крик душі
Чого тебе я так люблю??!
Чому я досі пам’ятаю??!
Чого життя своє гублю
І все ніяк не забуваю??
І знову й знову виникають
Ті світлі спогади в душі..
А ти живеш собі й не знаєш,
Як важко й боляче мені..
Як важко думати щоночі
І згадувати всі ті дні,
Твої спокійні ніжні очі
Навіщо ти, скажи, мені??
А ти ж приносив тільки болі..
Ти ж мучив люблячи мене..
А я довірилася долі..
Не знала я, що все мине..
Чому не міг просто любити??
Чому чекав чогось весь час??
Чому не було ані квітів,
Ні щирості в тобі хоч раз??
А я чекала, я любила..
Яка ж ота ЛЮБОВ сліпа!
Себе я зовсім поламала
Будуючи своє життя..
Ну все! Не буду більш кохати..
Я вирву серце і спалю!
Не буду більш тебе чекати..
Любов в собі я задавлю!
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 1,786
сумний
і квітів нема( якого біса не було квітів?
Ще один сумний вірш про нерозділене кохання…
Те що нема квітів, то ще терпимо, а от відсутність щирості – проблема(((
Нє! то шо нема квітів – то ващє злочин! до фєні таке кохання де нема квітів !!!
і знову сумний вірш! люди! кохання буває щасливим)) чесно-чесно
а ви не помітили що цей смайлик – то жопа:
ну, Бодику, не у всіх таке щасливе кохання як в тебе..
просто люди переживають і втрати, і щастя, і сум…
і не класно, що і є такі вірші..
бо веселий вірш все простіше написати, ніж сумний
ну то як сказати… не всім і не завжди… деколи біль швидше знаходить вихід у творчості, ніж радість…
Веселий вірш простіше написати ніж сумний? згоден посперечатись на пиво! на два! на секс з гіпопотамом! Наразі навіть в рамках нашої спільноти протилижне видніється!
Вірш суперовий :thumbsup:
І правильно - виривай все разом з коренем, тільки обовязково з коренем – і все буде добре. Дерево без кореня не може рости, нічого не може без кореня рости, хіба бурян, який де не посій, там вродиться…
Дави, Бджілка, ту любов і викинь її на смітник!!! Немає любові взагалі ніякої, а та, яка є, не приносить щастя…Тому рви її. І будь щасливою
та кохання було взаємене.. але якесь егоїстично неправильне…
ох.. скільки хороших відгуків.. дякую..
він писався тоді, коли довелось безжально наступити на горло коханню.. так важко було.. мене тоді дійсно рвало на шматки.. мусила кудись виливати це все.. а ще важче було від того, шо коли я намагалась розірвати такі стосунки, то мене просто не відпускали.. і всетаки я пишаюсь тим, шо мені вистачило сили переступити через себе і добитись таки спокою.. бо на час розірвання стосунків, я дуже любила ту людину.. але краще ніяк, ніж отак…
Так! Ти вірно зробила – все вірно! Молодець
Я знаю, як важко передушити собі кисень, коли так хочеться дихати…
Але – іншого виходу просто немає – треба рвати те почуття, якщо воно ні до чого доброго не призводить і викидати на смітник, як би це важко не було. Бо кому потрібна нерозділене кохання? Та нікому.
Тебе рвало на шматки – а ти взяла і порвала те, що тебе рвало
І спокій на душі, суцільний спокій. Немає нічого важливішого, як спокій на дущі…