Інструкція для чайників «як виховати собі чоловіка», або «Буратіно» на новий лад!
«Я виходжу заміж!» – ця фраза є однією з найзаповітніших, яку мріє вимовити кожна дівчина в обличчя своїм близьким, а головне, незаміжнім подругам, водночас спостерігаючи, як в їхніх очах відбувається запекла боротьба вдаваного захоплення та не зовсім «білої» заздрості.
Не відійшовши ще від «ін’єкції» щастя, вона й не підозрює, що поряд із передвесільною метушнею, через яку незабаром захочеться втекти у інший вимір, на неї чекатиме тисяча і одна розмова на тему: «як виховати собі чоловіка», що не раз збентежить та переверне її незахищену свідомість. Перед нею вишикується важка артилерія у складі мами, бабці, всіх існуючі цьоток, заміжніх подруг та навіть близьких і дальніх сусідок, які нещадно засипатимуть її «неоціненними» порадами. Шкода, що у такі моменти неможливо поставити спам-фільтр, який відділяв би раціональне зерно від полови. Але, думаю, що такого потужного спам-фільтру поки що просто не існує.
Коли я вийшла заміж моя тітка мені сказала: «Дитинко, сімейне життя – це титанічна праця, яка падає лише на жіночі плечі. Проживши 35 років у шлюбі, сьогодні можу відверто сказати, що моє заміжнє життя схоже на казку, в якій я – це Папа Карло, а мій чоловік – Буратіно.» Помітивши моє збентеження, вона не забарилася з поясненням: «Справа в тому, що я вийшла заміж за «поліно», яке, лише завдяки моїм зусиллям, з року в рік все більше ставало схоже на людину. Ти й не уявляєш, скільки праці, здоров’я та власних нервових клітин я в нього вклала». Через декілька секунд моя тітка пафосно додала: «Не даремно мудрі люди підмітили, що в хаті три кути тримаються на жіночих плечах і лише за один відповідає чоловік!» Коли я жартівливо їй відповіла, що з легкістю можу поділитися своїми кутами, вона лише наділила мене співчутливим поглядом, мовляв, яка ти ще «зелена» і наївна.
Отже, «Основні постулати заміжньої жінки»:
1. Чоловік завжди повинен бути поряд… поряд, я сказала!
Якось, на вихідних, в одному магазині я випадково зустрілась зі своєю хресною. Під час звичайної розмови вона поставила мені, здавалося б, абсолютно винне запитання; «Де твій чоловік, чому ти сама?» Моя відповідь «не знаю, кудись пішов по справах» мало не збила її з ніг. Після цього я вислухала цілий епос про те, що усі чоловіки — це собаки, які потребують хорошої дресировки та короткого повідка. Мовляв, дай їм волю і вони таке втнуть, що більше не захочеться, відтак, за ними вимагається постійний, пильний нагляд.
Позиція моєї хресної мене абсолютно не здивувала, оскільки її чоловік живе в умовах вічної армії. Він звітує перед дружиною про кожен свій крок, не приймає жодного рішення без її відома, а якщо повертається додому пізніше на 10 хвилин визначеного часу, то за цей час в умі проговорює усі відомі йому молитви і навіть умудряється складати нові.
2. Друзі – це суцільне зло!
Більшість заміжніх жінок відчувають особливу неприязнь до друзів свого чоловіка, намагаючись всілякими правдами і неправдами розірвати їхні «освячені кров’ю» дружні вузи. При цьому вони навіть не підозрюють усю небезпеку цього задуму. «Знову ходив з Іваном на пиво!», «Та щоб тебе так тягнуло до мене, як до Пилипа в гараж!», «Що ти маєш до розмови з тим Павлом, він ж не одружений та й певно вже таким і залишиться!» — перелік схожих фраз може бути безкінечним. Але, як показує історичний досвід, надмірне їх використання рідко призводить до бажаного результату. Оскільки кожній людині потрібен власний простір, яким вона розпоряджатиметься самостійно і чим менше ви пхатимете туди свого носа, тим швидше станете невід’ємною його частиною.
