На колір та смак…
Пропоную розглянути деякі традиції чи звичаї в народів різних країн. Традиції на стільки можуть кардинально відрізнятись від наших власних, що відправляючись в якусь країну в подорож, можна потрапити в нестандартну ситуацію, пов’язану з порушенням правил етики, що панують в цій країні. Тому варто спочатку вивчити культуру і побут, аби потім не червоніти від сорому або не губитись від непорозумінь 
.
Так от розглянемо деякі з найцікавіших народних традицій:
* В Норвегії не прийнято поступатися місцем людям старшого віку в транспорті. Це вважається підкресленням своєї фізичної переваги над ними.
* В Штатах не прийнято платити в ресторанах чи кав’ярнях за жінку, оскільки вважається, що цим самим чоловіки підкреслюють свою фінансову перевагу.
* Також в Штатах крім цього ще багато чого не прийнято: відкривати жінці двері, допомагати щось піднести – вважається, що так чоловік показує свою вищість над нею. Також робити компліменти з приводу зовнішності і т.п. – це може бути розцінено як сексуальне домагання.
* В Китаї прийнято цямкати в гостях, бо інакше господарі можуть подумати, що їх пригощання не є смачними. Тому тихеньке жування в Китаї – це образа і господарів і повара. А от забруднена соусами скатертина після їжі навпаки, підтвердження того, що ви їли з апетитом і вам було все дуже смачно.
* Також в Китаї не прийнято приносити квіти господині дому. Вважається, що цим гості підкреслюють, що цей дім настільки некрасивий, що вони приносять прикраси з собою.
* У Фінляндії не прийнято робити привселюдно компліменти, бо такі компліменти не сприймаються.
* А в Норвегії ще не прийнято робити багато компліментів в лице, хвалити (крім своїх близьких), бо це вважається лестощами, і така людина багато чого втрачає в суспільстві. В школі не прийнято хвалити учня при всіх решта, і оголошувати оцінки – вважається що цим його ставлять вище всіх інших. Не прийнято цікавитись чим хворів, чи добре себе почуває, коли виходить після лікарняного на роботу. Тут це є непристойно, бо це надто інтимні речі.
* В Греції не рекомендується хвалити в гостях якусь вазу чи картину, інакше господарям доведеться її вам подарувати.
* Знак «великий палець догори» в деяких країнах означає «От як я тебе надурив».
* В деяких країнах вважається, що не можна мити посуд в чужому домі – означає, що щастя змиєш. От як повеселились разом, допомагаєш господині прибрати – підмести, прошу дуже, а посуд – ні-ні.
* Якщо їсти в гостях в Південній Кореї і при цьому стримувати сльози і шмарклі (бо їда дуже-дуже гостра) – можна прославитись як дуже неввічлива людина, яка погорджає гостинністю. Найкращим компліментом господині (повару) вважається саме плач і шмарклі.
* Не прийнято стримувати відриг в Монголії і Бурятії – типу без відригу гість голодний, треба ще годувати.
* В Грузії прийнято, щоб склянка в гостя завжди була повна, навіть коли пити вже не хочеться. Тому, якщо чемний гість кожний раз випиває до дна, то господар так і буде продовжувати доливати йому вино.
* В Індії в сімейному колі не кажуть «дякую». Вважається, що члени родини не повинні дякувати один одному.
* В Індії взагалі не прийнято казати «дякую» (в крайньому разі не на місцевій мові). Якщо тобі щось подарували, можна сказати: «Яка гарна річ», «Як давно я про це мріяв» і т.п. Можна звичайно сказати і «Дякую вам», але це буде означати, що ти переводиш спілкування на чисто формальний рівень – ніби з чужою людиною.
* В Японії і Норвегії не прийнято дарувати непарну кількість квітів. Вважається, що непарній квітці одиноко. Непарне число несуть на могилу, похорони.
* Китайці вважають, що дарувати живі квіти не можна. Це символ смерті – «вони ж скоро помруть». А от штучні – за милу душу. «Вони вічні».
* Також в Китаї дарувати щось пов’язане з числом 4 – просто жахливий вчинок. 4 – символ смерті, там навіть поверхи йдуть 1-2-3-5-6-7-….
* В Середній Азії в піалу наливають чай потрошки. Вважається, що якщо налити повну, то це значить – пий і іди. А підливаючи 1/3, можна довго спілкуватись. Це називається «з повагою» і «без поваги». В першому випадку господар уважно слідкує за гостем і постійно підливає йому свіжий чайок.
