Українська онлайн спільнота

Скоро Новий Рік – найзагадковіше свято, яке відкриває нам світ добрих казок і чарівництва. Його зустріч пов’язана із традиціями, які прийшли до нас із древності. Адже недаремно кажуть : “Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш”.

Давайте помандруємо світом і поцікавимось як же “заманюють” вдачу, статок і благополуччя у різних країнах.

Новий рік у середньовічній Англії починався в березні. Рішення парламенту перенести початок року на 1 січня 1752 року натрапило на жіночу опозицію. Делегація від обурених англійських леді заявила спікеру, що парламент не має права робити жінок на багато днів старшими, на що спікер нібито відповів: “Ось класичний зразок жіночої логіки!”.

В наш час в переддень Нового року в будинку повинен панувати зразковий лад: підлога виметена, одяг акуратно складений, годинник заведений, музичні інструменти настроєні, столове срібло начищене, ліжка застелені, борги сплачені.

З настанням півночі господар широко відчиняє двері, щоб старий рік ішов, а новий заходив до оселі. Потім двері й вікна зачиняються й виконуються пісня “Чи забути колишнє кохання”. З цієї миті чекають першого гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить щастя в наступному році. Вважається, що жінки приносять нещастя, так само як і блондини з брюнетами; щасливим кольором волосся вважається рудий.

Новий рік в Німеччині свято сімейне. Апофеозом новорічного бенкету є der Lebekuchen – пряник. В 16 столітті це “справжнє диво з борошна, цукру й родзинок” іноді сягало довжини цілого ослона. І тоді можна зробити подарунок всім своїм друзям і знайомим: берете “лавку з пряника” під пахву… і вперед, з Новим роком народ поздоровляти. А ще люди різного віку, як тільки годинники починають відбивати північ, піднімаються на стільці, столи, крісла й з останнім ударом дружно, з радісними вітаннями “встрибують” у Новий рік. А в селах збереглася середньовічна традиція церемонії bleiglessen: свинцева куля, що “містить таємниці майбутнього”. Куля плавиться до кипіння й переливається в склянку по краплі. Свинець застигає знову. Фігура, яка вийшла, розповість про те, що чекає наступного року.

У Південній Німеччині й Австрії часто дарують скляних або порцелянових поросят, які являють собою скарбнички. Крім того, в Австрії вважається, що в новорічну ніч, щоб бути щасливим, потрібно з’їсти шматок свинячої голови або свинячого рила.

У Франції головна ознака свята – Сантони – дерев’яні чи глиняні фігурки, які ставлять біля ялинки. За традицією, гарний хазяїн-винороб неодмінно повинен цокнутися з бочкою вина, поздоровити її зі святом і випити за майбутній врожай. А в південних селищах Франції існує ще й такий теплий звичай: перша з господинь, яка набрала воду з джерела у новому році, залишає там булочку, друга бере цю булочку і на її місце кладе свою і так далі. Таким чином усі господині селища обмінюються хлібом, випеченим для ближнього.

В Естонії щастя приносить, як відомо, зустріч із сажотрусом зі знаряддями ремесла – високим циліндром і гирею на мотузці з йоржиком. Тому настільки часті подарунки у вигляді глиняного або ганчіркового сажотруса, забрудненого сажею.

У Грецїї, після того, як годинники проб’ють північ, господиня виходить у двір і розбиває об стіну плід граната. Якщо зернята розлітаються далеко по подвір’ю , значить, у новому році вся родина буде щаслива, а поля дадуть гарний урожай.

В Італії в новорічну ніч заведено голосно кричати. Італійці – любителі голосно розмовляти, але в Новий рік офіційно дозволено волати щосили, прощаючись зі старим роком. Вважається, що Новий рік треба зустріти з відкритим серцем, позбувшись від поганих намірів і від усього непотрібного, викинувши його у вікно (на вулицю летять старі крісла, стільці, праски…). Досить цікаво виглядає стародавній звичай: 31 грудня чоловіки й жінки дарують близьким червону білизну. Саме цей колір символізує новизну.

