Захотілось написати есе невеличке про вироджений типаж чоловіків: а саме, антипод джентльмена і справжнього чоловіка, так званого женоненависника. Відразу прошу вибачення за вживання цього русизму: шукала по словниках, не знайшла гідного україномовного аналогу, тому і надалі послуговуватимусь ним.
Так от.
Будь-якій з дівчат доводилась часто-таки стикатись з такими хлопцями: дехто, разок обпікшись, на своє щастя, мали змогу зрозуміти, що за соковитий приклад невдахи їм попався, і “робили ноги” ще до того, як життя зв’язало їх путами, серйознішими за знайомство чи дружбу.
Інші ж, не маючи того фарту, таки потрапляли в халепу і зв’язували своє життя з цими Homo Antifamale (даруйте мені мою слабкість в термінології 
).
З власного досвіду, скажу, що в більшості випадків тут спрацьовує материнський інстинкт: цього вічно невдоволеного, депресивного “невизнаного світом генія” так хочеться приласкати, задобрити, втішити, а ще, не дай боже, не образити оту славнозвісну раниму чоловічу гідність.
І ми чемненько слухаємо всі їхні базікання і просторікування, боячись кліпнути, з відкритим ротом, щиро сміємось з кожного (хай невдалого і нездарного) жарту, допомагаємо психічно і матеріально (від написаного диплому до позичених кількох тисяч), терпимо всі їхні глузування, приниження, зради, гуляння на стороні, “бо ж він ще така дитина“.
А насправді, якщо відкинути все це, всю цю жалість і породжену нею нездорову любов, вимальовується жалюгідна картина: дитина-переросток з тисячею комплексів, невдаха в масці “іронічного пофігіста”, який замість того, аби заробляти, вирішувати серйозні питання і дбати про свою жінку (як годиться справжньому чоловіку), відіграєтсья за життєві невдачі на тій, яка “попри все” залишається поруч і все терпляче зносить.
Зверніть увагу: НА ТІЙ, бо тільки жінка зможе свято вірити в обдарованість невдахи, силу слабака чи внутрішню красу справжнього виродка. Друзі-чоловіки, як правило, цинічно “махали” витягувати тебе з твоїх депресій чи постійно повторювати, який же ти, сонечко, геніальний, просто ніхто цього не знає…
Але, що цікаво, типовий Homo Antifamale поводить себе ЗЗОВНІ ніби-то якраз впевнено: це проявляється в постійному сарказмі, скептицизмі, іронії (в адресу жінок, звісно, бо чоловіки, чого доброго, по пиці надають, до цього Homo Antifamale не готовий).
Любитель позиціонувати себе як такого собі таємничого і стриманого, зайвого, мовляв, не плете і не робить, має за спиною бурхливе минуле (ха-ха!) і не менш бурхливе майбутнє попереду, зверхньо слухає всі признання, начебто байдуже ставиться до жіноцтва, “джентльменів” і галантних чоловіків має мало не за перегній і усіляко їх висміює, мовляв, вони всі “педики і слабаки”, тихцем колекціонує всі свої любовні перемоги і десь там на самотині мастурбує на власний образ мегамачо, але це все тільки МАСКА.
маска
Маска, одягнута на сепредньостатичного недаху з комплексом неповноцінності і пересічно-перебільшеними амбіціями.
Можливо, в дитинстві цьому типу було приділено замало уваги, або ж в школі над ним сміялись через якісь фізичні нюанси (діти, зазвичай дуже жорстокі), або ж перші любовні пригоди закінчувались образливими фіаско… І в нього виробилась установка: “всі баби – стерви, попускати їм – це слабкість!“, і ніколи не зрозуміти таким нещасним, що лише справді сильний, впевнений в собі чоловік, знаючий собі ціну і реалізуючий свої цілі, може собі дозволити проявити ніжність до коханої і галантність до “слабшої половини людства” в цілому.
Йому нема потреби сперечатись з дівчиною (своєю чи будь-якою) на рахунок фемінізму чи “хто в домі хазяїн”, йому не важко вимити посуд чи приготувати сніданок, він не вважає “попуском” допомогти їй нести важку сумку (була тут на спільноті тема про це))) ), чи навіть, вибачте за натуралізм, купити в аптеці пачку тампонів. Свою маскулінність він реалізує у сферах, призначених для цього: бізнес, робота, компанія друзів, хобі, пейнтбол чи полювання, в кінці-кінців.