Ось і виходить так, що через декілька років подружнього життя чоловіки втікають від своїх жінок, як чорт від ладанна. Хтось продовжує ходити з Іваном на пиво, обманюючи свою половинку, що затримався на роботі, а хтось наважується і на більшу брехню, аби тільки відтягнути чергове «пиляння», яке стає незамінним атрибутом кожної заміжньої жінки.
3. Гроші на бочку! Або, увага, до нас їде ревізор!
Українська заміжня жінка схожа на українського депутата: зробить все для того, аби пройти виборчий бар’єр, а потім – діло звичне та бувале. Кожного місяця вона забиратиме у свого обранця чесно зароблені ним гроші, кидаючи йому в ноги декілька купюр на елементарні потреби: пачку сигарет, пляшку пива тощо. Трохи оговтавшись від несподіваного удару, чоловік почне вести подвійну бухгалтерію, вдавшись до тіньової схеми: він робитиме «заначки», не признаватиметься у підвищенні зарплати тощо. Але й дружина не пастиме задніх і час від часу влаштовуватиме його потаємним кишеням та шкарпеткам чергову ревізію.
В «заміжній» набір також входить щоденне нишпорення у мобільному телефоні, невтомний контроль за робочими годинами свого благовірного, тобто, коли зібрався на обід, о котрій годині повернувся, коли пішов додому. А ще варто додати «вечірні допити», в яких дружина, ніби працівник КДБ, намагатиметься розпеченими кліщами витягнути від свого чоловіка усю правду за прожитий день.
4. Хто в домі хазяїн, кіт чи миші?
Тут все дуже просто і ясно, адже будь-які рішення приймаються за принципом «ми порадились і я вирішила», а практично усі розмови закінчуються словами: «Ти ж знаєш, я завжди виявляюся права!». Через декілька років подружнього життя багато чоловіків припиняють виявляти зайвий героїзм, доводячи власну позицію. А згодом поняття особистої думки у них повністю атрофовується,, неначе м’яз, який давно не скорочувався.
5. Заведіть собі дитину. Ні, дякую, я вже маю чоловіка!
Якось моя знайома мені сказала: «Немає такого дня, щоб я не дала своєму чоловікові «Ц.У. (цінних вказівок)». Я постійно повинна його контролювати, інакше він зробить все неправильно». Через мить вона додала: «Господи, як то тяжко думати за двох. Але, що поробиш, всі чоловіки – то малі діти». Трохи подумавши, я зрозуміла, що вона у своїх переконаннях не одна. Наприклад, мій дід, тисячний раз ідучи приймати ванну, завжди питається моєї бабці, де лежить його змінна білизна. Також він ніколи не знає, чи буде йому холодно в тій чи іншій куртці, або, чи варто йому з’їсти ще 5 додаткових вареників на обід. І таких випадків – хоч греблю гати.
Якщо дотримуватися усіх вищеперелічених порад, то одразу після шлюбної ночі, знімаючи білу накрохмалену сукню, наречена, ніби перевертень, повинна перетворитися на дресирувальника собак, командира 13-ї військової дивізії або на вічно сварливу няньку. Тому й не дивно, що під час чергових посиденьок заміжні жіночки частенько скаржаться на своїх обранців, нарікаючи, що всі чоловіки на цій планеті вже давно перевелися, наче мамонти.
Але, якщо добре подумати, то, можливо, саме жінки не дають чоловікам бути справжніми чоловіками. І, можливо, все, що їм потрібно — це лише трошки попустити «віжки».
цю статю взято з мого персонального блогу
Коментарів аж 46, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
М… давненько не було в нас батлів Male vs Female
От потішаться наші жіночки
п.с. З дебютиком, Оксамит!
Дякую, Дивний!
Що ж, дочекаємось ранку, побачимо…
Бр… хотів було сказати – “чого б то я не спав”, але у вас там здається не ніч
А я вже ранку таки дочекався
Дійсно, у вас вже ранок, а у нас вечір. А я хотіла спитати, чого ж то ти не спиш?
Уууу, скільки в мене думок з’явилось після прочитаного.
.
