Дух протиріччя або “назло кондуктору піду пішки”
Тема допису народилась внаслідок запальних дискусій щодо різноманітних нововведень на Спільноті, а особливо стосовно нових правил.
Спостерегла цікаву річ: допоки поведінка учасників була фактично нічим не обмежена — дискусії велися в досить таки серйозному напівформальному ключі, всі спілкувались без усяких там підступних думок про флуд, оффтоп і т. п. І що ж ми бачимо зараз? Варто лиш було ввести якісь обмеження (до речі, якщо вдуматися, то обґрунтовані та раціональні), як тут же почався сплеск емоцій, бунтарські настрої та усякі там «Ах не можна написати 15 дужечок? То я напишу 20!»))).
І навіть у дорослих людей часом проскакує якась така дитячість, котра підштурхує зсередини зробити якусь капость, нехай дрібненьку і фактично нікому не потрібну (а часто найменше потрібну саме тому, хто її робить) і от ми вже біжимо надвір з непокритою головою, відмахуючись від шапки, яку нам в дверях простягає мама, хоча за п’ять хвилин уже будемо втягувати шию в комір, намагаючись сховатись від пронизливого вітру і уперто відганяти думку “Блін, ну треба було таки вбратися тепліше!”.
До певної міри, мабуть, це бажання зробити «по-своєму» спричинене нашим прагеннням до незалежності. Ми хочемо довести, що самі можемо приймати рішення, хоча насправді, в результаті, доводимо геть протилежне.
Мабуть, як би ми не боролись із цим явищем, до кінця викорінити його не вдасться, а до старості (спостерігаю це на своїх численних бабусях, в котрих з’являються цікаві заморочки типу: «Цей телевізор (ящик, котрому років 30, з яких 15 він не працює) винесете з хати тільки після мене». І це при тому, що він займає половину кімнати.) стане знову таким самим радикальним, якщо ще не більш яскраво вираженим, як у дитинстві.
Напевне, часом створювати якісь суперечки на рівному місці може бути й корисно в тому плані, що ми розвиваємо дискусійні здібності, вчимося відстоювати свою позицію (а чим вона безглуздіша, тим відстояти її важче, ми самі заганяємо себе в глухий кут, в нас закінчуються аргументи, стараємось викрутитись) і тим самим загострюємо якісь реакції, вміння. Такі дрібні сутички можуть допомогти подолати невпевненість (хоча я не раджу їх як панацею від якихось комплексів, чи й узагалі від будь-чого), але у поміркованих кількостях, можливо, така емоційна розрядка, мінімальний виплеск агресії, напористості дійсно приносить користь.
Та загалом, жити із позицією «назло кондуктору куплю квиток і піду пішки» явно не варто, і цю ядучу тварючку, котра штурхає нас ізсередини і спричиняє усілякі неприємності потрібно усіляко притлумлювати. А що скажете ви?????
Коментарів аж 8, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
Так, то правда…
Не варто робити комусь щось назло, бо цим самим ти робиш зло собі – факт. Я не раз переконувався в цьому правилі, і на власній шкірі то пройшов. При чому ми то робимо постійно, і нас ніколи не вчать попередні помилки. Чому так – не знаю. Можливо просто кожному з нас присутнє таке деструктивне і непотрібне явище як власне “я”, яке ми на кожному кроці ладні захищати до 5 крові, хоча то зовсім і непотрібно робити. Інстинкт заперечення всього, що йде врозріз з власним баченням, бажання суперечити, виступати проти, не погоджуватися…Чи ще щось…
” Інстинкт заперечення всього, що йде врозріз з власним баченням” …а часом навіть заперечення позиції, котру сам вважаєш правильною десь в глибині душі, просто бо вже не можеш спинитися і не хочеш визнавати власної поразки і неправоти.
Точно – ніхто не хоче і не може визнати свою власну поразку і правоту…Чи може? Ану, діліться
Ну… виступати то в декого таке хобі всього життя. Хтось просто вчиться. А загалом – дрібні пакості Ваші не приведуть ні до чого окрім того що Спільнота спопситься, перетвориться в розсадник флуду, оффтопу, дурних жартів… це буде велика стіна вконтакті, де всі сруть.
Як ви встигли помітити нікого ніхто за горло не душить. Ваші “шалості” всі проходять і ви собі бавитесь як діти і ніхто вам не заважає. То я б не радив аж так виступати. І ми тут зібрались не шоб права качати явно. Бо ж мало хто може теж вирішити щось зробити “на зло”
Ой, ну ти вже зовсім мій допис взяв і перевів тіки на спільноту. То ж зовсім не ключовий момент тут — це тільки заради прикладу було наведено, щоб показати, що наштовхнуло на такі думки в принципі….
та нехай. Дехто теж переводить деякі дописи в свої власні дискусії.
А ще про правила – я тут читав народні думки, що одні правила важливі а інші – просто дрібниці. Правила всі рівні! як і учасники спільноти. Як одне правило не може бути головним а інше дрібязковим, так і одні учасники спільноти не можуть давати навязливі поради іншим!
Дякую.
Коментарі породжують дискусії… дискусії запальні… дискусії породжують дописи… дописи породжують дискусії…
гарний в нас пологовий будинок! може вам ще якусь тему підкинути? )))
Цікаво
Відповісти “Дух протиріччя або “назло кондуктору піду пішки””