А не відіграється на слабших і вразливіших від природи, на прекрасній статі, на нас, дівчатах, якими б ми не здавались незалежними, впертими чи норовливими )))))))
P.S. Цим есе я нікого не хотіла образити чи дошкулити, пробачте, якщо хтось інфантильно прийме це на свою адресу )))
P.P.S. І це не кричуща стаття ображеної дівчинки з отим самим “недот*ахом”))) Присвячую її своєму коханому, який позбавив мене стереотипів, що Homo Antifamale – це норма ))
Сильный мужчина не нуждается в том, чтобы самоутверждаться за счет женщины, имевшей слабость его полюбить. Ему и без того есть где проявить свою силу. Мерилін Монро
:thumbsup:
Підтримую на всі сто відсотків, як і будь-яка з тих, хто встиг обпектися, але таки вчасно “зробити ноги”
Велике спасибі за таке життєве, обгрунтоване і дуже цікаве есе.
Розумно і правдиво. А найцікавіше те, що якщо дати почитати оце есе типовому Homo Antifamale, то він не тільки не зрозуміє, що це про нього написано, а ще й буде обурюватись, як то такі “скоти” можуть по світу ходити
Я зараз не маю на увазі, що кожен хлоп, який тут себе не побачить, обов”язково герой допису, тому прошу до слів не придиратись
)))) я чомусь думаю, що кожен ріал Хомо Антіфімейл почне тут відчайдушно мішати “аффтара” з гівном – пропоную такі коментарі розглядати як цікавий, наявний приклад поведінки Хомо Антіфімейла
))) А саме: саркастично, ніби-то цілком пофігістично, іронічно і невимушено він буде показувати “кОкая же ти дура, баба, шо гаваріть!”
гиги
цікаво, чи будуть такі )))
John Lennon – Shaved Fish – Woman Is The Nigger Of The World
))
саундтрек під це есе
Ей ей! попрошу тут на теми з смочками не натякати! То зовсім інша річ! Не будем плутати джентльменство з рагулізмом!
Співчуваю я дівчатам. То їм якась розмазня попадеться, то якийсь зі скритими комплексами, то ще щось.
Але я надіюсь, це навчить їх цінити справжніх чоловіків!
Я зараз не маю на увазі, що кожен хлоп, який тут себе не побачить, обов”язково герой допису, тому прошу до слів не придиратись (с)
тому не придиратимусь : )))))
В. Шоу “Пигмалион” : ” …Вы называете меня бездушным, потому что не смогли купить меня тем, что подавали мне туфли и находили очки. Вы были дурой. Женщина, подающая мужчине туфли, — отвратительное зрелище. Разве я когда-нибудь подавал туфли вам? Вы намного выиграли в моих глазах, когда запустили этими туфлями мне в физиономию. Нечего сперва раболепствовать передо мной, а потом возмущаться, почему я не интересуюсь вами. А кто может интересоваться рабом?”
Прочитала комент 8 і мені згадався один віршик. Дуже в тему. Шкода, але автора не знаю, тому не вказую.
Она молилась на него, жизнь отдавая без остатка,
Не понимая одного: что богом быть совсем не сладко…
Что не заставиш полюбить ни речью жалобной, ни колкой,
Что постараться надо быть БОГИНЕЙ, а не богомолкой…
Дійсно, ніколи не будеш сприймати серйозно того, хто не має ні власної думки, ні бачення, ні інтересів…
цікаво, чи багато “богомолок” визнають, що стосунки з “іронічним женоненависником” – таки їх вина?)
)))
я згідна з попердніми двома коментарями, сама так будую стосунки в своїй сім’ї, і дійсно – “носіння туфель” аж ніяк не викликає високих почуттів. Але – що цікаво – ця теорія – про те, що “що посієш, те й пожнеш” (тобто, як поставиш себе в стосунках, так і будеш мати), часто розбивається власне в стосунках з вищеописаним типом чоловіка: справа в його психічних комплексах, які не викорениш так просто. І вся ваша “божественність” розіб’ється об його хворобливий страх “попасти під каблук”
Так справді. Такий чоловік, найімовірніше, просто не дозволить вам проявити свою незалежність і самостійність, й регулярно при будь-яких проявах такої поведінки, чи вашого висловлення незадоволення перекручуватиме усе так, що ви в результаті ще й винною залишитесь.
Насправді складно коментувати такий допис.. зараз усі скажуть, що я жінконенависник і т.д..
).
але я ризикну
для чогось все-таки Бог дав нам то розрізнення на статі, для чого? важко відповісти, може, щоб ми не знудились живучи на землі, можливо, щоб не все було так легко та просто, або просто – РАДІ ПРІКОЛА (пробачте за русизм, але то для стилю
Тут уже нічого не вдієш, треба або просто співіснувати, або кайфувати від співіснування. Ну, ще можна піти у монастир, хоча на всі 100 відсотків так себе всерівно не застрахуєш.
