Масони правлять світом!!! Через століття нас залишиться лише один мільярд!!! Катастроффа!!! …чи може все це детально СПЛАНОВАНО? Стаття досить специфічна, тому, тим хто взагалі не дружить з математикою, навіть не варто її читати (попереджаю — ваш мозок просто вибухне від незрозумілої інформації!!!). Усе на світі є змінним, “усе тече та минає”. Проте, є й закономірності. [...]
Переглядів: 1,684
ух…. такого на спільноті ще не було
Допис примушує мозок працювати 
Я ніколи і не чув про теорії катастроф, але як на мене вона просто математично (графічно) позначає якісь загальновідомі факти. Я, мабуть, до кінця так і не зрозумів яким чином таке моделювання зможе запобігати катастрофам.
Ну і в результаті людство знову придумало нову зброю
це все людський фактор
та й дуже багато комплексів, що впливають на свідомість а потім і на поведінку
їх важко позбутись, хіба що визнати і старатись вгамувати
bodyk каже:
прогрес не стоїть на місці))
факти таки справді я взяла загальновідомі, щоб легше було пояснити їх на графіках..
Колись вважалося, що всі залежності у цьому світі можна записати через неперервні функції, для яких характерною є одна особливість: при невеликій змінні початкових параметрів функція теж зміниться. Досить логічно: прикладеш трохи більше зусиль – отримаєш трохи більший результат.
А стосовно самих катастроф, то їхнє подолання неможливе або малоймовірне, але можливе саме їх передбачення, запобігання (якщо це можливо на практиці, бо теоретично можливо усе) та прораховування всіх можливих ситуацій, щоб знайти способи їх подолання
ех, який же наш світ не ідеальний. ЩОсь мені видається, що із тої науки вийде повний пшик.
А стосовно – більше зусиль – більший результат, то це закономірність, хоча уся парадоксальність життя полягає у тому, що у тут це далеко не завжди так
ну не знаю чи з тої науки вийде повний пшик, принаймі мене вона зацікавила… а існує вона лише 40 років… сучасна наука, нічого не скажеш..
а про парадокси життя можна ще й посперечатися :wink:
Та ні, як наука – то це досить цікаво, але чи буде із неї якась практична цінність – то вже інше питання. Теорією єдиною ситий не будеш
А що стосовно парадоксів життя?
Гм… зачепила темка? ))))
Вирішив за порадою автора не читати, бо не дружу з математикою
@ duvnuj:
та то автор просто лякає)))
Насправді допис цікавий. І зрозуміти можна. Головне читати уважно.
А стосовно самої науки, то в нас дуже часто теорія розходиться з практикою – тобто теоретично ми все знаєм, розуміємо, можемо передбачити і т. д., а от застосувати наші знання – то вже є проблематично. Може тому, що наші люди дуже скептично ставляться до всього, бо “статися може все, але не зі мною”.
А загалом допис сподобався
Стаття дуже кльова… але теорія собі теорією, а передбачити щось на всі 100 дуже важко, або ж майже неможливо. Катастрофи класно вивчати опісля, спостерігаючи зміни, прогресію бла-бла
Тому думаю, запобігання тут не допоможе, а потім ще шось боком вилізе..
то виходить, що ця наука потрібна лише для вивчення катастроф, що уже стались?
Прочитав.. цікаво досить!
Все можна дослідити тим чи іншим чином… І катастрофи, тільки от себе ніяк дослідити не можемо…
п.с. Nashumilovochka, вітаю з дебютною статтею! )))
Теорії катастроф застосовується всюди де тільки можна, як багатьох областях сучасної науки (фізики, біології, географії, лінгвістиці, психології, соціології), так і в практичних сферах людської діяльності і людського буття (соціальної , політичної , економічної й ін.). Завдяки їй розроблені найсучасніші методики кораблебудування, досліджено природу заломлення проміння і утворення веселки, геометрію потоку рідин, також багато зроблено для оптики та теорії розсіяння та ще багато чого іншого!!!!!!!
Але найбільш цікавим, як на мене, є застосування теорії катастроф у психології та соціології. Тут уже з’являється питання – що саме взяти за керуючі параметри у системі. Адже факторів, що впливають на різні психологічні та соціальні системи можна знайти безліч, і надання переваги різним із них може дати зовсім різні результати. Тому до результатів теорії катастрофи у цих галузях науки ставляться досить скептично, навіть, якщо результати отримані на практиці дають аналогічні результати.