Доброго дня, шановна спільното. Сьогодні в мене аж ніяк не настрій на поезію чи прозу, на коментарі чи свинство, а на крик – роздираючий на шматки, що розлітаються за вітром, крик. ДЛЯ ЧОГО МИ ІСНУЄМО?????
чому нас створено такими. якими ми є??????
чому нас не вбила чума????
чому не знищив голокост і освенцім???????????
чому нас….
чомууууууу????????
Вибачте, що я таке пишу, але це дійсно важко. важко прокинутись і бачити стелю, важко Прокинутись!!! – прокинутися від життя прокинутися з реальності.
Я просто пишу, пишу, друкую, натискаю пластикові чорні клавіші з білими буквами (і знову чорні, і знову білі) видавлюю з себе не слова, не речення і навіть не склади… а букви. Букви, що сьогодні означають так багато, так мало і водночас так швидко пролітають перед нашими очима у небуття.: раз натиснув і все… бекспейс і її уже нема.. але для чого ж ми ???? невже тільки для того… щоб натискати клавіші, для того, щоб ділитися з друзями новинами в мережі??? ми просто гниле сім’я…. сім’я, яке не проросло, вірніше прИросло до стільця. ми щодня заходимо сюди, в мережу, витрачаємо свій час…. проте, НІ ми “спілкуємося”, якщо це так можа назвати, ми “спілкуємося в пластмасі”, ми кіборги, ми мікрочіпи колективного процесора, процесора, що керує НІЧИМ, і це ніщо поглинає НАС. Нас, які так сильно хочуть правити ВСІМ! Ми живемо в бінарній матриці – життя і смерті. третього немає. немає альтернативи – тільки життя та смерть. народження і смерть. чи може смерть це також початок нового життя. я не знаю. не знаю як описати це все як осягнути це розумом.
але вернемося знову до нашого питання. ЩО ми є і для чого існуємо на цій планеті. невже лише для того, щоб залишити жменьку попелу чи кусень гнилої плоті., яка стане кормом для хробаків.
а може цього робити не варто, адже що потім, що залишиться – чекати своєї участі, смерті. чекати того дня коли моє серце навіки зупиниться, коли моя плоть перетвориться в купу мяса.(в котлетку наприклад)
Я НЕ ХОЧУ ЗНАТИ СЕНСУ ЖИТТЯ
P.S.
цей допис створювався мною протягом трьох різних днів в стані певного нервового напруження, і троьх різних ночей. під час його написання я не прочитав жодне речення двічі. я його просто відчував. можливо даремно.
знаю, що його не опублікують, проте все ж, це мій внесок в нелітературну літературу.
але вернемося знову до нашого питання. ЩО ми є і для чого існуємо на цій планеті. невже лише для того, щоб залишити жменьку попелу чи кусень гнилої плоті., яка стане кормом для хробаків.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Скуштуй ще смаколиків:
Дуже цікаво.
І водночас сміливо! Не гнатись за якоюсь творчою формою, не намагатись викласти абсолютну естетику.
Тут спостерігається явно виражений індивідуальний стиль. Я такого ще не бачив – автор хоч і ставить крапки але вони не зупиняють думку, оскільки він починає нове речення з малої букви. До того такого здається не було! Навіть якшо йому було ліньки затискати шифт, то нічо – все одно оригінально
Спостерігається явний потік свідомості. А загалом воно може розглядатись під таким стилевим кутом як і роман Джейсма Джойса.
ну хто не зрозумів вибачайте
А назва взагалі бомба! Я на секунду завис, поки здогадався шо значать ті символи. Добре що автор потім додав розшифровку! Це жесть!
А ще жесть – котлетки, які з нас вийдуть
я не очікував, на такий коментар, дякую. Дійсно приємно, що є ще хоч хтось такий хворий на голову, як я, щоб усе це перечитати)))))
до речі, повністю я це прочитав тільки зараз.
Чи варто – відповідь проста – раз ми живемо, значить для чогось це потрібно, просто ми не знаємо і не можемо знати для чого.
Маяковський
ти це хотів сказати?
сподобалось. власні роздуми над причинно-наслідковими зв’язками нашого існування та сенсу буття,викладені в оригінальній і цікавій формі. видно,що під час написання було нервове напруження,тому і допис в чомусь виглядає як крик душі – може тому й звучить так щиро…
І ТАК БУДЕ З КОЖНИМ 
. Філолог, а останній абзац такий і має бути, чи ти просто випадково його ще раз копірнув?
пи.си. а редактори здивували автора: взяли і надрукували допис
пи.пи.си. спробувала написати коментар стилем автора)))
пи.пи.пи.си
випадково, але вийшло так нічогенько, чи не так?
duvnuj каже:
о так, це народилося третього дня після котлеток на роботі)))
“невже тільки для того… щоб натискати клавіші, для того, щоб ділитися з друзями новинами в мережі???”
