Фраза зі старого і бородатого анекдоту, а наскільки актуальна для наших комунальників. Таке враження, що погоду оголошують окремо для всіх людей, а окремо для комунальних служб, а за вікно подивитись вони просто не вміють/не можуть/не хочуть.
І коли пішоходи добровільно-примусово приймають участь у шоу “Танці на льоду”, а водії – “Останній герой (Залишитись в живих)”, то наші посадовці або взагалі не виходять з дому, або літають на роботу в ступі з мітлою ( бо ж рух всього іншого повітряного транспорту над Україною на разі перекрито). Бо ж як тоді інакше пояснити ситуацію, що склалась?
Ні, ну я звичайно розумію, стихія, снігопади, штормові попередження, різкі перепади температури, бла-бла-бла… А ще недбалість, пофігізм, абсолютне небажання зробити бодай щось ( я про прямі обов’язки – як-от, посипати дороги та тротуари сіллю, піском; позгортати сніг, позбивати льодяні брили з дахів…) і відсутність хоча б елементарної хазяйновитості.
Думаю, що вже всі зрозуміли, що я про оту ковзанку ( безкоштовну, до речі, а не 30 грн/год ), яка зараз на наших вулицях.
Погляд пішохода. Вийшла зранку на роботу. До гаражу 5 хв. неквапливої ходи. Ішла 15. При цьому відчувала себе чи то коровою на льоду ( відповідаю на питання чоловічої частини Спільноти: ні, взуття в мене без каблука ) чи дитиною, яка вчиться ходити. Хода ( і своя власна і людей довкола ) змушує згадати як ходили наші предки – мавпи: ноги напівзігнуті, руки готові ловити тіло, яке так і намагається гепнутись на п’яту точку. Короткі перебіжки від дерева до стіни будинку і знову до наступного дерева. Так. Перейти дорогу. Окрема епопея. Машини лізуть суцільним потоком зі швидкістю вагітної черепахи. До “зебри” далеко. Може перебігти? Під скрип гальм і компліменти водіїв в спину перелітаю дорогу. Фууууухххх… Дійшла. В сауну йти вже не потрібно – піт і так тече струмочками. Чудовий вигляд і настрій для початку нового робочого дня…
Погляд водія. Всілась. Ноги вже не їдуть в різні сторони. Тішить. Розпочинається квест під назвою “Доїдь до роботи без ДТП”. Відносно легкі раунди – це центральні дороги, де ожеледиці немає ( ні-ні, не подумайте, боронь Боже, що це наші доблесні комунальні служби постарались – то самі ж автоУбителі колесами і перетворили лід спочатку на снігову кашу, а потім на болото ) і навіть можна загальмувати. Правда швидкість тої-таки вагітної черепахи – тягучки в передсвяткові дні починаються ще з 8 ранку…
Є ще бонусні раунди – для тих хто спішить більше за інших, часу стояти в тягучці немає, тому думає проскочити манівцями., де ще не ступала нога, тобто не їхало колесо інших автомобілів. Отут вам і ожеледиця і пішоходи, яким чомусь треба перебігти вже і саме перед моєю машиною. І ще купа всіляких приємних сюрпризів, у вигляді новостворених ( нововикопаних , новопродлубаних? ) ям та новогепнутих дерев, до яких знову ж таки нікому діла нема…
Що вже говорити про такі “улюблені” місця всіх водіїв, де і літом потрібно їздити з особливою увагою: переїзд з вулиці О. Теліги на вул. Керченську, В. Стуса – Липова Алея, Опришківська – М. Кривоноса… Милі такі серпантинчики… Особливо, якщо врахувати, що там не насипано жодної жмені піску… Безкоштовні пришвидшені курси екстремального водіння…
І добре ( наскільки можливо в такій ситуації вживати це слово ), якщо ДТП обходиться без людських жертв. Залізо… його, звичайно, шкода, бо то своє, рідне, та й грошей коштує чималеньких.
