УДАР. Стишилися кроки. Їх і не було зовсім. По всій периферії сонячного сплетіння стікаються больові ниточки, усі йдуть до однієї точки, течуть помаленьку, кожна нитка приносить щось своє болюче, щоб одним ударом поєднатися у конвульсивному пориві і ВИРВАТИСЯ на зовні одним єдиним болем… Біль зміщується по тілі, ніби він живий – ходить туди-суди. Туди-сюди. Тіло [...]
Переглядів: 330
Скуштуй ще смаколиків:
гм. цікаво…
оригінальний спосіб подачі, нагадує потік свідомості…
ого… так можна загіпнотизуватись. читаючи… якийсь психоделічно-філософський виклад.
та в michael всі дописи філософські… :-)
Точно можна загіпнотизуватися:)))))
Ну що я можу зробити – подобається мені філософія, і її прагматичний підхід:)
Але ця стаття не дарма попала в категорію есе – дякую Лорелеї, яка надихнула мене на цю статтю. Якщо чесно – обидві статті подібні. Вони про одне і теж:)
гм. Може то пора мені нік на Ерато поміняти? :-)
Нащо:)))
Ну раз надихаю, то і нік відповідний треба :-)
ого. дійсно гіпнотичний ефект. зосередтись на одному реченні чи слові важко, в очі впадають одразу абзаци, великі кавалки і намагаєшся їх поєднати…
оххх і заплутана ж у вас філософія, пане Майкл))
Ну, життя у нас таке – заплутане:))) Що поробиш. Іноді воно просте - а ми його самі ускладнюємо:)))
Просто – коли все просто – то якось не цікаво:)))))
В тексті просто поєднано декілька часових поясів, описано процес і наслідки явища.
До речі – там є подія!!!!!!!!!
Звичайно, попробуй її ще знайти:)))))))))))
1 Лорелея – ага потік свідомості, потік потоку, потік події – наше життя – то потік:)
7 – ну, щодо ніку не знаю, то вже тобі вирішувати:)))
гм.. припиніть надихати тут.. ітак грип повітряно-крапельним гуляє! )))
ото, майкл, ти говорив,там подія
)))))))))))
знаєш,буду прямою – ото твоє
“Тіло все ще не відкриває отвір. Воно чекає, судорожно здригаючись…
Чим вище піднімаєшся вгору, тим ближче ти до неба…А воно прекрасне, те небо, як і тоді…
Зірки знову стають свідком непоправного, але необхідного процесу пробивання свого власного тіла заради спільної мети. Пошуку вихідної точки – і йому, і собі.” ти що оргазм описував?
Неа – оргазм – то не подія, то процес:))) Тим більше приємний, а те, що описано вище- то не зовсім приємне, то те, що описала Лорелея зі свого боку, а я зі свого – моральна втрата, плюс свідома руйнація чогось приємного :) – до того ж – з початком події ти вгадала, головний персонаж біг до кінцевого пункту призначення з наміром щось зробити:)
До речі – тут є багато чого в прямому значенні того слова – не треба там шукати чогось надскладного – піднімається до гори – значить піднімається до гори, квітка – то є квітка – без алегорій і метафор:)))
Блін, той допис – то повний космос!
Що космос – то космос:)
спочатку видається, що це про людину, яка зазнала сильних страждань і якби з боку спостерігає процес дії болю на душу а відповідно і на тіло….потім з”являється алегорія з зародженням чи то смертю зірки (не визначилась)…і зрештою – чомусь на думку прийшла фраза: людська душа подібна Феніксу і здатна відроджуватись після згорання…і приходить бажання…