Поїхали далі, кожній із статей приписується якийсь набір рис, які вважаються лише чоловічими або жіночими – то повна ФІГНЯ. Я із цим не зовсім погоджуюсь, ці риси можуть міняти свою “стать”.
Уявіть собі – вас попросили винести сміття – а ви кажете, ні… ви шо, це ж чоловіча робота
Уявіть собі – мене попросили помити посуду – а я кажу, ні… ти що, це ж жіноча робота
Це примітивно або іншими словами, коли нам ліньки, то ми так і можемо напряму сказати, що нам ліньки, а не шуати якихось відмазок, або думати, яке б то віднайти соціальне виправдання
А купити чоловіку тампакси у аптеці – це абсолбютно нормально, так само як і жінці придбати презервативи там же.
Та ти коментуй коментуй… автор старається поставити все так ніби – кожен хто з нею не згоден або намагатиметься шось заперечити – мол сам весь хворий і закомплексований.
видно критики боїться
ту Бодик: ну, ти молодець, просто іншими словами передав суть мого топіка…
ту Дивний: та чому ж? Якщо ти зумієш обійти усі розставлені “боягузкою автором” “коментувальні пастки” – це ж тільки плюс тобі і твоєму вмінню вести дискусії… Чи тобі було б зручніше, аби постановка питання була такою, щоб ти зміг гарненько, як м’ячик для пінг-понгу, відбити мої аргументи своїми?)))
Та просто суть цієї спільноти не написати і подати як істину життя. А бути готовому до критики. І вміння сприймати критику – це теж лише плюс.
А в моє завдання не входить заперечувати твої доводи. Не бійся. Мені стаття сподобалась.
Але надто вже несподіваний в тебе сьогодні (ця вже друга стаття) крик жіночої душі.
А з Бодиком погоджуюсь… можна й памперси в аптеці купити звісно.. і там скажімо за дитиною соплі повитирати… і вечерю зготувати своїй коханій..
ну але давайте все ж розділяти розумні, необхідні, доступні, можливі речі…
Але (знаю що зараз то викличе купу протестів) – треба відрізняти їх від тупо жіночих капризів, то м’яко кажучи….
“Та просто суть цієї спільноти не написати і подати як істину життя…” – ну, гадаю, кожен автор сам здатен визначити, для чого створює свої теми
)) Завдання адміністрації – дбати, аби дотримувались правил, а не визначати суть кожного окремого топіка : ))) Правила я жодного не порушила, коментувати свою статтю дозволила – в чому ж проблема, коментуй та критикуй, де ж тут знак оклику “!НЕ КРИТИКУВАТИ!“?)))
Ну і – раз вже постало таке питання – особисто я писала цю статтю з метою виявити Гоумо Антіфімейл також і серед тутешніх чоловіків : ))) Що цікаво, не обов’язково ті, що пишуть коменти, автоматично себе ними проявляють – гляньмо на комент Бодика, нема жодних ознак “іронічного женоненависництва”:))))
Ну давайте не будем визначати в кого яка функція тут
Просто кажу, що не варта боятись критики 
То не так страшно. Якщо людина щось пише – нехай буде готова до того що її думка – це не істина в останній інстанції 
Я думаю після цього пані автор зачислить мене до женоненависників
коментувати свою статтю дозволила – в чому ж проблема, коментуй та критикуй, де ж тут знак оклику “!НЕ КРИТИКУВАТИ!“?)))
))))
ти, мабуть, не уважно читав мій попередній коментар
ти сам себе куди треба зачислив і без мене : ))) і не далеко не зараз : )))
Я читаю нормально. Але ти не надто уважно прочитала мій
Ну а хто кого куда там зачисляє то якби мене не дуже хвилює 
Ваше право 
Свобода слова ж 
А я себе нікди не зачисляю
а як вам ше таке, цитую: “Жінка за своєю природою чи вихована сучасним чоловіком, є його ворогом і може бути лише рабинею або повелителькою, але ніколи — товаришкою та супутницею в житті. Товаришкою чоловіка жінка може стати лише тоді, коли цілком буде зрівняна з ним у правах, в освіті та праці”. Тепер ми зрівняні в усьому цьому, і виникає питання чи можемо ми таки стати тією “товаришкою по житті” чи потрібно ще щось крім вже перерахованого?
А оце цікаве питання… що ж вам бракує? що ви ворога нас шукаєте… нащо ставати по той бік барикад?
