Куди вона зникає?
Передмова
Куди зникає якісна література? Сумно. Але тепер на жаль більшість письменників творять за принципом “спочатку ми працюєм на літературу, а потім література працює на нас”. Аналогічно, як із заліковками. Тут лише справа інша. Якщо вдало вийшла перша книга, наступні можна штампувати по-аналогії. Проте, нашому українському невибагливому читачеві потрібно виробляти свій принциповий смак та вподобання. Беззаперечно, в Україні існують письменники, які представляють елітарну літературу. Проте, поміж них пробиваються молоді амбіційні писаки, які захаращують літературу непотрібом та макулатурними “слізьми та соплями” (або ж не захаращують її 
)). А народ хаває!!
Головна частина 1
Не раз в маршрутці спостерігала, як люди захланно читають книжки Дар’ї Данцової, Юлії якоїсь-там-Шилової з назвами “Вєчний агонь любві”, “Мая судьба варовка” бла-бла 
))). Дешевенькі детективи підкупляють своєю “оригінальністю”, написані нашвидкуруч. Слава Богу, це всього лиш близькозарубіжна література, але з іншого боку її в нас читають. В Україні вистачає і своїх попсовеньких авторів(типу Карпи зі своїм “Фройд би плакав”). Проте, співає вона кльовою.
Література стає розбещеною, прямолінійною,вульгарною та інколи порногрфічною, особливо, коли автори беруться описувати інтимні сцени(трах-бах і на тобі сцену, а ви читайте собі). В якісній літературі такі пікантні сцени мають бути описані високо, по-мистецьки, де мова-кодифікована, вишукана. А якщо письменник не має дару, як описування таких сценок, а вміло описує туалети,то нехай ліпше таким займається! Тому, читаючи подібного роду літратуру, складається враження, що іде пряма трансляція порнофільму. І не слід плутати відвертість та вульгарність. Не завжди все відверте – вульгарне і навпаки.
Головна частина 2
Далі мене торкає питання постмодернізму-класики. Проте, тут ніби справа смаку і кожного особисто, а може то і не так:)). Всі підписуються під “я пишу в стилі постмодернізм”(бо то модно, хоча самі ледве коли знають, що це таке і з чим це їсти). Проте, мало писати в тому стилі, постмодерністом треба бути. А якщо ти ним не є, то видаєш себе за іншого, значить брешеш читачу. А за словами темпераментної письмениці сьогодення О. Забужко :”Головне завдання письменника – не збрехати читачу” (приблизне цитування:))).
Постмодернізм захаращив полиці бібліотек, книгарень та навіть наші домівки. Хоча я сама обожнюю постмодернізм, класична література завжди залишається в своєму жанрі.
Порівняльний міні – зріз
Постмодернізм – для молоді, для експериментаторів, для тих, хто шукає “літературних” пригод та чогось нового. Тут – акцент в основмому на формі.
Класика – це те, що залишається в нашому зрілому віці після експериментів та варіацій; це той золотий осад, що лишається на дні нашого літературного сприйняття впродовж цілого життя. Для читання класичної літератури треба дозріти, заслужити її. Здається, лише з віком розумієш, що класика(банально сказано, але) - вічна.
Постмодернізм цікаво досліджувати, його до чорта цікаво читати; оцей типовий для нього потік свідомості, одночасна присутність в декількох місцях, завершення роману кількома можливими варіантами. В поезії – еклектика, шалені оксиморони, каламбур etc.
Насправді, не знаю, чи в того допису є якась мета, скоріше він подібний на есе (за, проти, висновок…:))))), але просто хотілося сказати,що нам бракує читачів (зараз молодь мало читає.. вгорі того нема, але це щойно прийшло до голови; в нас повно паперово-літературного хламу).Кожна література має право на існування, але хай це не буде попса. І останнє – ми варті хорошої літератури:)
Коментарів аж 28, Насвинити | Пінг (якесь дурне слово)
Хочу подякувати автору, чудесний допис! Про літературу тут іще не йшлося
), але я прекрасно усвідомлюю, що без неї ніяк, мала дитина не може відразу навчитись ходити – спершу потрібно вміти повзати…
+1 Стосовно того, що не можна писати постмодернізм, не будучи постмодерністом у душі… інакше це лицемірство
Стосовно попси та графоманства – це бридота, і взагалі, я не розумію як можна написати під 100 книжок (творчий доробок Донцової), подумайте про якість такої літератури… не можливо написати 100 шедеврів, хіба “шедеврів”.
