Весільні дзвони, чи звуки тамтама?)))
Трішки такий кумедний топік, не знаю, чи надто він зацікавить нашу сильну половину спільноти, та сподіваюсь все ж, що усі матимуть думки, котрими захочуть поділитися з приводу нижченаписаного))))
Котра з дівчат у певний період свого життя не мріяла про те, що англійці називають «white wedding»??? І дійсно, яка чудова картина: наречена в пишній білій сукні, поруч неї молодий у смокінгу, чи «трійці», довкола родина, друзі…
Але чи залишаються із нами ті ж самі мрії, коли справа дійсно вже доходить до оцього доленосного «ТАК!» і починається бурхливе планування власної весільної церемонії??? Звісно, навіть найпростіше весілля можна прикрасити непересічними конкурсами, музикою, іще якимись цікавинками, але, хіба ж не хочеться, щоб саме цей день, коли дві душі зливаються в одну став не таким, як у всіх?? Щоб запам’ятався направду на ціле життя і щоб ще їхні діти та внуки дивлячись на весільні фото захоплено казали «Оце ж то так!!!! І як ви тільки таке придумали???»
Звісно, далеко не усім по кишені втілити у життя щось неординарне, та й стандартна весільна забава обійдеться далеко недешево. Чому б, наприклад, не влаштувати весілля у вигляді тематичної вечірки? Прибрати хоча б дружок, дружбів та найближчих родичів у костюми, відповідно до тематики (а це ж може бути що завгодно – стародавня Греція, чиказькі гангстери, і ще бозна що))))) та відповідно продумати структуру свята. А чому б не втекти із рідного міста (якщо мова йде про Львів, то від остогидлих фотографій, на яких молодята тримаються за руки йдучи по рейках навпроти ратуші). Комусь може захотітися (ну звісно якщо фінанси дозволять) якоїсь супер-мега-екзотики (от я, наприклад, не відмовилась би) на одному із островів Французької Полінезії, де молодих вбирають за полінезійським обрядом у парео, розмальовують татуажем, наречений припливає за коханою на пірозі і під звуки барабанів та тубільних танців їм видають шлюбне свідоцтво на шматку кори (нехай така церемонія не має юридичної сили, але ж яка краса…). Та не обов’язково гнатися за екзотикою та неординарністю так далеко. Як захоплююче та вражаюче виглядає наше рідне гуцульське весілля у Карпатах!!! Які чудові головні убори та багаті національні костюми в молодих, які душевні та близькі серцю обряди, упевнена, що така церемонія та забава із мальовничими краєвидами запам’ятаються усім)))
Тож, друзі мої, хотілося б спитати вашої думки з цього приводу). І, як уже казала, не лише дівчат, котрі безперечно більше замислюються над такими питаннями (бо ж від наших хлопців лише й чуєш «я ще занадто молодий, щоб впрягтися в оте ярмо». Без образ, хлопці :wink: ). Яким ВИ бачите свій день весілля????????
Коментарів аж 20, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
я б хотіла розписатися у вишиванці й потім гуляти з коханим по Шевченківському гаю…
а після обряду в церкві, просто втекти (куди вибачайте не скажу))… ото був би переполох серед гостей, молодята зникли і мобільні поза зоною досяжності)))
п.с. Sophia, а що, в тебе вже щось намічається?:kiss: не думаю, що це має бути щось надзвичайне, важливо, щоб саме молодята, а не гості згадували цей день!
а я от хочу на Гаваях…на чудовому мальовничому острові, вкритому дивовижними рослинами і різнобарвними квітами…серед височезних пальм і сніжнобілого піску….під тихі пісні блакитно-смарагдових хвиль….сказати ТАК своєму коханому…
2 tirol та ні, нічого наразі не намічається, просто час від часу виникають якісь думки, асоціації, побажання))))
2 lyanalada оооо, ти мене зрозуміла)))))))) Тільки моя мрія — не Гаваї, а Бора-Бора)))) Ну але загалом картина дуже схожа))))
нармал… тіко дєвочькі – ще чекаєм… я наскладав лиш половину суми. Якщо на острова – то одну четверту. Тому ще трохи чекаєм.
Як ставляться хлопці до весілля? Не знаю. Я авантюрист – то є не шось надзвичайне, а фігня порівняно з тим що я втнути можу. Точніше хочу. Точніше не взнає ніхто. Точніше лише за телефоном 109.
Гм. “дєвочькі, чекаєм” — то має значити, шо як ти наскладаєш суму, то зразу на гарем? Чи то значе, шо дєвочькам доведеться битись за почесний приз???
2 duvnuj – ріспект тобі, відважився написати у таку “майже суто жіночу тему” – можете у мене кинути арматурним гаком, якщо я не правий.
А взагалі – усілякі там весілля, це таке заїжджене все стало, особливо ті застілля, “гірко”, привітання і т.д…. а хочеться іншого…
от мій знайомий влаштував собі весілля на полонині у шалашах – ото було оригінально!
