Другий бік медалі: наші темні сторони…
У світлі останніх дописів та коментарів до них, у мене теж виникло кілька думок на тему «чи ж дійсно ми всі такі погані?».
Дивлюся я на ці безапеляційні, уже нав’язлі в зубах заявки «ВСІ МУЖИКИ КОЗЛИ!» — «ВСІ БАБИ СТЄРВИ!» і дивуюсь, як багато людей щиро вірять в ці слова, коли кидають ними направо і наліво. Ну направду, озирніться довкола та відкиньте думку про того (чи ту), хто причинив вам біль та приніс розчарування і душевні страждання. Скільки довкола вас є друзів, знайомих, котрі в той же момент були поруч із вами, підтримували вас та розраджували. Невже ніколи ніхто з вас не плакався в жилетку про невдалі стосунки, чи просто про якусь несправедливість («Мене мій шеф ображає, бо я дівчина. От паскудааа!!!». «А потім та коза сказала, шо я ій нафік не потрібний з такою зарплатою!») другові протилежної статі??? Замисліться, як багато ваших подруг радили вам, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації, як пояснювали тонкощі дівчачої психології і допомагали помиритися із невдоволеною пасією, або ж навпаки казали: «Та що ти з нею панькаєшся, покинь дурепу!»? А скільки разів ваш давній і близький друг витирав вам своєю хустинкою сльози і казав: «Не переживай, ти ж знаєш чого ти варта, ти сильна і все зможеш владнати».
Я веду це все ось до чого: кожен, абсолютно кожен із нас має свої світлі і темні сторони. В когось вони проявляються більше, в когось менше, у кожного різні мухи в голові і не має значення хлопець ти, чи дівчина. Не можна один раз нарвавшись на чийсь недолік, зіткнувшись із негативним боком людини одразу ж приписати такі самі риси всім представникам тої статі. Озлобитись на весь світ можна, але ж як важко потім так жити… вжко передусім тому, хто постраждав у свій час, а тепер, обпікшись на молоці дмухає й на воду; але як важко і тим, хто цю людину оточує!!! Адже вдумайтесь: якщо хтось тобі справді не байдужий і ти бажаєш йому/їй лиш добра, готовий прихилити весь світ, а він чи вона лиш гиркає у відповідь, не підпускає тебе до себе, боїться довіритись аргументуючи це все отим банальним “Ти така/ий ж як і всі вони”….
Тож, друзі мої, завжди краще будувати мости, а не стіни довкола себе, бо так ризикуєш обмуруватися з усіх боків, що ніхто й не проб’ється. Потрібно розвивати лояльність і толерантність по відношенню до інших, і не судити про людину за її статтю, а передовсім за її внутрішнім світом. Не можна аналізувати з точки зору «переплутала право і ліво – ну ясно, ти ж дівчина!», «не помітив нових сережок – ну ясно, ти ж хлопець!». Це грубі приклади, та суть від цього не міняється: ми зовсім різні, але всім нам хочеться одного і того самого — щоб нас розуміли, підтримували та любили. Тому, любіться, не культивуйте і не розвивайте в собі нетерпимість до інших, а головне — двічі подумайте, перш ніж кинути черговий раз фразою “Всі ви такі!”, бо ж і вас колись так можуть підігнати під копірку, а чи ви цього хочете????
Коментарів аж 24, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
нехай кожен собі задасть питання хто вважає що “всі такі” – якщо всі однакові, то вони й передбачувані, то й не може виникати жодних проблем в спілкуванні, бо все ітак ясно!
А вам все ясно? Ви знаєте як себе поводити з ним/нею? отож…
хіба що тут сказати “всі ви такі не такі” )))))
Ну але крики душі шо от хтось такий.. хтось інший… хтось весь закомплексований, а хтось надто гордий… то вічно буде. Бо як би хто не намагався узагальнити і зробити вигляд про суто об’єктивні відсторонені роздуми – а завше буде шось шо їсть зсередини
Але все одно… суть лишається одна.
Дівчата все одно не хочуть нормального, а шукають “найкозлячішого” з тих козлів, щоб потім яросно ненавидіти весь рід чоловічий і натхненно обсирати з подругами який він козел!