Мені особисто складно читати класику, я вважаю її якоюсь примітивною, часом не сучасною (киньте у мене камінь
Ну, я думаю, Пан Бодик:) через багато-багато років, як не буде мати, що робити якогось холодного вечора візьме собі хорошу книжку(“Війна і мир”чи подібне) і почне читати..
Я впевнена, що таке приходить з віком..))
Класика – це обов’язок (це заголосно сказано, але…) кожного.
Це загальний розвиток..
Можливо треба йти до такого реверсивним способом…. спочатку постмодернізм, чи просто модернізм, а потім класика..
Що нам молодим!!!
Та ті писаки… чи то засирачі паперу як-то всяк Дереші.. Коельо… мене давно нервують…
а читають люди то бо це модно!
(киньте в мене бруківкою)
нехай пан почитає Яновського.
а я надаю пеевагу читанню написів в ліфтах!
Просто можливо читають ту л-ру, бо таке треба знати..))
але вона масова..))
тому мене особисто не приваблює)))
“а читають люди то бо це модно!”
Цікаве тоді інше питання — а чому ж це стає модно?????? По-моєму, народ читає такі речі тому що вони “заходять” легко і над ними не треба задумуватись, як наприклад над Донцовою (зізнаюсь чесно, колись і я ковтнула зо два з половиною десятки її дюдюктивчиків — тіко не тре в мене нічим кидати, я поступаюсь чергою хлопцям, вони ж аж просяться), а от Коельйо… тут ніби ж навпаки — “пища для размышлений”, філософські речі, але як вдуматись глибше — то та ж сама попса, прописні істини, які просто написані якимись хитромудрими (а часом і не дуже) метафорами, одне слово — пускання пилу в очі.
Мабуть, кожен час породжує своїх митців, котрі пишуть те, що їм диктують поточні обставини та історія. Де ж гарантія, що скажімо, коли Ільф та Петров писали свої 12 стільців в той же час на Малой Арнаутской улице якась тьотя Сара не шкрябала дешеві жіночі романи, а поруч з Булгаковим, що творив “Майстра і Маргариту” хтось там не ваяв натхненно якусь свою філософію?Те саме можна перенести і на музику. От колиииись люди вміли писати величні твори, як наприклад “Травіата”, чи “Богема” і т.д. і. т. п. Але ж і в часи Верді і в часи Моціарта, і Пуччіні були свої дріюні композиторчики, котрі теж зі шкіри пнутись аби випустити якийсь шлягер. і може їх і виконували світські дамочки в салонах, хтозна… Інше питання, що шедеври залишаються і проходять крізь час, а дешева попса забувається. Років через 50 ніхто вже й не згадає шо були ті всі Марініни, Донцові і Коельо, а “Зів”яле листя” Франка і далі приваблюватиме і захоплюватиме свідомості так само як і сьогодні…
і я про те…. до речі , люблю “Зів’яле листя”..
просто і вишукано водночас..))
Классика — це застаріла попса ^_^.
ну ви дивні чесне слово… Що значить – література зникає?
Література старіє… ото й всього. А якшо серед мільйонів книжок ви не в змозі знайти стиль, який вам до вподоби, то…ееее…. Пишіть самі чи шо )))
Я от в літературі практично всеїдна :-). Все залежить від ситуації і настрою. Є такі моменти, коли хочеться просто розслабитись, “випасти” з життя і ні про що не задумуватись, чи коли ти їдеш в тролейбусі чи маршрутці – серйозну літературу тут просто не почитаєш – вона вимагає вдумливості. Ні, звичайно, можна їхати в тому ж таки тролейбусі і з розумним виглядом тримати в руках “Війну і мир” чи “Анну Кареніну”, читаючи їх по діагоналі)), але кому що тим можна довести? І чи потрібно щось доводити? Або після важкого робочого дня, коли голова і без того “не варить”. Який толк з того, що я сяду читати “Майстра і Маргариту”? Ніякого.