( ну аналогічно і жінки можуть спиймати окремих індивідумів в оточенні свого чоловіка). Як на мене, то, обом варто все-таки згадати символ одруження і шлюбу ( дві обручки) і що він означає: після шлюбу люди не повинні розчинятись одне в одному. Просто є щось спільне ( друзі, захоплення і т. д.) , а є якась “віддушина” , тобто те, що належить тільки комусь одному і в що інший не повинен “пхати носа”. Нехай це буде те саме “пиво з друзями” чи місце, де знаходиться жіноча точка g ( нічого такого – в кінці слова “shopping” 
). Це не означає, що не потрібно розповідати про свої захоплення дружині/чоловіку. Головне, щоб після таких “походів” ще сильніше тягнуло додому.
)
Ну, для початку, приєднаюсь до Дивного і привітаю з дебютом. Завжди приємно, коли коментатори стають авторами
Тепер по допису.
Взагалі, якщо і можна “виховати” чоловіка ( чи дружину) то це варта робити до весілля. Бо:
а) раптом після весілля “перевиховати” не вдасться, то що тоді? Постійне псування нервів і докори типу “а я витратила(в) на тебе кращі роки свого життя” або розлучення. І кому то треба ?
б) “бачили очі, що купували, тепер їжте, хоч повилазьте” – якщо в обранці стільки всього не влаштовує, то навіщо виходити за нього заміж ( одружуватись)?
Стосовно постулатів.
1. Як казала І. Хмілевська: ” собаки піддаються дресируванню, мужчини також”
Але це тільки жарти. Насправді “складання щоденних звітів” тільки підштовхує до брехні. Про тотальний контроль і його наслідки я вже писала в одному своєму дописі
2. Приблизно таку саму “любов” чоловіки відчувають до подруг жінки. Заради справедливості варто відзначити що деколи не до всіх
3. Гроші повинні бути спільні, в доступному для обох місці, звідки кожен може взяти їх, якщо виникла така потреба, з відома іншого. І не рахувати, хто скільки поставив “на купку”. Але то моя особиста думка.
4, 5. Щось таке ми вже теж тут обговорювали . Тому не буду повторюватись. Скажу коротко: не забирайте в мужчин можливості бути собою. Так приємно бути слабкою жінкою за спиною сильного чоловіка….
Загалом допис дуже сподобовся ( ну я так думаю, що це і так помітно – он скільки я понаписувала
да уж, прочитати це, то складається враження, що подружнє життя то якась кабала, як не для одного то для іншого
думаю, мужчини зі спільноти будуть мати зайвих 100 приводів ще раз подумати а чи хочуть вони одружитись
особисто я вважаю, що когось переробляти, приборкувати чи дресирувати це останнє діло в шлюбі…може викликати абсолютно протилежний ефект
треба думати перед цим, за кого виходиш, яка ця людина, яке буде ваше подружнє життя, приймаєш чи ти людину такою як вона є, зі звичками, характером, поглядами і т.д.
і буде вам щастя
Стаття загалом супер! Оксамит просто молодчина… стіки цікавих думок, особливо про те що в нас думалка атрофується, якщо не давати нею користуватись… Жінки дуже швидко забувають шо пів життя шукали справжнього чоловіка з твердим характером і вмінням приймати вольові рішення, і тому наступних пів життя намагаються в ньому ці риси поховати…
здається в мене тепер з’явиться новий улюблений вислів: “Фіг я тепер женюсь!”
Котра то вже в мене причина того не робити по рахунку? ггг
@ duvnuj:
А ти перерахуй попередні )))
А от щодо ставлення до друзів… ну так недолюблювати друзів чоловіка – то народна традиція… недолюблювати подруг жінки? перший раз таке чую. Але з цього приводу в мене є одна дуже цікава теорія. Теорія переконання або гіпнотичного навіювання.
До loreleya:
Перерахувати? Та я до стількох рахувати не вмію!
duvnuj каже:
Ну не завжди. Якщо друзі налаштовують чоловіка проти його ж жінки – то це не традиція, а самозахист
. Стосовно всіх інших випадків – свою думку я вже висловила.
duvnuj каже:
Ну те, що ти з тим не стикався, ще не означає, що такого явища немає. Я от досить часто маю можливість таке бачити. І сама теж неодноразово була персоною нон-грата.
duvnuj каже:
А з цього місця детальніше, будь-ласка)). Було б дуже цікаво почути….