І взагалі, про що це я говорю!
“«я ще занадто молодий, щоб впрягтися в оте ярмо». Без образ, хлопці” А на що тут ображатись?
то всьо правда 
недавно мій сусід познайомив мене з одним чуваком, і тепер постійно говорить шо нам требе одружитися:lol: а його друг шоб заткнути сусіду рота, просто слухає! Значить нема чого відпиратися, ви теж про це думаєте!!!
Ми думаємо коли доходимо до моменту, як починає боліти спина, молоденькі дівчата не так вже звертають увагу на нас, от тоді кажемо собі “х… час прийшов, пора женитись..”
ех* тобто
купуємо з пенсії собі новий смокінг… і йдем женитись.
Софійко,дякую за гарний пост (про таке всі думають :wink: ) але мені то нагадує кампанєйку “сплєтніц” гггггггг..(хлопці, вибачєйте)…
)
просто дійсно, за словами подруг, ще пам’ятаєш, як робили зачіску, далі-суцільна розмита картинка, далі, коли в кінці забави всім співть многая…, то матюкаєш все на світі і хочеш дико спати!!!
важко зробити щось неординарне, насправді
важливо, як з тою людиною проживеш в шлюбі, а не як його почнеш (ну і це деколи теж гг
P.S. а вишиванки мене перли завжди!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Хм, як я бачу своє весілля? Хм, цікаво. А я його взагалі щось не бачу…:roll: І чого б то?
Ну, а по темі – то тут так виходить – весільне паті як завжди в деталях продумують дівчата, чомусь їм то дууууже важливо, а хлопцям паралельно. Чому – стандарт напевно. Але мені якщо чесно – чисто все рівно, де його святкувати – хоч на місяці, і одяг не має значення, можна взагалі без нього. Ні, ну мінімальний має бути, звичайно
Головне – що буде після того “видатного” вечора. Та, і щоб наречена була задоволена і не пиляла свого чоловіка решту життя, що весілля не вдалося
ясно шо буде після тього вечора… всю ніч молоді будуть пристрасно рахувати гроші!
А потім зранку вигукнуть – ОКУПИЛОСЯ!!!
)))))) То, здається, анекдот є такий…:)))
Чомусь в нас так повелося, що весілля переважно роблять не “для себе”, а “про людське око”. Бо є люди, в яких були ми і яких треба запросити, є родичі, яких треба запросити, є ті, кому ти просто чимісь зобов”язаний і тому їх треба запросити… І дуже мало людей яких би хотілось запросити… Але така наша свідомість і менталітет такий, що ми (більшість з нас і в 99%) робимо так як треба, а не так, як хочем.
, щоб зробити цей день пам”ятним для себе і коханого (а от чим саме, то вже не скажу) 
Як для себе, то точно знаю, що не хочу купи тих, кого “треба”; робити те, що від тебе очікують; старатися, щоб твоє весілля запам”яталось комусь і щоб не дай бог хтось не сказав, що щось “не так”. До речі, ідея tirol (ота, щоб втекти) з”являлась і в мене. Але краще не після церкви, а десь за тиждень до весілля
Ясно чим пам’ятний! Коли всі родичі зібрались пообсирати твоє весілля і напитись шо сєлєзєнь – а тут опа – молодих нема!
А загалом, фактично кожне свято (від весілля до хрестин, уродин, припердин, обісрин і т.д.), особливо то, яке включає в себе велику кількість родичів – то є не для себе, а “про людське око”. Аби не сказали шо шось “не так” і шо когось не запросили. І тоді буде ще рік, а то й два-три гудіти все село… “А от Мариська Іваньова, та шо косоока, ну та котра через браму і штири городи – племінниця свого двоюрідного кума свата свого брата по лінії троюрідної небіжки сестри свого прадіда від родини своєї похресниці невідомого стрика нашого сина сусідського діда – так от вона осмілилась не виставити за своє 14 років 8 місяців і 14 днів! От сучка крашена! Та я сама виділа най мене кров нагла залєє як до неї наркоман хахаль на жовтому опелі зу Стрия приїздит! Во мафія! Піду сусіду на бураки насеру! Най би си знав!”
Із дивним погоджуюсь на всі 100, здебільшогоми ми робимо, бо так усі роблять, АБО.. нас запросили на весілля, курди, ми їх теж повинні запросити.. а кому то потрібно? це тупий стадний інстинкт? боязнь, що засміють, чи осоромлять позаочі…
та замість того, аби робити весілля на н-нну кількість людей, краще вже кудись махнути із кохано дюдиною, і дешевше в сумі вийде і набагато приємніше
ну а як пропустити такий гон, де староста нап’ється, дружби.., драки з музикантами..
перевернутий коровай..
це ж незабутні моменти..
Відповісти “Весільні дзвони, чи звуки тамтама?)))”