя правда” мені неабияк подобається!
Щодо вживання – я просто не бачив в цьому вислові прямої кальки з російської як такої. Українські ж відповідники (наведені вище) цілком можуть замінити собою його чого нам всім і бажаю. А щодо всього решта що ти кажеш – я погоджуюсь.
duvnuj каже:
Віват нічиїй у битві лінгвістів!!!! Перемогла дружба
duvnuj каже:
Отоді і побачимо в правописі 2020 усталений вираз “нєфіговий переклад”
duvnuj каже:
Ну файно, нехай “дух скла” яскраво виражений, а дух “стєкла” не так яскраво. Значить треба розробити свій власний новий варіант для все того ж правопису 2020. Давайте свої варіанти).
Я пропоную, наприклад, “Пластиківка”
sophia каже:
жесть!
Чому не підходить горнятко я так і не почув, а щодо sophia каже:
то я згоден. Але наразі в голові лиш варіант “200-грамовчик”.
sophia каже:
Дружба завжди перемагає… хороша бензопила…
duvnuj каже:
Тому що горнятко, принаймні у мене, асоціюється виключно із керамічним, чи скляним, одне слово таким виробом, із якого ми вдома п’ємо чай, але аж ніяк не з тою пластиковою бідою. Горнятко, знову ж таки, переважно має вушко, на відміну від пластикової ємності. Коротше кажучи, геть інша парафія….