І знов переклад, тільки цього разу з німецької. Це наразі, мабуть, моя найулюбленіша праця.
А ось оригінал
Співає дрізд під місяцем в саду.
Дріма троянда там у срібнім сяйві.
Нічний метелик на свою біду
На ніжних крильцях недалеко пролітає.
Ось пурхнув він — та ба! летить назад;
Його троянда прив’язала міцно!
Сидить метелик наш на пелюстках,
Забув він про політ і кольорові крильця.
Співає дрізд під місяцем в саду,
В моїх обіймах там дрімаєш ти спокійно.
О, дай відчути палкість твоїх губ
Червоних, як троянда та чарівна.
Ти квітка, що одна приваблює мене,
Єдиним поглядом так прив’язала міцно.
Сидить метелик в тебе на губах,
Забув уже й себе і кольорові крильця.
Сподобалось? Поділись з іншими...
Переглядів: 604
гиг… такий меланхолійно-чарівливо-природньо-теплий віршисько… отак і ми…. пурхаємо, пурхаємо, вимахуємось чимось, а коли приходить час, то забуваємо про все, бо ми такі, якими ми є…. а воно нас саме такими і робить…
То капець якийсь – не встиг я нахвалити одне творіння, так вже інша появилося:)))
Ну, тут мені складніше – бо я ніхт шпрехен дойч, тільки кілька слів знаю:)))
Тааак – я бачу ми помаленько перекваліфіковуємося у поети-перекладачі, чи просто поети, бо щоб перекласти поезію, треба самим, напевно, бути поетом…
Мені чогось нагадався вірш Рильського здається:
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду…
Не знаю, як там звучання в німецькому варіанті, але в українському пісню можна заспівати. О, а Бодик придумає мелодію – то його парафія:)))))))))
В третьому рядку по всьому вірші якесь прискорення відчувається – О, дай відчути палкість твоїх губ…:))))))))
Мммм, а це ідея… Покласти слова на музику))) А я так люблю співати……
Так і хочеться мабуть тому щасливцю відповісти – ну на уже, відчувай!!!
))
Бодик вже там сказав, який то вірш – я б ще добавив – легкий. Ну, метелик, в принипі, не гупає, коли летить, ніч, троянда – напевно червона, або бархатна – дозволю зробити собі припущення, коханий спить, і на нього дивиться його кохана…Хм, ідилія просто…
О, знов згадав…
Кохана спить, кохана спить…
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Тут все навпаки – він спить, а вона не проти його поцілувати:)))
))
Тепер я розумію, чого ця праця найулюбленіша…
стоп, що за прискорення
і чому прискорення починається коли губи доторкаютсья? прошу пояснити))
жартую, колись таке можна організувати…
2 Софія, а щось таке можна втнути, взяти якусь гітару та й попертись в холод заражатись грипом
Ти диви як на Бодика поезія діє – він вже хоче кудись з гітарою пертися:))))))))))))))))))
До речі – хороша ідея:)))
Я оформляю підтанцовку – хтось любить складати мелодію, хтось її співати, ну а я…Затанцюю мабуть:)))))
2 Бодик В холод заражатись грипом — не рекомендовано, а от якщо ти до всіх своїх талантів уже проявлених на спільноті ще й вмієш грати на гітарі — то в моїй особі знайдеш дівчИну завжди охочу до співу, от най тільки народ дасть си на спокій трохи з тою епідемією))))))))))))))))))))))
2 Майкл, ну там взагалі-то теж спить якраз кохана))) Автор же вірша — чоловік))))))))))
мрійники.
Гм. Ну звісно мрійники! А хіба можуть “не мрійники” писати вірші, дописи???? А хіба передусім не мрійники створили цю спільноту?????)))))))))
Ох чую тут електризацію. Хтось комусь хоче вкоротити крильця?)
А по-моєму тут усі свої крильця лише розгортають ;-)
розбір польотів..(жарт)
як казав мій один викладач:))
Хм, вже й до крил дійшли:)
Дуже гарний вірш і переклад звісно!!!! проте у такій ситуації я б не хотіла бути ні закоханим метеликом, ні холодною квіткою…
Ну тут, здається, не говориться що троянда була холодна))))) А може їй метелик теж сподобався))))
Що я зрозумів з того перекладу – що кожний, хто хотів побачити щось своє – таки його побачив – я – що коханий спить, а кохана над ним чаклувала, хоч виявляється що навпаки, Nashumilovochka – холодну квітку. Хм, цікаво:)
Напевно що просто коли читаєш вірш, то хочеться трошки помріяти хто про що, або просто хід вірша змушує відійти трошки від його змісту…Якось так, не знаю…:)
Цілком підтримую Майкла. Найосновніша функція вірша — викликати емоції та переживання. І у кожного вони будуть свої, залежно від чогось пережитого раніше, чи того, чого хотілося б іще зазнати)). І дуже приємно, що сам вірш не залишив вас байдужими, а все ж таки зачепив якісь струнки і викликав асоціації)
Ну, ще й які асоціації…:)))
Приємні асоціації…
Я цей переклад зробила ще десь два роки тому, коли вивчала німецьку літературу, але на сьогоднішній день він уже сприймається зовсім інакше і емоції вже геть інші. І таки-так — дуже теплі та приємні)))))))) А картина трояндового саду, пострібленого місячним світлом незмінно викликає спокій і романтичний настрій)
Точно, романтичний…
Хто знає, як пахне троянда, особливо вночі, коли розріджене повітря, той зрозуміє:)
І коли то я став таким романтиком, я ж ніколи ним не був:))) Чи був…:)))
ти по життю романтик!!
))
Хм, та? Тільки нікому не кажіть)))
Ну, колись був напевно, а зараз десь той романтизм зникає…
без нього і пропасти можна..))
такщо тримайтесь, людоньки за романтизм…
Тримайтесь пензля!
Не буду заново агітувати за романтизм))) Кому цікаво — то є цілий допис)))
оооой.. в мене аж фантазія розігралась… дуже-дуже гарний вірш…
Огооо. Поки перечитала… Вірш якось швидше пішов, ніж коменти.
Знаєте, а куди ми без мрій? Мрії ж іноді збуваються! І чим більше ми омріюємо, тим більше звершається їх здійснення! А може мрії – це наші цілі? Якась мета в житті? Усі ж йдуть до мети…