* Сидіти нога на ногу, вказуючи ступнею на співрозмовника, в багатьох південно-східних країнах – жахлива образа співрозмовника. Погладити по голові – також.
* В Японії не прийнято йти з роботи раніше за начальника.
* Також в Японії шмаркатись на людях – табу.
От такі деякі цікаві звичаї і традиції в різних країнах
Можливо хтось має ще щось додати, було б цікаво дізнатись.
Коментарів аж 28, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
Цікавий допис – дізнався багато нового. lyanalada, як буде нова інформація пиши – дуже цікаво!
О, автор молодець!!!
. Тому, їдучи за кордон, добре почитати щось на зразок цього допису – щоб потім не червоніти 
Дуже цікавий та пізнавальний допис.
І дійсно, культури та звичаї деяких країн настільки кардинально протилежні, що можна потрапити у незручну ситуацію, сама того не відаючи…
@ polyan:
@ loreleya:
дякую)
рада, що зацікавило вас
Жесть!
Краще сидіти вдома і ніде носа не пхати!
Але цікаво було б прочитати допис про українські традиції! Так-так… саме про наші, рідні, адже ми так і не здогадуємось про їх різноманіття.
От мабуть жоден з Вас не назве й десятка традицій таких чисто нашинських…
А шмаркатись я б взагалі заборонив! Бр…
А ригати між іншим то весело
А за допис дякую, файний!
@ duvnuj:
от і ти напиши про українські традиції, а ми почитаємо і дізнаємось чогось новенького для себе
Ну, про українські традиції складно писати, адже їх у сучасному суспільстві (принаймні за місцем мого проживання не так багато – Східна Україна) майже не збереглося. Проте одну можу назвати – рукопотискання у чоловіків при зустрічі, інша форма привітання (як наприклад у французів, можна просто сказати “привіт” і помахати ручкою) у нас не проходить – відразу подумають, що ти не поважаеш того, кому не потиснув руку:))
Можна написати і про українські традиції – допис теж немаленький вийде.
Згідна, що отак “сходу” може й не назву багато, але деякі з них є вже у моєму дописі про свято Андрія
Це надзвичайно хороша ідея. А давайте напишемо колективний допис? Я якраз намагаюсь реалізувати таку можливість на спільноті. Ну то як? Вам таке цікаво?
@ bodyk:
Дуже цікава ідейка))))))
ідея цікава звісно, але як будем її здійснювати?
відкриється новий допис і будем в коментах його доповнювати? чи як?
в мене правда є деяка ідея щодо галицької говірки…десь були цікаві факти, треба поритись в записках
Цікава стаття, але щодо США, то все вище наведене, що стосується цієї країни — не зовсім неправда, це радше відгомін радянських стереотипів. Я живу в Чикаго вже рік і тому з впевненістю можу сказати, що чоловіки тут охоче платять за жінок у ресторанах, на дискотеках тощо. Просто, якщо жінка відмовляється від такого жесту, вони не наполягають, оскільки в США взагалі не прийнято наполягати, якщо людина чемно відмовляється від запропонованого. Відкривати двері перед жінкою і допомогти піднестии їй щось важке — американських чоловіків не потрібно просити, щоб вони це зробили!!! Ще жодного разу чоловік не перегнав мене, щоб увійти в двері, вони здалеку чекають і притримують двері, щоб пропустити жінку. А щодо компліментів, то це взагалі “жесть”. Тому що тут люди роздають один одному компліменти наліво і направо. Вони говорять компліменти як добре знайомим людям так і незнайомцям. Спочатку для мене було великим шоком почути в ліфті від незнайомої людини, які в мене класні чобітки чи сумка. І таке трапляється всюди і дуже часто. І чоловіки люблять робити компліменти жінкам, а жінки реагують на це, як жінки.
Це не камінь в город автору, адже вона це не вигадала сама, просто ділюся власним досвідом.
вибачте, зробила помилку, я мала на увазі “не зовсім правда”
це добре, що інформація щодо США виявилась неправдою
і радує, що люди там не стали такими неприступними і емансипованими)
дякую за уточнення
@ lyanalada:
Уже реалізовано можливість того, що тепер може бути купа співавторів одного допису.
Як це все працє:
Якщо ви маєте бажання писати “групові” дописи, то прост відгукніться про це десь у коментарях і редактор відразу створить допис, де будуть усі перелічені співавтори, що виявили бажання
У подальшому ми спростимо цю процедуру, пробачте, що зараз виглядає трішки складно.
