По той бік ватри

По той бік ватри магія дат, чисел, ліній, доль, що в якусь мить перетнулись і злились.
По той бік ватри кавалок літа. Такого безтурботного і шаленого, драйвового і гамірного, людного і співучого, фестивального і танцювального. Зорі тої ночі бентежать мої думки і образи людей, як пазли лягають фотоальбомами в уяві. Мегапікселі інформації того літа…мегапікселі, які ніколи не будуть розкладені по папках пам’яті, а лише каламбурно виринатимуть жмутками емоцій.
По той бік ватри тепло, від якого тепер віє холодом. Незбагненні істини відкриваються мовчки. Не треба слів, щоб промовити. В такі хвилини радіти життю можна тихо, та з того боку ватри віє холодом….
По той бік ватри світло, в яке закуталась темрява зажуреної і спраглої любові душі. Немає спокою. І зариваючись в гамірний натовп, на мить самотність розбивається атомами, які розпилює і розносить нестримний вітер.
По той бік ватри гени іншої культури, релігії, бачення, вчення, сприйняття, розуміння. Кілометри пройдених доріг.
По той бік ватри клаптик не нашого світу. Кілобайти пролітають крізь роки. Монітори вмикаються і вимикаються. Зв’язок, який є і якого немає.
По той бік ватри шум, від якого залишилось тільки відлуння відголосом карпатських гір. Ковтки повітря не на повні груди. Шум хвиль ріки, що точить каміння, розбиваючи спогад.
По той бік ватри душа, що танцює танець з шаманом під звуки тамтамів. Дикі танці, що зігрівають іншу, а не мою душу.
По той бік ватри небо, сіре небо під хмарами, що плаче волаючи на долю свою.
По той бік ватри думки, які не можна читати; сни, які не варто дивитись; мрії, які не стануть реальністю; вірші, які не складуться в риму; пісні, які не співатимуться дуетом; танці, які не станцюються; жарти, з яких не сміятимуться; листи, які не напишуться; слова, які не промовляться; малюнки, що не стануть картинами; фільми, які не стануть побаченими; фото, які не сфотографуються; голос, який не звучатиме; музика, яка не манитиме; вино, що залишиться недопитим; стежки, які не пройдуться; гори, які не здолаються; історії, що не стануть історією; друзі, що ніколи не стануть друзями; подарунки, що залишаться запакованими; спогади, яких не існує…… бо там, на тому боці очі, в які не можна дивитись; губи, які не можна цілувати; долоні, тепла яких не відчути; обійми, в які не можна поринути; емоції, яких не пережити…
Недопалками свічок гаситься ватра, останні іскринки піднімаються в темне небо і дотлівають в безодні. Все зникає в свій час, проте ніщо не зникає безслідно. Залишається щось вічне, що не залежить від полум’я ватри. Те що горіло, горить і горітиме тільки іншим вогнем…

По той бік ватри наші рішення, які змінили наш світ…