Як мінімум в 50% аварій, які стаються зараз на дорогах Львова, винуваті саме комунальні служби – адже на ожеледиці машина практично некерована… А за переломи та синці перехожих я взагалі мовчу… Чи часто ви падаєте літом просто з доброго дива на рівній дорозі? Ото ж бо й воно…
Але всі мовчать. Вірніше, ні, говорять, вдома на кухнях або на роботі за чашкою кави. Але позиватися ніхто не йде і не піде – ймовірність, що щось відсудиш – мінімальна, а нервів це буде коштувати – ого-го… І всі це чудово розуміють. Ех, люблю я наше правосуддя…
Погляд комунальника. Ні, ну замахали. І чого їм вдома не сидиться? Слизько їм, бачте… Ну нашо отово все згрібати/посипати/розчищати? Завтра буде +1 – все само і розтане, а як не завтра, то післязавтра чи в кінці тижня. Зрештою і до весни почекати можуть, нічого їм не станеться. А от бензин і витратні матеріали спишем ( задоволено потирає руки) – в господарстві все пригодиться…
Отакий постійний конфлікт пересічних громадян і інтересів держави в особі посадовців… Що тут поробиш?
Ох-ох-ох, як злободенно і правдиво…. Побачила себе і в описі пішохода і водія. Із жахом думаю про те, що завтра, можливо, мені не вдасться вибратись машиною із тої долинки, в котрій стоїть мій будинок і доведеться тьопати до маршрутки 20 хвилин по тому льоду, а тоді ще там товктись через ціле місто, висячи між потним дядьком в шубі і двома кишеньковими злодіями. А все тому, що варто лише з”їхати із вулиці Франка (де отой сніг таки трохи роз”їжджений до асфальту і загальмувати ще можна), як починається просто живий лід і суцільний екстрім без жодної піщинки. Одне слово — зима що для пішоходів, що для водіїв — справжнє випробування на міцність…
З перших рядків ржу! ))) зараз дочитаю, але хочу помітити, що тема настільки злободенна, що добре що вона написана ще в цьому році… думаю на початку наступного нас цікавитимуть більш приємні теми! Сподіваюсь!
Жесть! Ржунімагу
Як можна було про таке сумне написати так смішно?
Треба йти і спалити ЖЕК! Курва мать!
Якби зо 20 чоловік подали в суд на ЖЕК за розбиту машину, чи зломану ногу (а при умові нормального правосуддя, а не нашого, то є стопроцентно виграшна справа), то їм би було дешевше один раз ту вулицю цілу шампунем вимити і квіточками встелити, ніж кожному компенсацію платити.
Цуко! Прийшла зима – вдягайте червону куртку, гади, наколінники – і до бою!
А ще я скоро попробую лягти на капот якомусь автолюбителю – ато зовсім зажрались – не пропускають на переході пішохода, який до середини дороги дійшов! І така ситуація в мене щодня!
sophia каже:
АААААААААААААА цуко
регочу!
duvnuj каже:
також смалиш))))
Я спочатку пореготав з перлів автора, потім з перлів коментаторів
Ми взяли класний темп! Веселимося навіть дискутуючи про невеселі пакості нашого життя земного! 
Та бо наше життя — то настіки складна штука, шо ставитись до нього серйозно просто неможливо))))))))
Чим більше гумору і оптимізму ти випромінюєш — тим більше того самого до тебе і притягується)))). От посміємось і завтра сівши десь на шпіонському льодіку, присипаному снігом, на дупу, тіко всміхнемся і не будем ся злостити))))
Ага… звісно! не злоститись, посміхнутись… тіко мої матюки лунатимуть на весь квартал.. а так то нічо
Ну мона вийти зі становища непересічним способом :wink: Взяти в торбу багато піску або солі, і коли кудись йдеш, посипати перед собою шлях, зображуючи “сєятєля”))))
Та ну.. краще собі падати спокійно. або прибити кухонну терку до підошви!
угу, підготовка у комунальних служб до зими, таке враження, що з кожним роком все гірше і гірше
але хоч добре, що при зараз трохи дороги посипали, бо минулого снігопаду ніби ніхто і не помічав
ну і ще тішить, що дерева від ваги снігу не падають на машини, як хвалились на якомусь каналі в інших містах
sophia каже:
duvnuj каже:
гм. а чого? 300 грн – теж гроші))))
згадався один вираз:
поки до роботи дойшов, пів партії “лебединого озера” виконав
ага, а може тертки на підошві??
чи цвяшки в каблуку, а може в ковзанах на роботу, а там і перезутися можна
Всі ідеї дуже хороші! Тертки я вже пропонував… деякі каблуки вже в формі цвяшків
а от ковзани – дуже навіть цікава ідея!
От вже починається сезончик.. цікаво, чи буде того року як завжди?
Риторичне запитання
Тема, мабуть може публікуватися щороку заново 