Кілька слів про мову

Отже, як не парадоксально, але поговоримо про українську мову на українській спільноті.

Мовне питання? Так, воно існує, і навколо нього багато спекуляцій. Але хотілося б звернути увагу на інші аспекти – відмінні від політичних. Скажімо, на такий аспект, як комфортність спілкування. Для мене в поняття комфортності спілкування – якщо це офіційне спілкування більш-менш як отут, входить і аспект чистоти мови. Ну це приблизно так: взявся щось робити – зроби вже якісно! Взявся говорити українською – говори нею правильно!

Що можна розглядати як правильність, і як невірність. Давайте розберемося. Не буду вдаватись у всі нюанси мови, бо тут зараз як накинуться… вийде філологічний гурток юних зануд. Постараюсь дивитись з точки зору пересічного громадянина (зверніть увагу що в такій конструкції правильніше вживати “пересічний”, а не “простий”).

Мова має регістри, має стилі. То відомо. Розглянемо просто лиш кілька суперечливих питань.

Діалект. Діалектизми у мові доцільно вживати, якщо людина прагне і хоче показати свою приналежність до певної групи людей, до етносу, до певного регіону. Якщо ви прагнете завити всім що ви «галичанин», «гуцул», тощо – то діалектизм може бути засобом. Але зверніть увагу, що коли ви спілкуєтесь з широким загалом то є велика імовірність що люди які не належать до того регіону вас не зрозуміють. Вибирайте – або знайти порозуміння, або показати свою оригінальність. Ще один аспект: багато хто вважає діалекти – низькосортною мовою та мовою мешканців села, тому якщо ви не хочете почути такі закиди в свій бік і поберегти нерви – обмежте діалектні вислови в своєму мовленні, якщо ж вам байдуже хто що скаже і ви вважаєте що то їх низька культура – то прошу дуже.

Сленг та жаргон. Сленгові слова і вирази разом з жаргонізмами проникли у всі сфери нашого життя. Якщо навіть політики по національному ТБ позволяють собі таке, то чого вже хотіти від «простих смертних». Але з тим також не варта зловживати. Використовуючи надміру молодіжного сленгу ви ризикуєте набути іміджу «несерйозної дитини» (м’яко кажучи). При вживанні жаргонізмів вас можуть не зрозуміти і також скласти погану думку, як про такого, що не бажає йти на нормальний діалог, а сипле незрозумілими словами. Якщо ж ваша мова буде вишуканою – то це додасть вам в репутації, і навіть викличе підсвідоме бажання звертатись “на Ви”. А от якщо мова буде занадто манірною і перенасиченою офіціозом, то вона стане важкою до зрозуміння, відволікатиме від сприймання інформації та навіюватиме імідж зверхності.

Інтернет-меми. Олбанскій, падонкаффскій жаргон, фофудія та інші – досить веселий спосіб спілкування для одних і суцільне роздратування і нерозуміння для інших. Пасує до падонків та інших несерйозних верств молоді. Це може розглядатись як протест проти правил і канонів мови, або як відверта насмішка над учасниками дискусії. Тому ці способи самовираження часто заборонені до використання на різних Інтернет-ресурсах, або їх використання обмежене. Зокрема див. Правила Української Онлайн Спільноти.

Суржик. Дуже рідко трапляється що суржик може бути доречним і служить для якихось цілей. В 99.9% випадків це просто банальне незнання мови, культури та норм правопису. Вживання суржику хоч і дуже звичне в вуличному мовному середовищі, та сподіваємось відійде в минуле разом з гопівськими «дворікамі» і «нормальними чьоткімі пацанчікамі». Суржик також очевидно спричиняється значним впливом російської мови та непопулярністю істинно українських слів та висловів. Детальніше дізнайтесь в наступній статті Суржик: норма спілкування чи ракова пухлина мови?

Макаронізми. Макаронічна мова – це мова перенасичена всякою непотрібною бідою. Хтось буде намагатися сипати науковими чи іншими термінами, аби здатися розумним. Хтось буде тут і там ліпити англіцизми. Ми вже всі поглинуті тою нечистю. Нам доводиться читати книжки і статті незрозумілою мовою. Нащо? Нам не треба. Авторам треба грошей. Вивчив купу термінів, прочитав підручник за 1964 рік, переписав своїми словами але закрутив і напхав таких термінологічно-лінгвістичних конструкцій, що чорт ногу зломить! І сам не розуміє, що написав і іншим то прочитати неможливо. Тим більше вчитись по тому.

А в країні що? В нас Україна чи Англія? Англіцизми заполоняють нашу мову день за днем. В нас же одні супервайзери, мерчандайзери, ресепшионісти, менеджери, телеселлери, маркетологи, піар-менеджери, туалет-клінери, анус-лізери…
Шо таке менеджер? Є ж слова як керівник, начальник, відповідальна особа… і купа інших. Але де там! Меееенеджер! Ти двірник?! Не переживай! Тепер ти «менеджер прилеглих територій»!

Синтетична українська. Зараз українську мову спотворює не лише надмірне вживання неукраїнських слів та висловів, а й певна навала й потуги «лінгвістів» «відродити вимерлу мову». Вони пхають всім під носа Український правопис 1927 року, та пропонують офіційно затвердити вживання якихось архаїчних форм. Або ж просто краще придумати якесь нове слово, аби лиш було своє.

А ще можна спробувати перетранслітерувати слова грецького чи іншого походження. Так мусіли б казати не «кафедра», а «катедра»; не «ефір» а «етер»; не «марафон», а «маратон»; геніяльний, матеріял, авдиторія.
Звідси вже й смішки з боку українофобів і гуморески про «правильно-неправильно» в укр. мові які ходять Інтернетом: про те що ліфт то «міжповерховий дрототяг», а футбол то «копанка», а парасоля то «розчепірка». І вже неможливо по пам’яті вирізнити що з того дійсно десь було в мові колись, а що додумали Інтернет-жартівнички. Мені не дуже приємно, коли з нас сміються.

Якою мовою спілкуватись – вибір кожного. Але ваша мова – це ваше лице! І як воно виглядає – важливо Вам як нікому іншому. Тож слідкуймо за мовою, бо ми того варті!