Як приклад, я створив допис “Українські традиції”, де додав декількох авторів – відповіжно усі вони мають повне право розпоряжатись цим дописом. Хоча, я, мабуть, трішки спізнився, уже зявився допис про це
Але, тим не менше, такий функціонал дозволить спільноті розвиватись, адже він буте поєднувати думки у одній формі. Якщо ви маєте бажання написати якийсь колективний допис, я тільки за. Відписуйтесь у коментарях.
Як добре що у США люди не є емансипованими (яке розумне слово), зате вони є суто ТУПИМИ!!! Але ж тупі!!!
oxamyt – можеш не відповідати на цю репліку, твою думку я вже знаю :wink:
а загалом не хочеться шоб допис перетворився з укр. традицій на тему про америкосів.
Вже вибачте автора цього коментаря, що побачив світ зблизька (без рожевих окулярів) і не може втриматись від малесенького коментарчика. (Мене не переконає навіть якщо ви напишете що живете на таймс сквер вже 15 років – тому не раджу.)
Але знаєте що? Часом так їду в маршрутці… і такий контингент… люди… якісь веселі молодики…, стомлені і похмурі чоловіки після роботи, задумані над життям жінки середнього віку, випивші якісь особини… І думаєш – (ні, не думаєш як це бридко) а думаєш – це мій народ… це моє життя… і ці люди є частиною нього. І розумієш кожного з них.
Давайте вміти гордитись навіть тим, що здавалось би просте, неприглядне, і не варте похвали!
Я знаю що мій коментар не в тему! Але – таких людей нема ніде як в нас! І лише тому ми найрозумніші в світі! Ми – слов’янська Цивілізація (не даремно з великої літери). Ви це зрозумієте колись, якщо доля вам дасть той шанс.
А наразі кожен впевнений, що добре там, де нас нема.
(без смайлів.)
Якщо мені подобається в США і я не вважаю, що американці є тумими, то це не означає, що я не люблю свою країну і не пишаюся тим, що я українка. Просто всюди є свої “плюси” і “мінуси”. Я не люблю бути категоричною, оскільки цей світ не є чорно-білим, він складається із безлічі відтінків, які треба вміти помічати.
Я вважаю, що якщо ми хочемо побудувати міцну і незалежну державу, то ми не повинні гордитися п’яними і похмурими пиками в маршрутці, а навпаки, помічати недоліки, щоб потім зуміти їх виправити. Бо лікар не може вилікувати хворого, не знаючи причини недуги. Звісно, водночас ми повинні гордитися тим, що ми є українці, але патріотизм повинен бути здоровим у своїй непохитності! Я погоджуюсь з тим, що українці — це велика нація, це ціла цивілізація! Але завжди можна знайти, чого повчитися в інших, навіть у ворогів.
Так, Україна має чим пишатися, але при цьому не варто забувати слова Т. Шевченка, який казав: “чужому научайтесь і свого не цурайтесь”.
Але ми справді відійшли від теми, тому краще зосередитися на українських традиціях, які якнайкраще репрезентують нашу націю
Треба подумати
@ duvnuj:
підтримую на всі сто
тут наш дім, а там ми чужі, як би добре нам не вдалось там жити, але люди там інші, по світогляду, по переконаннях, по стилю життя, по думках….
@ oxamyt:
звісно скільки людей стільки і думок
і кожен має право на власну думку по кожному конкретному питанні)
тому поважаю і Вашу, і рада за Вас, що життя закордоном Вам у радість
Ага. Може всією спільнотою виїдем… заодно і переіменуємся на “спільнота успішних добрих привітних 200-кілограмових тупих україно-америкосів з куском хот-дога в руках”…
Я бачу, duvnuj, що ти взагалі не вмієш сприймати чужих аргументів, чи то просто не хочеш і у твоєму випадку є лише дві думки: “моя і неправильна”.
проти образ
До того ж, це вже пішли образи, а ви тут, у спільноті, як я зрозуміла, читаючи ваш статут,
які образи? люди, ви що… якшо хтось мою оцінку американської нації сприймає як свою особисту образу – то я вже піріпрошую! очевидно тут сталось якесь перемішування власної національної ідентифікації.
ніяких образ.. просто казав шо то моя “улюблена” тема і сперечатись на цю тему зі мною не варта.
А загалом я обговорюю якісь загальні питання, проблематику, про українців тощо…
І не треба обговорювати мене особисто! Шо то за переходи на особистості? Розмова про загальне надто складна? Закрили питання. Ато почнеться зараз… шукання крайнього.
В мене немає проблем з власною національною самоідентифікацією, просто чужу позицію треба вміти поважати.