а ці постулати стосуються усіх без вийнятку заміжніх жінок? бо якщо так, то я не хочу виходити заміж
, і перетворювати свого коханого на тряпку… це було б надто сумно..
@ Nashumilovochka:
Ну я так думаю, що все-таки, остаточний вибір кожна жінка робить сама.
Мати “Буратіно” і бути “папою Карло”; мати “Пігмаліона” і стати “Галатеєю”; чи будувати паритетні стосунки.
паритетні? думаю такі стосунки можливі лише в теорії, а практика..ех… зовсім інше діло, як не жаль
Ех, так гарно, коли панянка захищає чоловіків… це просто супер. І зверніть увагу, ніяких наїздів, лише захист.
Але якщо бути серйозним, то якщо б усі жінки були такими (ну, робили усе правильно відносно своїх чоловіків), то кількість розлучень була б серйозно меншою. Та й люди були б щасливішими. Бо роблячи свому чоловікові зле, жінка підсвідомо робить зле собі також (звісно, якщо вона не мазохістка якась, чи її просто пре керувати та нівечити людські життя).
У мене ще є запитання:
Чому це так? Чи це із розряду, чому дівчата ходять у туалет по двоє чи чого українці виставляюст старі непотрібні речі на балкон (тобто запитання без відповіді)?
П.С. Ну і вітаю із дебютом, тепер ти повноцінний автор
МОжеш публікувати дописи без узгодення напряму!
@ loreleya:
Дякую, ти добре вмієш читати поміж рядків! Адже – це одна з основних думок моєї статті.
Так, когось переробляти, як пише lyanalada , це останнє діло і , як на мене, свідчить про відчуття відчаю тої людини, яка береться когось переробляти. Думаю, що у шлюбі головне взаємопорозуміння і вміння слухати одне одного.
Дякую, Дивний
Але я не писала цю статтю, щоб налякати хлопців і дівчат, не хочу бути відповідальною за демографічну кризу в Україні 
Та якщо без жартів, то насправді, шлюб нічого кардинально не змінює в житті обох людей, цього не варто боятися. Він лише підсилює все і стає ніби каталізатором стосунків, відтак, стає очевидно, над чим ще потрібно більше попрацювати. Звісно, це стосується тих, хто не прагне за будь-яку ціну прогнути свою половинку під себе. Просто до шлюбу варто краще взнати один одного, не поспішати, пожити разом, як то кажуть, “притертися”.
@ Nashumilovochka:
Повірте, не все так печально і, як хтось колись сказав :”Якщо сильно захотіти, можна в Космос полетіти!” Тільки от в стосунках сильне бажання щось зробити, досягти спільної мети повинні виявляти обоє, можливо, саме в цьому і криється певна складність. Але, як я вже писала, потрібно поважати один одного, дослухатись до своєї половинки, тоді й стосунки виходять паритетними.
@ duvnuj:
Погоджуюсь на всі сто! А щодо явища навпаки, то воно також існує, просто не в таких масштабах. Наприклад, хлопець моєї коліжанки недолюблює практично всіх її коліжанок і вимагає, аби вона проводила час лише з його друзями (а вони ще навіть не думають про одруження)
Дякую, bodyk! А щодо твого запитання. Насправді, це така собі одна з найдревніших і не просто українських, а думаю, всесвітніх традицій, яку палко підтримують дівчата на цілій планеті. Ну що ж поробиш, адже коли повідомляєш коліжанкам про свої заручини, хоч-не-хоч відчуваєш у цей момент якийсь дивний солодкуватий присмак в роті і ще більше він стає солодшим, коли розумієш, що всім навколо гірчить у роті
А якщо серйозно, то в цьому немає нічого поганого і дивного, просто звичайні людські емоції, які надовго не затримуються.