ну це навряд чи… не думаю, що хтось тільки те і робить в житті, що невиходячи з дому постійно сидить за компом…а от таке спілкування в мережі, перечитування всілякої інфи, дізнавання чогось нового в такий от спосіб – хіба це вже так погано? я так не вважаю…
а щоб дізнатись чого живеш, треба не загнивати сидячи на місці і працюючи тільки пальцями по кнопкам клавіатури, а рухатись в прямому і переносному значенні, розвиватись, самовдосконалюватись, розширювати світогляд, пробувати себе в різних напрямках діяльності….можливо тоді і віднайдеться відповідь
так то воно так, але ти глянь у свій список друзів в контакті. скільки з них проводять більшість вільного часу в мережі?
маю одну знайому, яку 12 годин завжди можна побачити в мережі.на питання, чому тільки в контакті сидить, а не спілкується в живу, вона відповідає “я вчуся” і тут же дьоргається при звуці нового повідомлення, кидає все і біжить читати його “а може там щось важливе…”
і скільки таких як вона??
ну тут є також палка з двома кінцями
деякі просто перебуваючи на роботі знаходяться постійно в мережі, але це не значить, що вони не мислять свого життя без нету…
інші можуть бути самотніми, нема де піти, нема з ким погуляти…таким чином вони компенсують свою невизначенність в житті…краще вже так аніж впадати в депресію чи зловживати алкоголем і т.п.
знову ж таки, тут буде доцільним трохи змінити своє життя і “вийти в люди”, всмислі заняти себе чимось, якісь секції, курси, гуртки і т.п.
а от зовсім інша справа, коли людині тільки так і подобається жити і змінювати нічого не має ніякого бажання, ну це вже такий стиль життя, і ніхто не заставить
Я доречі придумав відповідь на питання “для чого ми живемо?”….
Ми живемо для того щоб без кінця шукати сенс життя, задаючись питанням “Для чого ми живемо?”
що за маячня… крик душі на межі нервового зриву?
ех..
Краще відвертий крик, ніж замасковане божевілля!
А то що не читав перед тим як публікувати, я помітив – стіки помилок було!
Допис мені нагадує старі добрі часи і один з тих, з яких починалась спільнота…
2 Nashumilovochka
це дійсно було на межі. сесія, пари, робота, сімя, і це все одночасно. от і приходиться свої емоції виливати на електронний папір. а за маячню дякую. в даному випадку, це – комплімент
2 duvnuj
я бачу що мій перший допис засів таки в душу. до речі ти був свідком написання першої частини.
надіюсь це був лише жарт стосовно лише першої частини?)
перша частина мається на увазі перші абзаци допису. хоча хто зна, можливо час зробить свою дивну справу і народиться продовження Цього. але я більше не хочу такого стану…
duvnuj каже:
а я знаю коли нам буде дана відповідь на це питання.
ми пізнаємо сенс нашого життя лише за мить до смерті. але вже буде пізно.
як на мене то дурість шукання примарних сенсів
, страдання від цього недолугого питання, сидіти і чекати, що тобі на тарілочці піднесуть готову відповідь… 
треба знайти мету і ціль в житті і реалізовувати її, спрямувати думки і зусилля в інше русло і буде вам щастя
Ага… нашо паритись в житті. нащо думати…
Краще знайти собі не менш аморфну ціль, і реалізовувати її пів життя. Бажано ще йдучи по трупах інших. І жити як тварина задовільняючи свою фізіологію.
Шукати замінників! Топитись в ілюзіях.
Заробити всі гроші? Збудувати кар’єру? Вженитись повигідніше? Цілі? Сенс?
купа мурашиної метушні! так метушаться сотні й тисячі… ага. тіки здохнуть всі однаково. і час іде… відлік розпочато.
@ duvnuj:
Амінь.
а після смерті ми всі будемо однакові…
як котлетки в шлунку)))
мммм… котлетки з опаришами. айм лавін іт!
Допис трохи страшнуватий. Якийсь навіть параноїдальний.
Мені здається, що коли так сильно на все реагувати, то це може призвести до нервового зриву, а це уже ой як не добре.
А стосовно сенсу життя, то чим більше ми його шукаємо, тим більше ловимо себе на думці, що його нема, бо – як сказала одна мудра людина: “чим більше знань, тим сильніша печаль”
що таке життя?напевне хоч раз в житті всі задумувались…..а як відчути,що ти живеш,що ти є ти,а не хтось інший!?як відчути смак того прекрасного життя,яке кличе тебе в майбутнє! майбутнє, а що воно таке?де воно тут зі мною? Чи може воно далеко? ні,воно за мить! воно чекає на тебе і тільки на тебе! воно не зрадить, якщо ти не зрадиш його! живи! живи! життя прекрасне! ти просто деколи стаєш сліпим та безпорадним, але коли мине, то ти побачиш, воно прекрасне, те життя! воно для тебе! живи!
synuchka каже:
постараюсь