За: 2010

Ти не будеш моя, відпускаю як птицю на волю. Вже долоні спітніли, і пальці обм’якли – «Лети!» Поквартально зболить, метушнею покриє густою. Ніби димом пожарищ. Згорають останні мости… Відпускаю з руки, лети в дим і у спеку від згарищ. Монотонно шепочуть, прощальну молитву вуста. Не була ти моя, а тепер взагалі відлітаєш, дихай волею вповні… [...]

Свєта, ну нафіга всьо ето? Т.І.К. Ти працювала в тютюновому ларьку. Така жадана, ніби сигарета до кави зранку. Мріяв про таку і знав твоє ім’я прекрасне – Свєта. Світланочко, Світуля, Світлячок. Ти зіркою світилася у небі. Про інше не було уже думок, лише про тебе. Всі лише про тебе. Я бігав до ларька разів по [...]

Ти мені снишся уперше такою, відколи падає чорна вода і кипить у калюжах. Ти мені снишся сумна і надміру байдужа, вбрана у хмару, тумани і тіні, і гола. Ти не питаєш нічого, а дивишся довго, доки вищать кажани і коти попідтинню, доки сахається світло… і доки застигне кров або думка… І що тобі, дівко, із [...]

Відчуття дежавю – уявляю Париж, слово це – із французьким акцентом. По траві без доріг, чи снігами без лиж при нагоді пішов би… Моментом. Шлях до мрій в Мулен Руж, в золоте вар”єте, млин червоний в перекладі мови. Рухи тіл і вино, все солодке, густе, насолоди червоні хороми. Хай пече гіркота, бо прийшла мріям смерть. [...]

Коли ступаєш уже до краю. І вже немає куди звертати. Бо вже за руку тебе тримають. Бо вже домашнім теплом стрічають. Бо вже щоразу тебе прощають… А ти не вмієш його кохати… І ти не те, щоб і не раділа. Не те, щоб ніжність йому не дала. Ти так любила як тільки вміла. Але того [...]

Мені набридла гра під назвою «Життя» Де заборонено упасти чи спіткнутись Один невірний крок – летиш у небуття… І я не можу в грі цій сейванутись. Мені набридли пастки й вороги І небезпеки, що чатують звідусюди Напевно раунд цей мені не до снаги Я хочу вийти з гри, бо гірше вже не буде. Мені набридла [...]

Образ чомусь розмитий, як силует в тумані. Вірші свої гортаю, чую паперу хруст. Слово звучить луною, фрази висять останні, Втратили міру двоє, зрілий, здоровий глузд. Вліво  і вправо столу – вірші тобі  та  інші. Губить фрагменти пам’ять, те, що було твоє. Грубо казали змісти, двоє у фразах грішні, Слово лікує душу, слово колись уб’є… Шелест [...]