@ bodyk:
Не помилюсь, якщо скажу, що чоловіки також не є безгрішними, тому для того, щоб зменшити кількість розлучень, необхідно постаратись двом :wink:
loreleya каже:
Який самозахист! Чоловіки не нападають, а лише намагають захистити чи відкрити очі нещасному другові!
loreleya каже:
Ну якщо у вас такий великий досвід, то або заміж не за того ходили, або робили щось таке що аж друзі мусіли бідолаху виручати!
loreleya каже:
Хо-хо… ну не так все просто… але якщо тим хтось зацікавиться, то може з’явиться доис на таку тему…
oxamyt каже:
От лише навіть те чого хочуть обоє не завжди досяжне через можливості обох, чи через складність їх характеру, чи через те зо йдуть вони до одної спільної мети різними шляхами. а часто навіть протилежними, невірними, або ж шляхами руйнації…
oxamyt каже:
Ну давайте не будемо знову… думав хоч ця тема без того обійдеться!
@ duvnuj:
В мене виникло запитання. Як тоді по-твоєму, будувати стосунки? І звідки такі песимістичні думки?
А щодо чоловічої небезгріховності, то, я торкнулася її у своєму коментарі ледь чутно і дуже поверхнево, хоча ця тема заслуговує на окрему статтю
oxamyt каже:
Як будувати стосунки – кожен вирішує сам і все залежитьвід конкретних стосунків.
Навіть такі загальні істини як “на чесності” і “на компромісах” далеко не до всіх стосунків підійдуть.
І дочго тут песимізм? Це чистої води реалізм.
Погоджуюсь, кожні стосунки — це окрема, індивідуальна справа, але водночас думаю, що компроміс — це дієвий принцип, який повинен мати місце у будь-яких стосунках, чи-то дружні стосунки, чи-то подружні, чи будь-які інші. А, в основному, “як собі постелиш, так і виспишся!”
Ага… а в нашому випадку то “де тобі жінка постелить там і спати будеш”…
ну а як не постелить то доведеться в іншої спати
)))))))))
Це, я розумію, по-почоловічому!!! Не постилили вдома, піду по сусідам, у них подушка м’якша і ковдра тепліша!!!
А розстелити самому?!
Як все робити самому, то нащо жінка? ))))))
Хто має бути берегинею домашнього вогнища??? :wink:
Вітаю з першим дописом!
ну що тут скажеш, шлюб – дійсно титанічний труд і всі собі думають, що то так класно без напрягів люди собі живуть.
Просто, якщо і чоловік, і жінка – мудрі (не розумні, а мудрі, бо на мудрість інститутів не треба), то тоді їм не легко, а просто легше. Бо не все так просто і легко, як всі собі думають.
Це нормально, коли в чоловіка є свої справи, але коли про них знає дружина і це правда!!
але навіть, коли він збреше,шо в неділю пішов на роботу, а насправді купити дружині якийсь приємний подаруночок, думаю, то не біда… просто в сім’ї має бути довіра..на жаль, вона кудись зникає.. чоловіки чомусь зраджують своїм жінкам (не всі!!!!!!!!!!)..
Щодо друзів..насправді це кльово, коли вони проводять час окремо, бо бачити цілими днями 1 1-го і ще й потім разом гуляти – де романтика?
Треба вміти скучати за своєю половинкою на роботі, чи коли ви з коліжанками (друзями)
Ну не розуміє чувак,що то – жінка і в неї свої потреби. Звичайно, якщо в сім’ї нема кризи і гроші є! Як то не парадокрально, але по тому, як вдіта жінка, судять і про чоловіка!
Щодо грошей, я повність погоджуюсь з Лорелеєю – скільки хто зарабляє, так і є.. В мене просто є знайома, яку контролює чоловік всюди в плані грошей.. що купила, а нащо ще одні чоботи на каблуку,якщо є на низькому, нащо така сумка, якщо є одна біла?
І ще, кожного чоловіка треба навчитися поважати і в першу чергу він сам має себе поважати, щоб була повноцінна сім’я.
Буквально, з кожним днем переконуюсь (будучи свідком подій однієї сім’ї), що багато чого в сім’ї залежить від жінки – як одягнуті діти, як виглядає чоловік, домошній затишок, як вона виглядає.. просто жінка завжди має створювати такі умови, щоб додому хотілося йти
Я шось тут розписалася!!
