Другий бік медалі: наші темні сторони…

У світлі останніх дописів та коментарів до них, у мене теж виникло кілька думок на тему «чи ж дійсно ми всі такі погані?».

Дивлюся я на ці безапеляційні, уже нав’язлі в зубах заявки «ВСІ МУЖИКИ КОЗЛИ!» — «ВСІ БАБИ СТЄРВИ!» і дивуюсь, як багато людей щиро вірять в ці слова, коли кидають ними направо і наліво. Ну направду, озирніться довкола та відкиньте думку про того (чи ту), хто причинив вам біль та приніс розчарування і душевні страждання. Скільки довкола вас є друзів, знайомих, котрі в той же момент були поруч із вами, підтримували вас та розраджували. Невже ніколи ніхто з вас не плакався в жилетку про невдалі стосунки, чи просто про якусь несправедливість («Мене мій шеф ображає, бо я дівчина. От паскудааа!!!». «А потім та коза сказала, шо я ій нафік не потрібний з такою зарплатою!») другові протилежної статі??? Замисліться, як багато ваших подруг радили вам, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації, як пояснювали тонкощі дівчачої психології і допомагали помиритися із невдоволеною пасією, або ж навпаки казали: «Та що ти з нею панькаєшся, покинь дурепу!»? А скільки разів ваш давній і близький друг витирав вам своєю хустинкою сльози і казав: «Не переживай, ти ж знаєш чого ти варта, ти сильна і все зможеш владнати».

Я веду це все ось до чого: кожен, абсолютно кожен із нас має свої світлі і темні сторони. В когось вони проявляються більше, в когось менше, у кожного різні мухи в голові і не має значення хлопець ти, чи дівчина. Не можна один раз нарвавшись на чийсь недолік, зіткнувшись із негативним боком людини одразу ж приписати такі самі риси всім представникам тої статі. Озлобитись на весь світ можна, але ж як важко потім так жити… вжко передусім тому, хто постраждав у свій час, а тепер, обпікшись на молоці дмухає й на воду; але як важко і тим, хто цю людину оточує!!! Адже вдумайтесь: якщо хтось тобі справді не байдужий і ти бажаєш йому/їй лиш добра, готовий прихилити весь світ, а він чи вона лиш гиркає у відповідь, не підпускає тебе до себе, боїться довіритись аргументуючи це все отим банальним “Ти така/ий ж як і всі вони”….

Тож, друзі мої, завжди краще будувати мости, а не стіни довкола себе, бо так ризикуєш обмуруватися з усіх боків, що ніхто й не проб’ється. Потрібно розвивати лояльність і толерантність по відношенню до інших, і не судити про людину за її статтю, а передовсім за її внутрішнім світом. Не можна аналізувати з точки зору «переплутала право і ліво – ну ясно, ти ж дівчина!», «не помітив нових сережок – ну ясно, ти ж хлопець!». Це грубі приклади, та суть від цього не міняється: ми зовсім різні, але всім нам хочеться одного і того самого — щоб нас розуміли, підтримували та любили. Тому, любіться, не культивуйте і не розвивайте в собі нетерпимість до інших, а головне — двічі подумайте, перш ніж кинути черговий раз фразою “Всі ви такі!”, бо ж і вас колись так можуть підігнати під копірку, а чи ви цього хочете????