Я веду до того, що будь-яка література має право на існування, якщо в неї є свій читач. В жодному разі не хочу применшити значення класичної – я її теж дуже люблю. Колись навіть ніякої іншої не визнавала, просто відкидаючи сучасників. А тепер зрозуміла одну просту і примітивну річ, яка лежить на поверхні – всі класики колись теж були сучасниками і , можливо, їх теж не розуміли ( я не маю на увазі, що Донцова і Шилова стануть надбаннями Золотого фонду л-ри), тому зараз стараюсь принаймні одну книжку нового автора прочитати – а раптом шедевр ))))
саме тому читайте писанину на Українській Онлайн Спільноті…. мало кого з нас будуть вивчати в школах наші внуки!
Оце правильно!!! Відчуймо себе геніями)))
Друзі! Пишімо, ми ж це можемо, окрім того, тут не ставлять оцінок, як у школі…
Чесно кажучи, не дуже-то й хочеться, щоб бідні дітки в школі щороку в певний час навчальної програми згадували мене “незлим тихим”, зазубрюючи, в якому році я поступила в університет чи щось на кшталт того.)))))))))))))))
ну… скажімо, можна у заповіті залишити авторські побажання, щоб ніколи біографію не вивчали на уроках, лише творчість
ага.. тому це питання винесуть на ЗНО =))))))))
Діти я думаю будуть мудрі і просто в пошуках тої інформації полізуть на сторінку вконтакті))))))))))) гг)
Так, знову контакт
давайте не будемо згадувати це слово тут :)
Шанова/-ий пан/пані Екселент, класика на сьогоднішній день для декого заважка на сприймання!!! Це не може бути попса, оскільки це вже класика. Просо люди,щоб не напрягатися читають”лєгкочітаючєїся” романчики, де все стає зрозуміло з першої сторінки. Класика -це тоді, коли ти роздумуєш над тим романом, бо він сам примушує над ним задуматись….
Це коли актуальність його не втрачається, а в певну епоху набувається новий(інший) сенс, проте не пропадає. дякую.
Ну значить треба в правила поведінки на сайті включити заборону політичної пропаганди, розмов про контакти (хоча досить дивно, адже група спільноти в ньому, якщо не помиляюся вже є?) і про релігію))))))))
Ну, група вконтакті лише для того, щоб щалучити до спільноти частину людей, яким близькі такі дискусії, а стосовно правил… то я думаю, що їх буде декілька – це ніякої політики, ніяких образ один одного ну і…., мабуть, все…
А яка ваша думка?
Підтримую. І ніякого спаму і реклами))))
у тебя харошиє стішкі, но зайді на хот сексі ру..)))
ну та..шоб без оттакого)))))))))))))
Пропоную розробити невеличкі правила, якщо у вас присутні якісь пропозиції, то надсилайте їх нам на мейл ukrcommunities@gmail.com
ОК. Нарешті я примостився в комюніті:)
Підтримую автора повністю – класика – то є класика, і до неї дійсно треба дорости – тобто – її не так просто читати як здається.
Просто – то якийсь масовий психоз – та то класика – як ти можеш таке читати, та то вже пережиток часу, почитай он – якогось нового “класика”.
Ще кілька людей підхоплює отакого пропагандиста – і всі починають читати щось нове, якби то воно насправді таким було, адже відомо, що нове – то давно забуте…Ясно.
Погоджуюся з думкою про те, що будь-яка література має свого читача – то правда. Раз є твори, подібні дешевим романчикам чи детективчикам – значить то хтось читає! Інакше їх би просто не було…
Кожен товар має свого покупця…
Але чомусь саме в класиці прихована мудрість і якість, яка не зникає з плином часу:)))
Забув ще сказати от що: часто люди теж пишуть “у шухляду”, бо бояться, що їх засміють, недооцінять, назвуть графоманами… і направду серед цього всього, що десь там сховано по тумбочках, ноутбуках, персональних записниках, зошитах є скарби, справжні шедеври…
Автори, активізуймося і і творімо во імя творення та активізації! ГіП-ГіП-УРА!!!
ви певно зрозуміли до чого я…
Так – виймайте шухляди і несіть їх на Ком’юніті!!!
Точніше, не шухляди, а те що в них:)))))
Так-так! Я обома руками за!!! Тому що з того, що вже встигла побачити і перечитати на спільноті — бачу, що нам слід очікувати справжніх самородків))))))
Відповісти “Куди вона зникає?”