А хлопці будуть очевидно в свою чергу шукати найстервознішу з тих стерв, щоб вона витріпала йому всі нерви і щоб він за кружкою пива з друзями находив однодумців щодо “ну ті баби стерви!”
А ще згадав слова відомої попси Рибака:
“Every day we started fighting, every night we fell in love”, що по-нашому означає “Щодня ми починали воювати, а щоночі закохувались і пристрасно кохались всю ніч поспіль знову і знову аж поки нас не покидали сили, а потім ще разок – контрольний.”
Вроді так перекладається…
Ну з другим коментарем я не погоджусь.. Ніхто навмисне не шукає собі тих козлів і стерв, навпаки усі прагнуть до якнайкращих, ідеальних стосунків. Інше питання, що двоє людей, котрі б ідеально уживалися разом і не конфліктували, підібрати не так просто.
Звісно не погоджуєшся! Ніхто свідомо не погодиться! Бо ж як можна бути собі ворогом.. але підсвідомо так все й відбувається. Така абсурдність людської природи.
У кожному разі після того, як ти вже успішно знайшов свого козлика чи стервочку і обговорив це питання з усіма друзями і знайомими, потім так хочеться, щоб усе вже склалось красиво.. І починаєш докладати всіх зусиль, що наступні стосунки такими й були….)))))
Ага… шукаєш нового козлика
ну я й нафлудив тут… “Хочете пропіарити свою тему? Спитайте мене як”
Козликів шукати не треба, вони, як відомо, завдяки тому шо любов зла — находяться самі)))
Так, бачу тут вже пішли поради як козлів вибирати. До чого ком’юніті докотилося:lol:
По статті – Софія мабуть має рацію, хоч мені то і важко визнавати – не можна судити по одній людині, яка зробила тобі зле, про всіх решту. Напевно, як би був такий підхід у всіх, то б усі дійсно почали собі вибирати тварин, а не людей. Бо всі, ну чи майже всі, були б одинокі…
І напевно що краще будувати мости, ніж бетонні вали навколо своєї особи, але іноді ті мости треба руйнувати…Свідомо. Але треба…
я думаю, що погані і добрі риси, це, безперечно, як дві сторони медалі у кожної особистості. У всіх вони є, і немає навіть сенсу цьому дивуватись: мовляв, ти диви, а він/вона такий поганий! Але питання як раз у тому, на кого і як ми ці риси проектуємо. Якщо ми маємо цілий набір негативу, і навіть для найближчих не стараємось вдосконалитись – це зовсім інше питання.
то виглядає як невеличке признання, але то таке:
зі мною сталось так, що розійшовшись із дівчиною, я думав що усе, що хоч якось подібне на дівчину – то ну…. (вставте сюди якесь матюкливе слово на ваш розсуд)…. таким чином, мабуть, мій організм мене чи то страхував, чи то лікував біс його знає…. на той час у мене було кууупа роботи, я весь був у ній, вона була в мені, і мені було класно…
але прийшов час і я блін задумався, що то все якось дуже сухо у мому житті… і як тільки я відкрився життю, як тільки перестав проектувати свій невдалий випадок, то зявилась людина, яка мене “пофіксала” і якій я просто ппц як вдячний! Дякую ТОБІ
Цілком розумію, що ти маєш на увазі, Бодик. То часто так буває, що коли на чомусь зациклюєшся, то воно тебе переслідує і не дає рухатись далі, а варто лиш відпустити це, не обов”язково навіть шукати щось нове. Воно саме знайде тебе і обов”язково дозволить по-інакшому подивитись на речі)))
Ага - і пофіксає, ну ці програмістські штучки-дрючки
Скільки оптимізму
хі-хі 
ну краще вже так ніж навпаки! :thumbsup:
Головне вчитись на своїх помилках, а не виконувати “танець з граблями”.
Треба виконувати танець, але без граблів
Так, до речі, ану всі привітали автора із 10
дебютнимювілейним дописом!!!!ВІтаю
Точно – вітаю!!! :thumbsup:
ДЯЯЯЯКУЮ))) *вклоняється під бурхливі овації*
До речі, Бодик, 10 допис дебютним бути не може
О так, я теж це зауважила, але не пасує критикувати людину яка по-перше влаштувала тобі промо-акцію, а по-друге людину, яка адміністрація))
курди… зара поправлю
Відповісти “Другий бік медалі: наші темні сторони…”