Неокрилене щастя
На крилатих словах
Покриваєм польотом
Заокруглених фраз.
Мов бароковим стилем
Мов твоїм баритоном
У баранячу шерсть
Ми вбираєм розмову.
І у кожному русі
Наших русих розмов
Виступає роза
Та розрошує кров.
Мов оббризкана лаймовим соком
Мов полита моїм молоком
Неприборкана наша розмова
Застигає між нас напівсном.
- Сподобалось? Поділись із друзями:
Переглядів: 275
No related posts.
Файний вірш…
Наталка, почитай пліз Оголошення ! Ну для кого ж вони написані…
вірш як завжди дивний та неясний для пересічних людей… Невже бувають “русі розмови” і навіщо вбирати розмову у баранячу шерсть? якщо можна, поясни, що ж написано поміж рядків
взагалі, для поезії характерне використання різних стилістичних прийомів.
не думаю, що він би захопив когось такими фразами, як: “синє море, золоте волосся, чи вічне кохання”
просо штука в тому, що метафори чи епітети, чи там ще щось мають викликати враження незабутності чи непоєднуваності..
в тому то й сила..
а щодо зрозумілості..то не всі вірші слід розуміти, деякі просто треба читати і прослідковувати свої відчуття від прочитаного.
Це ж не проза, чи не досьє на маньяка якогось. Це-література.
А от те, що написане поміж рядків, інколи має більшу силу, ніж головна ідея вірша (якщо вона є)…
завдання читача тут розкодувати інформацію і сприйняти її по-своєму, створити свій власний контекст сприйняття, нехай не такий, що співпадає з метою автора, але тим не менше..
гм… Наталка, тепер вже й я заплуталась
Та народ, розслабтесь!!
ніби вперше мої вірші читаєте, їй-богу
Ні, вірші не вперше, а от коментар і таке пояснення – таки вперше)))
як на мене, то вірш не лише набір стилістичних прийомів та закодованої інформації… має ж бути і ідея, принаймі хоч якась!
а мене вірш впер! Від нього залишаються своєрідні почуття та відчуття… повна заплутаність
і у тому сенс, коли щось викликає якісь переживання та емоції – тоді це творчість…
Дякую, Бодику !