Але, справді, це продовжувати не варто. Закрили питання.
Я не хотіла нікого образити
Та я теж!
Я тут можу сказати лиш: “На колір та смак…”
“На колір та смак…”
Підтримую
Оце натрапила на іще декілька цікавих фактів про міжкультурне спілкування)))):
Представники різних народів використовують жестикуляцію неоднаковою мірою. До прикладу, мексиканець протягом однієї години розмови використовує жести 180 разів, француз — 120, італієць — 80, а фін — усього лишень один раз.
***
У спілкуванні з людьми зі Сходу на європейця чекає безліч несподіванок. Заперечливе похитування головою в індійця означає згоду з тим, що йому кажуть. До речі, і в Болгарії нахил голови, яким ми висловлюємо своє «так», означає «ні». До того ж в Індії ствердний жест характеризується варіюванням: Бенгалія — чотири рази треба нахилити голову від плеча до плеча, щоб маківка описала плавну криву, Пенджаб і Синд — відкинути голову назад по кривій лінії до лівого плеча, Цейлон — опустити підборіддя і відвести його вниз і вліво по кривій, права рука тильним боком лягає на долоню лівої руки, мов у чашу. У деяких народів знаки згоди є доволі своєрідними: у семангів, наприклад, узвичаєно в таких випадках різко витягати шию вперед. Те саме спостерігаємо й із заперечними жестами: скажімо, люди африканського народу орімбунду в таких випадках махають рукою перед обличчям із витягнутим указівним пальцем, а малайські негри — опускають очі. А у турків жест ствердження — це нахил голови вниз і трохи вбік. Свого часу злі язики запевняли, що щедра доброчинність принцеси Діани була пов’язана з її звичкою, уважно слухаючи когось, саме так тримати голову. Коли принцеса граційно нахиляла голову, вислуховуючи потік прохань, на Близькому Сході це сприймали за згоду допомогти і починали радісно дякувати. Принцесі Діані незручно було пояснювати, що її неправильно зрозуміли, і доводилося допомагати.
* * *
Між особливостями спілкування, насамперед спілкування за допомогою жестів, на Заході — на Сході є чимало суттєвих відмінностей. Європеєць, споглядаючи розмову двох арабів, може подумати, що один із них або глухий, або короткозорий, настільки близько вони зазвичай стоять. Панібратське поплескування по шиї для арабів є дуже образливим, особливо для чоловіків. Ображаються араби й тоді, коли після жарту чи дотепу простягають руку співрозмовникові, аби той ударив по ній долонею, а європейці й американці цього не знають і сприймають такий жест як прощальний. Коли араби дивуються, вони плескають долонями, а не розводять руки. Араби кажуть «ні», підносячи голову (турки при цьому ще й клацають язиками), а щоб висловити цілковите заперечення, кусають ніготь на великому пальці правої руки і швидко викидають руку вперед. У Японії стиснутий кулак із відведеним великим пальцем — позначення наркомана, що курить опіум, а в Росії — що все гаразд. Якщо ви, опинившись у котрійсь із арабських країн, захочете прикликати до себе потрібну людину звичним жестом, тобто піднісши руку на рівень грудей долонею вгору і ворушачи пальцями в напрямку до себе, то досягнете протилежного ефекту. Араб вирішить, що ви наполягаєте на його негайному відході. Сам він, щоб підкликати кого-небудь, перевертає руку долонею вниз і робить пальцями «риючі» рухи. Так само чинять у цьому випадку в Гонконзі, Японії, Китаї. Японець і не ворухнеться, побачивши, що хтось зі співвітчизників кличе його до себе вказівним пальцем, тому що цей жест у Японії звертають тільки в бік тварин.
* * *
Рукостискання як вітальний жест використовується в багатьох країнах, але, як правило, в кожній з-посеред них має свої нюанси. У Японії й Китаї воно узвичаєне тільки серед рівних за соціальним статусом. Усіх, хто стоїть на вищому соціальному щаблі, вітають ввічливим поклоном. У країнах, де все ще підкреслюють пошанівок до жінки, чоловік першим руку їй не подає, чекає, коли вона сама зволить це зробити. В арабських країнах практикують рукостискання на будь-який смак — від короткого до тривалої процедури, коли міцно стиснуті долоні двох людей багато разів струшуються рухами вгору-вниз. Жінки ж лише торкаються одна одної прямими долонями. Європейці, як правило, не вітаються поцілунками, хіба що близькі друзі або родичі після тривалої розлуки. А жителі півдня Європи, Південної Америки й особливо країн Сходу цілуються під час зустрічі багато й охоче. Лише після поцілунку приступають до рукостискання. А от поцілунки рук, навіть між особами протилежної статі, вважаються непристойними. Так само обурливо сприйматимуть араби американську звичку сидіти, схрестивши ноги цифрою чотири, бо на Близькому Сході вважається образою показувати іншому підошви свого взуття.