взагалі то це цитата чоловіка…
Кожен хто наводить якусь цитату згоден з нею настільки, що навіть вважає що сам краще й не скаже!
Яр озумію що бідні-нещасні жінки зараз просто залякані і з явно вираженим комплекосм або манією переслідування. Але то дивно… бо ж невідомо звідки то все береться! Ми, чоловіки. ніби то вам не вороги. А якщо ви й зустрічаєте якихось не таких.. то не треба ж зразу проектувати на всіх. Загальне ставлення і ворожість – вонож чується… і ніде того діти. Ви ділите світ на “нас” і на “них”… а ті “вони” – такі ж люди.
От і виходить, що світ поділився на тих (дівчат) хто всіх сприймає в штики, з недовірою і вороже, і тих хто досі бавиться в гонорових, незворушних стерв… таких собі “femme fatale” (рокових жінок), від яких частіше за все аж тхне дешевими понтами і містечковми провінціалізмом.
Де ж той місток де ми зустрінемось? Все одно ми одне без одного ніяк. І тягнемось одне до одного все ще бавлячись в ці непотрібні ігри. Не абсурд, га?
Чомусь в більшості випадків на той місток ніхто не хоче перший ступити, аби, не дай Бог, не показати себе в чомусь слабшим, догодити своїй гордині ( так, так, саме гордині, тому що гордість – це добре, а гординя – це те, що є надміру і заважає нам адекватно оцінювати ситуацію). І не розуміють, що тим самим роблять гірше собі в першу чергу, бо правильно написав Дивний: “ми одне без одного ніяк”:-D
а хіба закохані можуть “адекватно оцінювати ситуацію”? і до того ж, може це не гординя, а просто страх..
Страх перед чим? Перед тим що щось “не склеїться” в стосунках чи що хлопець виявиться “не той”? Так, таке може статись, скажу навіть більше, у всіх точно ставалось і може і не раз. Але як то кажуть “вовків боятись – в ліс не ходити”
Ви ніколи не задумувались над тим, що отак, боячись, можна пропустити того єдиного/єдину?
І взагалі, краще жалкувати про те, що ти зробив. ніж про те, що не зробив. Ніхто не застарахований від помилок, деколи болючих і навіть дуже, але ж це не означає, що потрібно добровільно запхати себе у вакуум і там жити, щоб, часом, не обпектись…
Ну так… то ж сміх! робити вигляд ш хтось твоє кохання.. твоє єдине і т.д… там бути разом і в той же час чи то боятись, чи то ворогувати, чи то гординю свою балувати… бо лайно повне!
Боїтесь? ну то не спілкуйтесь!
останні кілька коментарів, як на мене, дещо оффтоп
))
тут не про протиставлення та міжстатеві антагонізми, а саме про ОДИН, конкретний тип чоловіків, які САМІ Ж, за гендерною ознакою, знаходять в дівчатах чогось на кшталт “ляльки для биття” )тільки в емоційному плані)… і не треба узагальнювати, це хитро і нечесно! Я дуже люблю чоловіків і знаю безліч хороших, сильних, мужніх і ніжних, і на моєму шляху мені попадались як такі, такі ІЖН (іронічні женоненависники)… Я не протиставляла чоловіків – жінкам, не треба перекручувати! Я розповідала про власні враження саме про підвид Хоумо Антіфімейл – його ознаки теж чітко прописала.
А вийшла ціла розмова про мало не гендерну війну!
ну що ж поробиш.. є отакі.. і основне вчасно це помітити і відійти якнайдалі, а не жаліти і думати, який ж він нещасний.. бо нещасний тільки зі своєї вини.. якшо вже так обпікся десь, то це не повід закриватись від світу і ненавидіти всю жіночу стать і все, що з нею пов’язано.. Маю нагоду знати такого “індивідуума” (не придумала іншого слова), який постійно бурчить, ниє і скаржиться на дівчат і навіть деякою мірою зневажає… ну шо тут скажеш?? можу хіба щиро побажати йому мудрості…
можливо та людина просто не закохувалась по-справжньому.. бо нізащо не повірю, що той, хто знає, що таке кохання зможе зневажати і отак постійно мучити кохану половинку..
і взагалі не розумію дівчат, яких приваблює вічне ниття.. якось це низько для мужчини “соплі позпкускати”.. їх не шкода.. від них нудить..
П.С. на щастя є і багато хороших хлопців.. і я багато знаю прикладів.. і мене це тішить.. :wink:
Мабуть, ти надто добре знаєш чоловіків.