Весільні дзвони, чи звуки тамтама?)))

Трішки такий кумедний топік, не знаю, чи надто він зацікавить нашу сильну половину спільноти, та сподіваюсь все ж, що усі матимуть думки, котрими захочуть поділитися з приводу нижченаписаного))))

Котра з дівчат у певний період свого життя не мріяла про те, що англійці називають «white wedding»??? І дійсно, яка чудова картина: наречена в пишній білій сукні, поруч неї молодий у смокінгу, чи «трійці», довкола родина, друзі…

Але чи залишаються із нами ті ж самі мрії, коли справа дійсно вже доходить до оцього доленосного «ТАК!» і починається бурхливе планування власної весільної церемонії??? Звісно, навіть найпростіше весілля можна прикрасити непересічними конкурсами, музикою, іще якимись цікавинками, але, хіба ж  не хочеться, щоб саме цей день, коли дві душі зливаються в одну став не таким, як у всіх?? Щоб запам’ятався направду на ціле життя і щоб ще їхні діти та внуки дивлячись на весільні фото захоплено казали «Оце ж то так!!!! І як ви тільки таке придумали???»

Звісно, далеко не усім по кишені втілити у життя щось неординарне, та й  стандартна весільна забава обійдеться далеко недешево. Чому б, наприклад, не влаштувати весілля у вигляді тематичної вечірки? Прибрати хоча б дружок, дружбів та найближчих родичів у костюми, відповідно до тематики (а це ж може бути що завгодно – стародавня Греція, чиказькі гангстери, і ще бозна що))))) та відповідно продумати структуру свята. А чому б не втекти із рідного міста (якщо мова йде про Львів, то від остогидлих фотографій, на яких молодята тримаються за руки йдучи по рейках навпроти ратуші). Комусь може захотітися (ну звісно якщо фінанси дозволять) якоїсь супер-мега-екзотики (от я, наприклад, не відмовилась би) на одному із островів Французької Полінезії, де молодих вбирають за полінезійським обрядом у парео, розмальовують татуажем, наречений припливає за коханою на пірозі і під звуки барабанів та тубільних танців їм видають шлюбне свідоцтво на шматку кори (нехай така церемонія не має юридичної сили, але ж яка краса…). Та не обов’язково гнатися за екзотикою та неординарністю так далеко. Як захоплююче та вражаюче виглядає наше рідне гуцульське весілля у Карпатах!!! Які чудові головні убори та багаті національні костюми в молодих, які душевні та близькі серцю обряди, упевнена, що така церемонія та забава із мальовничими краєвидами запам’ятаються усім)))

Тож, друзі мої, хотілося б спитати вашої думки з цього приводу). І, як уже казала, не лише дівчат, котрі безперечно більше замислюються над такими питаннями (бо ж від наших хлопців лише й чуєш «я ще занадто молодий, щоб впрягтися в оте ярмо». Без образ, хлопці  ). Яким ВИ бачите свій день весілля????????