* * *
У кожній країні є свої традиції спілкування між гостями й господарями. Якщо у вас гостює іспанець і він після обіду затис двома пальцями мочку свого вуха, це означає, що він у захваті від кулінарних досягнень господині. Так само виражатиме своє захоплення хазяйкою-майстринею і кожен іспаномовний латиноамериканець, а от бразилієць може своє вдоволення смачною стравою засвідчити дотягуванням до мочки вуха через голову. Цікавими є й інші особливості національного спілкування. Скажімо, в Таджикистані, коли вас запросили в гості, обов’язково запропонують помити руки. Після цього варто скористатися рушником. Ні в якому разі не можна струшувати воду з рук — це вважається жестом неповаги до господаря дому. Аби поговорити з господинею, треба спочатку звернутися до її чоловіка чи дорослого родича.
Японці під час розмови на будь-яку тему зберігають на обличчі застиглу усмішку, яка традиційно слугує тут знаком пильної уваги, й усіляко уникають дивитися у вічі співрозмовникові — це вважається просто неввічливим. У результаті американці та європейці, що звикли вести бесіду в значно відкритішій манері, незрідка схильні звинувачувати японців у підступності й нещирості. Якщо у відповідь на гостинність японця європеєць захоче показати, зробивши певний жест біля горла, що вже досить-таки наївся, — це справить на гостинного хазяїна гнітюче враження, бо такий жест у Японії означає звільнення й страту. Широко усміхатися, демонструючи зуби, на Сході вважається непристойним. У японців під час розмови прийнято відвести погляд від співрозмовника, аби він не подумав, що його розглядають. В арабів також не прийнято дивитися у вічі співрозмовнику. Це більшість необізнаних зі звичаями Сходу європейців вважає виявом нещирості й намаганням обдурити.
Один і той самий жест у різних народів може наповнюватися зовсім різним значенням. Завдяки численним американським фільмам усі знають класичний схвальний жест американців — кільце, утворене великим і вказівним пальцями: мовляв, усе о’кей. Француза дуже засмутив би такий «бублик». Він зрозумів би його як знак, що нічого не вийшло у важливій справі — випав нуль. У Японії цей знак символізує гроші Й використовується під час купівлі-продажу або в інших розрахунках, його часто адресують касирам, виражаючи прохання розрахуватися монетками. В Іспанії, Греції та Південній Америці краще всіляко уникати цього жесту, бо він має непристойний характер із сексуально-образливим відтінком. Цю ж конфігурацію пальців у Саудівській Аравії сприймають як натяк на «лихе око», у Єгипті — як знак погрози, у Бразилії вона свідчить про скрайнє роздратування й лють. Образливу для нас дулю ті ж бразилійці (як і португальці) тлумачать як побажання щастя чи відлякування злих духів. А ось німці звертаються так до жінок легкої поведінки. А, наприклад, великий палець, піднятий угору при стиснутому кулаці, у багатьох країнах означає, що все гаразд, тоді як у Туреччині цей жест уважається малопристойним — через нього можна зазнати покарання без якихось попередніх пояснень. Розкрита долоня в більшості Країн світу — знак дружнього привітання, але тільки не в Греції — там це знак зухвалої погрози. Жести пальцями в різних народів не позбавлені ризику. Образливою лайкою вважається конструкція з висунутих уперед вказівного та мізинця. У Південній Америці та Італії показати комусь таку комбінацію — образити на все життя. Для іспанця образою є помахування зібраними в пучку пальцями однієї руки. А в інших країнах Європи такий жест означає всього-навсього «зачекай». В Індії танцівниця жестами розповість, про що танець. Покручування пальцем коло скроні в Латинській Америці означає «я думаю». В інших країнах цей самий жест означає «божевільний».
@ sophia:
Дуже цікаві факти
Правда, як на мене, то більше підходить до ось цієї теми: http://webcommunity.org.ua/2009/07/19/kulturni-vidminnosti-ta-mizhkulturna-komunikatsiya/.
Вона вже трохи давніша, але не менш цікава))))
@ sophia: Ого, стіки фактів. Але ну дууже цікаво
Відповісти “На колір та смак…”