Українська онлайн спільнота

Назва допису – це не власне творіння, а співанка-гадалка. Адже до нас спішить велике свято. Саме сьогодні ніч на святого Андрія Первозванного. Ніч, коли можна наворожити долю, поспілкуватись з духами та навіть побачити образ судженого.

Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Христом в його апостоли. За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів встановив хрест.

Літописець Нестор оповідає: ”Бачите гори ці, – сказав апостол своїм учням, – на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено.” Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання, яке схоже на пізнішу вставку до літопису.

Але літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, і має реальну історичну основу. Важливі свідчення на його користь зібрані Грецькою Церквою, яка вела суперництво за авторитет з Римською.

До того, як церква почала відзначати Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування.

Деякі дослідники пов’язують свято Андрія з Ядреєм. У «Слові про ідолів» (ХІІ ст.) говориться про те, що дехто ще молиться «и Ядрею, и Обилухе, и скотну богу, и попутнику, и лесну богу, и спориням, и спеху».

Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами і розвагами андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків.

Згодом вечорниці на Катерини і Андрія, як і інші свята, все більше втрачали свою магічну функцію і перетворилися на своєрідну забаву і привід, щоб зібратися неодруженій молоді.

Одним із найбільш цікавих прийомів любовної магії приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель». Пізно ввечорі, коли темно, дівчина набирала в пелену насіння коноплі (інколи льону, маку, тощо). Виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала:

Андрію, Андрію!
Конопельку сію;
Спідницею волочу,—
Заміж вийти хочу.

Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносила до хати і, коли сніг розтавав, лічила насіння: якщо кожна зернина мала пару – добрий знак.

У засіванні конопель до початку XX ст. зберігалися деякі архаїчні риси. Так, у багатьох місцевостях дівчата сіяли коноплі роздягненими. За народним віруванням, голе тіло — важливий засіб чарівництва (згадаймо народне трактування демонологічних образів мавок і відьом).

Особливе місце на Андрія займає обрядова гра «Калита» («Калета») , в якій брали участь дівчата і хлопці. Дівчата збиралися разом і пекли Калиту – великий круглий корж із білого борошна. Кожна дівчина повинна була взяти участь у приготуванні Калити. Тісто місили всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і до наймолодшої дівчинки. Посередині коржа робили дірку. В деяких етнографічних джерелах збереглися дані, що Калита, як правило, становила 35 см в діаметрі і 1,5 см товщини.

Солодке з медом тісто пекли в печі і запікали так, щоб важко було відкусити. Зверху Калету намащували медом. Для виготовлення Калети брали «непочату воду» або ж воду, настояну на пахучих травах, зокрема на любиcтку.

На вечорницях, коли збиралася молодь разом, Калету за допомогою стрічки підвішували до стволока посередині хати, а потім стрибали, щоб вкусити. Після Калети брали горнятко з медом, на дно якого клали перстень. Хлопець мав дістати той перстень губами, але так, щоб не вмочити власного носа. Вважалося, якщо хлопець дістане і носа не вмочить – ожениться і буде щасливим.

Але навіть попри несприйняття церквою обрядів і ворожінь в ніч на Андрія, навіть зараз, в нашому розвиненому суспільстві, яке не вірить в містику і потойбічні сили ( чи то пак хоче всіх переконати, що не вірить), ворожіння має місце.

Отож, деякі способи:

1. Від стінки п’ятеро дівчат одна перед одною наперед стають і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою – третьою…

2. На аркушах паперу написати ім’я хлопців, потім перемішати їх, покласти у шапку і під подушку. А зранку, коли прокинешся, згадати сон, а потім витягнути один папірець. Ім’я на ньому – твого судженого.

3. Вийти на подвір’я і промовити тричі:

О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?

Потім потрібно чекати на гавкіт собаки. З якої сторони почуєш, то з цієї й буде наречений. Одна поправка: ворожінням займались здебільшого в селах, де собак багато, а от в місті на гавкіт можна таки довгенько чекати…

4. А ще кажуть, на дзеркалі долю свою впізнати можна. Твердили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. Але чого не зробиш, якщо хочеш про свою долю дізнатися.

У тій ворожбі дівчина має бути тільки сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві¬тити й такі слова говорити:

Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З’єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.

Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:

Святий Андрію, допоможи, Судженого мого покажи! Ворожу на свій вінок, Прошу захисту від зірок! Дай, Боже, шлюбу дочекати, Мене з Іванком звінчати.

Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то постарайтеся повторити тричі, якщо не вийде нічого, то наступного року повторіть, – бо це означає, що ваша доля ще десь блукає…

5. Вибігти на вулицю і спитати у першого зустрічного ім’я. Кажуть, таке саме носитиме і майбутній чоловік.

Взагалі, ворожінь на це свято дуже багато, можливо й ви якісь пригадаєте?

Ще один атрибут, без якого не обходиться жодне свято Андрія – збитки. Але якщо колись вони носили пустотливий характер, як-от зняти браму, чи заклеїти вікна папером – щоб ніч довга була, то з останніми роками дуже часто схожі на вандалізм: написати на стіні Андрія – 2007,08,09, – прямо календар перед вікном))).

А від себе бажаю всім просто гарно відсвяткувати і відпочити – а ваша доля вас все-одно знайде, навіть без ворожби!!!