Теорія катастроф
Масони правлять світом!!! Через століття нас залишиться лише один мільярд!!! Катастроффа!!!
…чи може все це детально СПЛАНОВАНО?
Стаття досить специфічна, тому, тим хто взагалі не дружить з математикою, навіть не варто її читати (попереджаю — ваш мозок просто вибухне від незрозумілої інформації!!!).
Усе на світі є змінним, “усе тече та минає”. Проте, є й закономірності. Наприклад, поставили кип’ятити воду: спочатку все йде плавно і гладко, а потім враз з’являються бульбашки, пара. Або землетрус: здається все йде як завжди, а ж раптом починають валитися будинки, утворюватися в землі тріщини. Або візьмемо якогось верблюда: якщо загрузимо його масою в n кілограм, то нічого не станеться, а коли n+1 – то може зламатися його спина.
Такі різкі зміни Том Рене охрестив як катастрофи, можливо, щоб надати відчуття різкості чи драматизму, адже це слово також несе в собі відтінок якоїсь біди ( щоправда, не завжди є доречним). Предмет, що вивчає такого типу катастрофи, з тих часів став відомим як теорія катастроф.
Але це все так досить загально. Якщо висловлюватися більш математичними термінами, то катастрофою називається втрата системи стійкості або ж, якщо бути точнішим, стрибкоподібна зміна її стану, викликана при плавній зміні зовнішніх умов. А математична теорія, що аналізує поведінку динамічних систем при змінні її параметрів, – теорією катастроф.
Для прикладу візьмемо дві протилежні особистості “геній” (має великі досягнення в житті) – “маніяк” ( має велику захопленість, а досягнути нічого не може). Будемо характеризувати вченого трьома параметрами, що називаються його техніка, захопленість (галуззю науки) та його досягнення (у цій же галузі). Між ними є певна залежність, яку можна зобразити як площину у трьох вимірному просторі (рис. 1) з осями Т – техніка, У – захопленість, Д – досягнення.
Рис. 1. Приклад Маньяк-Геній.
Якщо наша техніка (Т) і захоплення (У) монотонно зростають з часом (ми йдемо в напрямку з правого дальнього кута площини до 2), то згодом ми можемо досягнути значних результатів і навіть вважатися геніями. Тобто нічого дивного не було – просто правильно навчалися, мали прогрес у дослідженнях, а тому своїми силами поступово досягнули великого успіху. Але можливі й інші випадки. Якщо наша захопленість (У) була досить висока з самого початку, а з часом ми все більше і більше набували досвіду на практиці (росло Т), і в один прекрасний момент наші досягнення можуть зрости у рази (шлях позначений від 1 до 2). Ми, так би мовити, можемо стати геніями несподівано для всіх. Як бачимо на рисунку, якщо йти від 1 вперед (паралельно осі Т) в один момент ми можемо досягнути точки 2 Гении (що практично є дуже важко). Тобто станеться різка зміна у нашій системі, станеться катастрофа. Таке саме може статися, якщо наша захопленість зростає, а технічні навики не поліпшуються, тоді в один момент ми можемо просто перетворитися на якихось маніяків (шлях від 3 до 4). Зверніть увагу, вийти з такого положення (тобто повернути попередній рівень досягнень) буде уже набагато важче.
Ще один цікавий приклад – дослідження тюремних бунтів.
У 1972 році такі вчені, як Зіман, Хол, Херісон, Меріджен і Шеплендом провели рік у тюрмі Гарті. Ясно, що вони там були не як заручники, а як спостерігачі. Вони всі зібралися для того, щоб дослідити сам процес порушення режиму у в’язниці. За допомогою аналізу даних, вони виявили, що фактори, які впливають на безлад, можна розбити в основному на дві незалежні групи: напруженість – почуття розчарування і безвихідності, та роз’єднаність – взаємна відчуженість, відсутність спілкування, розбиття на два табори. Напруженість вимірювалася сумою зважених значень щотижневого числа звертань до лікаря, скарг на недугу під час роботи, санкцій, які застосовував начальник тюрми. А роз’єднаність – сумою числа ув’язнених, що знаходилися в карцері та тих, хто просив про переселення.
Дані підсумовували щотижня протягом року. Серйозні події відмічали кружками. Чорними – нові форми масового протесту. На рис.2 можна побачити два різні сегменти – різні збірки. Менша включає всі бунти, що відбувалися протягом перших 17 тижнів, а друга для решти. Зіман припускав, що це сталося через внутрішні зміни у тюрмі, що мали безпосередній вплив на в’язнів. Можете спостерігати, що після 47 тижня, бунти взагалі припинилися.