У Мадриді жителі іспанської столиці під бій годинника з’їдають дванадцять виноградних ягід. Кожна виноградинка – за один із дванадцяти прийдешніх місяців. При цьому не можна, брати великі ягоди з безліччю кісточок: є небезпека того, що не встигнеш їх виплюнути. Але й “дамські пальчики”, які зовсім без кісточок, їсти не заведено: будуть вважати тюхтієм. Виноград їдять на голодний шлунок, а на вечерю їдять індичину або баранину. Також, на Новий рік іспанці перегороджують вулиці парканами, ставлять капкани й пастки, неначе для полювання. Уважається, що в цей час по вулицях гуляє нечиста сила і краще переловити її в старому році, щоб вона не перебралася в новий.

У Японії бронзові дзвони буддійських храмів відбивають у новорічну ніч 108 ударів. За давнім повір’ям, кожен дзенькіт “убиває” одну з людських вад. Їх, як вважають японці, усього 6 – жадібність, злість, дурість, легкодумство, нерішучість, заздрість, але в кожної є 18 відтінків. Очищаючись таким чином, японці зустрічають свій загальний новий рік народження. В Японії не заведено святкувати свій, індивідуальний день народження. Сто восьмий удар новорічних дзвонів додає відразу цілий рік кожному жителю Японії, навіть новонародженим немовлятам. Кожен японець може поздоровити іншого з днем народження й у відповідь почути таке ж привітання. Однією із найяскравіших прикрас японського дому перед Новим роком, є кадомацу (“сосна коло входу”) – її переважно виготовляють із сосни, бамбука, сплетених рисових соломинок. Прикрашають гілками папороті й мандарина.

У Древньому Китаї в Новий рік оголошувався єдиним у році святом злиденних, коли кожен міг увійти в будинок і взяти те, чого потребує, а якщо відмовиш – сусіди із презирством відвернуться. У сучасному Китаї Новий рік – це свято ліхтарів. Він відзначається на п’ятнадцятий день Нового року по місячному календарю. У новорічну ніч запалюють на вулицях і площах незліченну кількість маленьких ліхтариків, вірячи, що іскри від них проженуть злих духів. На вулиці танцюють традиційний і дуже вражаючий танець лева.

У деяких східноазіатських країнах – у В’єтнамі, Камбоджі, Монголії та ін. – неодмінним аксесуаром Нового року є граблі, декоровані різноманітними дорогими прикрасами. Саме ними в новорічну ніч “загрібають щастя”.

У Сінгапурі в переддень Нового року центральна вулиця Оркід-роуд перетворюється на чарівну казку: оживають міфологічні фігури, книжкові персонажі й мультиплікаційні герої.

Ніде у світі Новий рік не відзначається так часто, як на індонезійському острові Балі. Справа в тому, що рік на Балі триває всього 210 днів. Головний атрибут свята – різнобарвний рис, з якого печуть довгі стрічки, нерідко двометрові…

В Австралії Новий рік найчастіше зустрічають на пляжі – адже там у цей час літо. Існує традиція, якої усі охоче дотримуються. Вона називається “kіssіng tіme”- час поцілунків. Байдуже, знайомі ви чи ні.

В Африці, на землі абіджі, жителі сіл збираються на ритуальні танці й перегони на на колінах із яйцем у роті. Переможцем перегонів уважається той, хто першим добереться до фінішу й не зашкодить шкарлупу. Адже яйце у тамтешніх жителів – символ життя.

У Бірмі й Таїланді Новий рік святкують у найбільшу спеку, тому люди при зустрічі поливають одне одного водою. Це своєрідне побажання щастя.

В Еквадорі на Новий Рік, рівно опівночі спалюють ляльки “поганих чоловіків”, під акомпанемент, так званого “плачу вдів”. Як правило, “вдів” зображають чоловіки, переодягнені в жіночий одяг, з макіяжем і в перуках.
Для тих, хто хоче весь рік подорожувати, традиція вимагає: поки годинник відбиває 12 новорічних ударів, бігати з валізою або великою сумкою в руці навколо будинку…

Далі буде…