Опало листя. Вітер. Холод. І хмари стеляться до ніг. Не поворот. І не дорога. А лиш пуста самотня ніч. Тепер вовчиця одиначка Ховає здобич у душі. Вона боїться, щоб зненацька Ніхто не вкрав її вірші. Вона не стане вити в небо. Вона не пустить ні сльози. Навіщо? Вже нема потреби. Їй сльози не допомогли. Вона [...]
Переглядів: 382
Скуштуй ще смаколиків:
Як гарно… Дуже легко читається завдяки надзвичайно гармонійно підібраній римі та ритму. Чудовий вірш, гарна алегорія. Дуже і дуже красиво
Заставляє зупинити час на хвилину… і задуматись.
В кращих традиціях. Якщо і є спосіб виразити свою сутність так. щоб і до інших дійшло – то це він.
ОК – та вовчиця – то не ти (не Ви):idea:
Відбитися від стаї іноді корисно. Є на світі багато самотніх вовків- і нічого з ними не стається – тому все гуд, все пройде:twisted:
До речі – самотні вовки найнебезпечніші, як і вовчиці, непевно, бо їм немає чого втрачати…
А вірш – супер!!!
Дуже гарно і життєво. :wink:
Хоча деколи краще бути одній, ніж поміж “стаї” – безпечніше…
Во-во – і мочити по черзі вовків зі стаї
гарно.. навіть дуже.. бачу в образі вовчиці сильну, але втомлену самотністю жінку..
Не будьте такими як Вовчиця…
“Вона боїться, щоб зненацька
Ніхто не вкрав її вірші.”
а публікуйте тут ваші дописи та вірші, їх ніхто не поцупить
З них тільки зроблять електронну збірку і ви прославитесь :thumbsup:
вірш гарний, єдине що скритикую, це:
Вона не пустить ні сльози
не…ні оце ріже слух) повтори)
Супер… Ти вже стаєш моїм фаворитом!