Одним словом, цінуйте і бережіть один одного і буде вам щастя.
Ага… всі дівчата прямо затаїлись і сиділи з нетерпінням чекали коли буде тема прос стосунки, а ще краще про шлюб! І тут як накиииинулись! Дя уж… шо кому в голові…
і ще..
блін, не знаю, чому, але після заміжжя всі дічвата якісь стають затуркані..
ті,що свіжозаміжні, не ображайтесь, пліз..
просто міняються люди на очах
поясніть, від чого то залежить?
що це за зміни такі?
Та чому затаїлись і чекали?
просто тема цікава, а то всі про миколая,новий рік, свята..
а то реальні теми і проблеми..
от і обговорюєм..
А свята – то нереальні теми
))))) Я не знав що в тебе проблеми з заміжжям, Наталка! Але тут (по секрету 
) є ще й інші теми ))))))))
Дякую, natalka!!!
А щодо : “блін, не знаю, чому, але після заміжжя всі дічвата якісь стають затуркані..” То я з цим погоджуюсь, хоч не дуже приємно це визнавати, (звичайно, йдеться не про всіх) і думаю, що ця тема заслуговує на окрему статтю, а фактів і спостережень стосовно цього назбиралось вже багато.
А ще погоджуюсь з твоїм твердженням, що, в першу чергу, чоловік сам повинен себе поважати, бо, як кажуть, з нами поводяться так, як ми дозволяємо з собою поводитись. І мова йде не лише про чоловіків, а загалом про всіх людей.
ахахахаха!!
Ну та, Дивний,я забула – в нас ще є масони, кульчики, сенс життя, література тощо в артилерії.
прикольно так… всі собі пишуть коментарі та ту тему… всі!!
а в мене проблеми :wink:
добре, на другий раз буду коментувати статтю про автомобілі порадами, як правильно випікати пляцки…
Ну ти кажеш так ніби всі решта теми нікудишні а про свята взагалі попса нікому непотрібна…
Шо бачу то читаю…
А що того що проблеми то такий жарт, який випливає з твоїх слів natalka каже:
natalka каже:
навряд! )))) ти рідко коментуєш теми що не стосуються весілля ))))))))
ну і?
давай ше складем статистику..”частотність коментарів від Наталки”!!!
ото буде..
в тебе параноя.. розслабся.
зімячкі попускають!
Та чого ж ти так зразу болісно сприймаєш.. не захищайся, ніхто не нападає… спокійно :wink:
а статистику не тре складати. я все памятаю хто шо пише, коли, де і скільки разів
прикольно тобі…
duvnuj каже:
Я, взагалі-то, мала на увазі трохи іншу ситуацію. Коли чоловіки/хлопці моїх подруг недолюблювали мене…
А от Дивний чогось перестрашився і почав до мене викати. Чого б то?
А нема чо страшити старого психічно неврівноваженого Дивного…
Цікава самохарактеристика!!!
Стаття просто супер! Дуже вдало описано всі основні жіночі помилки.
але звичайно ж усюди мають бути розумні межі. Гадаю, що коли люди живуть разом-вони мають право цікавитись тим, де проводить, і з ким свій час їх кохана половинка (гірше коли такої цікавості взагалі немає), проте без фанатизму і засовування голок під нігті.
Щодо щоденної звітності:
Гарно було кимось сказано: “Вірність собаки вимірюється якістю її корма, і довжиною повідка”
Щодо перевиховання:
Складається враження, що ідеальні жінки виходять заміж за бруски дерева, і роблять з них, щось путнє. Шановні дівчата ви часто чуєте від чоловіків як вони своїх дружин перевиховують? Або яким бидлом була моя жінка, коли ми одружилися???? Звісно, що коли 2 людей починають жити разом у них виникають певні труднощі (“битовуха” як то кажуть), і як на мене, єдиний варіант вирішення цих проблем (без втрати щасливого подружнього життя) – компроміс.
Дякую
! Я також – за компроміс!!!
Відповісти “Інструкція для чайників «як виховати собі чоловіка», або «Буратіно» на новий лад!”