Теорія катастроф є грандіозним відкриттям у двадцятому столітті. Вона допомогла і помагає зрозуміти вченим саму сутність катастроф. Звідки вони беруться, що їх спричиняє і як запобігти їх появі, або ж навпаки – знаходить такі параметри зовнішніх чинників, щоб можна було легко зруйнувати певну систему, або щоб взагалі її знищити…
Коментарів аж 12, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
ух…. такого на спільноті ще не було
Допис примушує мозок працювати 
Я ніколи і не чув про теорії катастроф, але як на мене вона просто математично (графічно) позначає якісь загальновідомі факти. Я, мабуть, до кінця так і не зрозумів яким чином таке моделювання зможе запобігати катастрофам.
Ну і в результаті людство знову придумало нову зброю
це все людський фактор
та й дуже багато комплексів, що впливають на свідомість а потім і на поведінку
їх важко позбутись, хіба що визнати і старатись вгамувати
bodyk каже:
прогрес не стоїть на місці))
факти таки справді я взяла загальновідомі, щоб легше було пояснити їх на графіках..
Колись вважалося, що всі залежності у цьому світі можна записати через неперервні функції, для яких характерною є одна особливість: при невеликій змінні початкових параметрів функція теж зміниться. Досить логічно: прикладеш трохи більше зусиль – отримаєш трохи більший результат.
А стосовно самих катастроф, то їхнє подолання неможливе або малоймовірне, але можливе саме їх передбачення, запобігання (якщо це можливо на практиці, бо теоретично можливо усе) та прораховування всіх можливих ситуацій, щоб знайти способи їх подолання
ех, який же наш світ не ідеальний. ЩОсь мені видається, що із тої науки вийде повний пшик.
А стосовно – більше зусиль – більший результат, то це закономірність, хоча уся парадоксальність життя полягає у тому, що у тут це далеко не завжди так
ну не знаю чи з тої науки вийде повний пшик, принаймі мене вона зацікавила… а існує вона лише 40 років… сучасна наука, нічого не скажеш..
а про парадокси життя можна ще й посперечатися :wink:
Та ні, як наука – то це досить цікаво, але чи буде із неї якась практична цінність – то вже інше питання. Теорією єдиною ситий не будеш
А що стосовно парадоксів життя?
Гм… зачепила темка? ))))
Вирішив за порадою автора не читати, бо не дружу з математикою
@ duvnuj:
та то автор просто лякає)))
Насправді допис цікавий. І зрозуміти можна. Головне читати уважно.
А стосовно самої науки, то в нас дуже часто теорія розходиться з практикою – тобто теоретично ми все знаєм, розуміємо, можемо передбачити і т. д., а от застосувати наші знання – то вже є проблематично. Може тому, що наші люди дуже скептично ставляться до всього, бо “статися може все, але не зі мною”.
А загалом допис сподобався
Стаття дуже кльова… але теорія собі теорією, а передбачити щось на всі 100 дуже важко, або ж майже неможливо. Катастрофи класно вивчати опісля, спостерігаючи зміни, прогресію бла-бла
Тому думаю, запобігання тут не допоможе, а потім ще шось боком вилізе..
то виходить, що ця наука потрібна лише для вивчення катастроф, що уже стались?
Прочитав.. цікаво досить!
Все можна дослідити тим чи іншим чином… І катастрофи, тільки от себе ніяк дослідити не можемо…
п.с. Nashumilovochka, вітаю з дебютною статтею! )))
Теорії катастроф застосовується всюди де тільки можна, як багатьох областях сучасної науки (фізики, біології, географії, лінгвістиці, психології, соціології), так і в практичних сферах людської діяльності і людського буття (соціальної , політичної , економічної й ін.). Завдяки їй розроблені найсучасніші методики кораблебудування, досліджено природу заломлення проміння і утворення веселки, геометрію потоку рідин, також багато зроблено для оптики та теорії розсіяння та ще багато чого іншого!!!!!!!
Але найбільш цікавим, як на мене, є застосування теорії катастроф у психології та соціології. Тут уже з’являється питання – що саме взяти за керуючі параметри у системі. Адже факторів, що впливають на різні психологічні та соціальні системи можна знайти безліч, і надання переваги різним із них може дати зовсім різні результати. Тому до результатів теорії катастрофи у цих галузях науки ставляться досить скептично, навіть, якщо результати отримані на практиці дають аналогічні результати.
Відповісти “Теорія катастроф”