Опало листя. Вітер. Холод.
І хмари стеляться до ніг.
Не поворот. І не дорога.
А лиш пуста самотня ніч.
Тепер вовчиця одиначка
Ховає здобич у душі.
Вона боїться, щоб зненацька
Ніхто не вкрав її вірші.
Вона не стане вити в небо.
Вона не пустить ні сльози.
Навіщо? Вже нема потреби.
Їй сльози не допомогли.
Вона сховає носа в лапи
І тихо лагідно засне.
Нехай насниться їй, що завтра
Усе мине. Усе мине.
Вона відбилася від стаї.
Вона лишилася одна.
Скажіть же, люди, я благаю,
Що та вовчиця – то не я.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 379
Скуштуй ще смаколиків:
Як гарно… Дуже легко читається завдяки надзвичайно гармонійно підібраній римі та ритму. Чудовий вірш, гарна алегорія. Дуже і дуже красиво
Заставляє зупинити час на хвилину… і задуматись.
В кращих традиціях. Якщо і є спосіб виразити свою сутність так. щоб і до інших дійшло – то це він.
ОК – та вовчиця – то не ти (не Ви):idea:
Відбитися від стаї іноді корисно. Є на світі багато самотніх вовків- і нічого з ними не стається – тому все гуд, все пройде:twisted:
До речі – самотні вовки найнебезпечніші, як і вовчиці, непевно, бо їм немає чого втрачати…
А вірш – супер!!!
Дуже гарно і життєво. :wink:
Хоча деколи краще бути одній, ніж поміж “стаї” – безпечніше…
Во-во – і мочити по черзі вовків зі стаї
гарно.. навіть дуже.. бачу в образі вовчиці сильну, але втомлену самотністю жінку..
Не будьте такими як Вовчиця…
“Вона боїться, щоб зненацька
Ніхто не вкрав її вірші.”
а публікуйте тут ваші дописи та вірші, їх ніхто не поцупить
З них тільки зроблять електронну збірку і ви прославитесь :thumbsup:
вірш гарний, єдине що скритикую, це:
Вона не пустить ні сльози
не…ні оце ріже слух) повтори)
Супер… Ти вже стаєш моїм фаворитом!
